ОПІКОВА ХВОРОБА

Виникає при опіках понад 10 % площі тіла III ступеня і 15 % площі II ступеня, а у дітей — до 10 % площі.

Опікова хвороба має чотири періоди.

I період — опіковий шок (1—2 дні). Основою лікування і першої допомоги є усунення чинників, що спричинили опік. Спостерігаються сильний, тривалий, з великої площі больовий сигнал; великі втрати рідини, електролітів, білка.

II період — токсемія (до 10—15 діб). Виникає інтоксикація продуктами розпа­ду білків. Підвищується температура тіла вище 39°С, спостерігаються збудження, марення, м'язове сіпання, судоми, міокардит, зниження АТ, застійні пневмонії.

III період — септикотоксемія — триває від 10 днів до 4—6 міс. Супроводжуєть­ся розмноженням мікрофлори, нагноєнням ран, продовженням втрати білка, інтоксикацією продуктами розпаду. Гектична температура, млявість, безсоння, схуднення, гострі виразки шлунка, анемія, пролежні. У результаті розвиваються опікове виснаження, психічні розлади, психози, астенічний стан, депресія.

IV період — одужання. Опікові рани очищаються, припиняється гнійний про­цес, спостерігається епітелізація, нормалізується температура тіла, хворі здатні обслуговувати себе, рухатись. Зберігаються виснаження, анемія, психічні пору­шення, порушення функції нирок, формуються рубці, анкілози. Показане опера­тивне лікування.