Різновиди інтервалів відпочинку за характером

Відпочинок, як складовий елемент методів вправи, може бути пасивним, активним і комбінованим.

Пасивний відпочинок відносний спокій, відсутність рухової діяльності в паузах відпочинку між вправами.

Активний відпочинок виконання в паузах між тренувальними вправами тих же або інших вправ з помірною інтенсивністю.

Комбінований відпочинок поєднання в одній паузі відпочинку активної і пасивної його організації.

Здавалося б, що відсутність будь-якої рухової активності під час відпочинку між фізичними навантаженнями буде якнайкраще сприяти протіканню процесів відновлення працездатності. Але, як свідчить реальна дійсність, це далеко не так. Вперше цю "аксіому" піддав сумніву відомий фізіолог І.М. Сєченов (1903). Його експеримент був простим і переконливим. Він імітував пиляючі рухи правою рукою. Тривалість відпочинку залишалась постійною, але в одних випадках він відпочивав пасивно, а в інших виконував ті ж рухи не стомленою лівою рукою або ногами. Виявилося, що працездатність правої руки відновлювалася після втоми набагато швидше не в умовах повного спокою, а під час роботи невтомленних м'язів лівої руки. Подальші досліди показали, що десятихвилинний відпочинок в стані повного спокою відновлював працездатність стомлених м'язів правої руки повільніше, ніж вчетверо коротший відпочинок при виконанні роботи лівою рукою.

Пізніше було встановлено, що навіть легка робота найбільш стомлених м'язів у період відпочинку позитивно впливає на відновлення їх працездатності. Слід звернути увагу на те, що виконання, в процесі активного відпочинку, вправ, які близькі за формою до тренувальної вправи, дає позитивний ефект, а вправи, які різко відрізняються від неї за координацією роботи нервово-м'язового апарату негативний (Б.В.Таварткиладзе, 1958).

Ефект активного відпочинку залежить від величини додаткового навантаження в паузі між основними тренувальними вправами, чи їх серіями. Найбільший ефект дають вправи помірної інтенсивності. Виконання ж вправ активного відпочинку з великою, чи надто низькою інтенсивністю не дає позитивного ефекту відновлення працездатності.

При застосуванні активного або комбінованого відпочинку ефект відновлення працездатності збільшується коли тренувальні вправи виконуються відразу ж після виконання вправ, які стимулюють відновлення. Коли ж після активних вправ вводиться пауза пасивного відпочинку, ефект відновлення працездатності зменшується.

Ефект активного відпочинку залежить також від ступеню втоми після виконання тренувальної вправи. При значному зростанні втоми (зниження якості виконання тренувальної вправи) ступінь відновлення працездатності падає. В цьому випадку більший ефект відновлення дає застосування пасивного або комбінованого відпочинку. Коли ж виконання тренувальних вправ проходить на стійкому рівні працездатності, ефект активного відпочинку найвищий. Ефект активного відпочинку залежить і від тривалості пауз між тренувальними вправами. Найбільший ефект спостерігається в коротких, тривалістю до 2-4 хвилин, паузах відпочинку. І навпаки, при тривалих паузах, які продовжуються понад 8 хв., перевага активного відпочинку втрачається.

При необхідності застосування тривалих пауз відпочинку більшому ефекту відновлення сприяє комбінований характер його організації. Найбільш універсальною формою організації комбінованого відпочинку є така, при якій перших 25% інтервалу проводиться активно, наступні 50% пасивно і останні 25% активно. Застосування рухової активності в першій чверті паузи сприяє підтриманню підвищеного рівня діяльності вегетативних функцій. В пасивній частині відпочинку накопичуються енергоресурси у стомлених органах і м'язах. Рухові дії в заключній частині відпочинку сприяють налаштуванню організму на виконання наступних вправ. При цьому важливо щоб рухові дії в заключній фазі відпочинку були подібними до тренувальних вправ за формою і змістом.