Загальні відомості про використання ГІС для вирішення задач моніторингу.

У державній системі управління природоохоронною діяльністю важливу роль відіграє формування державної системи моніторингу довкілля.

Вона включає в себе наступні основні компоненти:

- моніторинг джерел антропогенного впливу на навколишнє середовище;

- моніторинг забруднення абіотичним компонента навколишнього природного середовища;

- моніторинг біотичної компоненти навколишнього природного середовища;

- соціально-гігієнічний моніторинг;

- забезпечення створення і функціонування екологічних інформаційних систем.

Технології моніторингу довкілля охоплюють розробку і використання коштів, систем і методів спостережень, оцінки і вироблення рекомендацій та керуючого впливу в природно-техногенній сфері, прогнози її еволюції, енерго-екологічні та технологічні характеристики виробничої сфери, медико-біологічні та санітарно-гігієнічні умови існування людини і біоти. Комплексність екологічних проблем, їх багатоаспектність, найтісніший зв'язок з ключовими галузями економіки, оборони та забезпеченням захисту здоров'я і благополуччя населення вимагає єдиного системного підходу до вирішення проблеми.

Структурними ланками будь-якої системи моніторингу довкілля є:

· вимірювальна система;

· інформаційна система, що включає в себе бази і банки даних правової, медико-біологічного, санітарно-гігієнічної, техніко-економічної спрямованості;

· системи моделювання та оптимізації промислових об'єктів;

· системи відновлення і прогнозу полів екологічний і метеорологічних факторів;

· система прийняття рішень.

Одним з основних завдань у моніторингу довкілля є створення єдиного інформаційного простору, який може бути сформованим на основі використання сучасних геоінформаційних технологій. Інтеграційний характер геоінформаційних систем (ГІС) дозволяє створити на їх основі потужний інструмент для збору, зберігання, систематизації, аналізу та представлення інформації.

ГІС мають такі характеристики, які дозволяють вважати цю технологію основною для обробки і управління моніторинговою інформацією. Засоби ГІС набагато перевершують можливості звичайних картографічних систем, хоча, природно, включають і всі основні функції одержання високоякісних карт і планів. У самій концепції ГІС закладені всебічні можливості збору, інтеграції та аналізу будь-яких розподілених в просторі або прив'язаних до конкретного місця даних. При необхідності візуалізувати наявну інформацію у вигляді карти з графіками або діаграмами, створити, доповнити або видозмінити базу даних просторових об'єктів, інтегрувати її з іншими базами - єдино вірним рішенням буде застосувати ГІС.

Тільки з появою ГІС у повній мірі реалізується можливість цілісного, узагальненого погляду на комплексні проблеми навколишнього середовища та екології.

ГІС стає основним елементом систем моніторингу.

2. Основні терміни та поняття моніторингу, види і рівні, мета і основні задачі моніторингу.

Сам термін «моніторинг» вперше з'явився в рекомендаціях спеціальної комісії при ЮНЕСКО в 1971 році, а в 1972 році вже з'явилися перші пропозиції щодо Глобальної системи моніторингу навколишнього середовища (Стокгольмська конференція ООН з навколишнього середовища). Однак така система не створена до цього дня через розбіжності в обсягах, формах і об'єктах моніторингу, розподіл обов'язків між вже існуючими системами спостережень. Такі ж проблеми і у нас в країні, тому, коли виникає гостра необхідність режимних спостережень за навколишнім середовищем, кожна галузь повинна створювати свою локальну систему моніторингу.

Моніторинг — це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколиш­нього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень.

Під екологічним моніторингом слід розуміти організований моніторинг навколишнього природного середовища, при якому, по-перше, забезпечується постійна оцінка екологічних умов середовища проживання людини та біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т. д.), а також оцінка стану та функціональної цінності екосистем, по-друге, створюються умови для визначення коригувальних впливів у тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.

Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах:

· об’єктивність і достовірність;

· систематичність спостережень за станом навколишнього середовища та об’єктами впливу на нього;

· багаторівневість;

· узгодженість нормативного та методичного забезпечення;

· узгодженість технічного і програмного забезпечення;

· комплексність в оцінці екологічної інформації;

· оперативність проходження інформації між окремими ланками системи та вчасне інформування органів державної виконавчої влади;

· відкритість екологічної інформації для населення.

Основною метою моніторингу навколишнього середовища є розробка заходів, спрямованих на усунення негативних наслідків втручання людини в навколишнє природне середовище і поліпшення екологічної ситуації, застосування методів оптимізації природокористування з одержанням достатньої кількості продукції при одночасному збереженні довкілля.

Основними завданнями моніторингу навколишнього середовища є:

· організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;

· налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);

· оцінка природно-ресурсного потенціалу та можливого рівня використання ресурсів;

· інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня ант­ропогенного впливу на компоненти природного середовища;

· моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;

· розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.