Види ураження людини електричним струмом.

Розрізняють два види ураження електричним струмом: електричні травми та електричні удари.

Електричні травми - це ураження тканин і органів внаслідок проходження струму чи впливу променів електродуги на людину.

Серед електротравм умовно виділяють місцеві електротравми.

Місцева електротравма — це локальне ушкодження цілісності тканин тіла, кісток під впливом електроструму чи електродуги.

Характерними видами місцевих електротравм є такі:

• електричні опіки;

• електричні Ішаки;

• електрометалізація шкіри;

• електроофтальмія;

• механічні пошкодження.

Електричні опіки можуть бути поверхневими та внутрішніми.

Поверхневі опіки - це ураження шкіри. Внутрішні - ураження внутрішніх органів і тканин тіла. Електричні опіки виникають внаслідок нагрівання тканин тіла людини струмом понад 1 А під час різних коротких замикань, які супроводжуються іскрінням, сильним нагрівом провідників, загоранням електричної дуги. Електричні опіки можуть мати різні ступені важкості (1-4).

Електричні знаки — плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці контакту зі струмопровідними елементами. Електричні знаки безболісні й через деякий час зникають.

Електрометалізація шкіри — це просочування поверхні шкіри частками металу за його випаровування чи розбризкування під виливом електричного струму. Уражена ділянка шорстка на дотик і має характерне для металу забарвлення. Електрометалізація шкіри є відносно безпечною (за винятком потрапляння металу в очі) й з часом зникає.

Електроофтальмія запалення очей внаслідок дії значного потоку ультрафіолетових променів.

Електричний удар - це збудження електричним струмом живих тканин у вигляді судорожних скорочень м'язів. Залежно від уражень, ступінь негативної дії на організм електричного удару може бути різним. У найгіршому випадку електричний удар може призвести до порушень діяльності й навіть повної зупинки легенів та серця.

Електричні удари можуть бути таких видів:

• удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів без знепритомніння;

• удари, що призвели до судорожних скорочень м'язів зі знепритомнінням, але з роботою органів дихання і серця;

• удари зі знепритомнінням й порушенням діяльності органів дихання і серця;

• удари, що викликали клінічну смерть.

Особа, яка падає долікарську допомогу, повинна визначити вид удару і вже залежно від цього вирішувати, що потрібно робити.

4. Фактори, що впливають на ступінь ураження людини електричним струмом.

Всі фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом, поділяються па дві групи:

• електричного характеру (напруга, сила струму, рід і частота струму, опір в електричному колі, заземлення, занулення);

• неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, її увага, шлях проходження струму через тіло людини, тривалість дії струму).

Ураження організму людини електричним струмом найчастіше залежить від таких факторів:

• сили струму, що проходить через тіло людини:

• тривалості його дії;

• шляху проходження через тіло;

• індивідуальних особливостей організму людини;

• стану приміщення, в якому експлуатується електроустановка;

• площі контакту людини з струмопровідними частинами. Неоднакова сила струму по-різному впливає на організм людини. Визначають такі порогові значення струму:

• пороговий відчутний струм;

• пороговий невідпускаючий струм;

• пороговий фібриляційний струм.

Пороговий відчутний струм -- найменше значення відчутного струму, який під час проходження через організм людини викликає почуття подразнення (0,6-1,5 мА за змінного струму частотою 50 Гц та 5-7 мА -- за постійного струму).

Пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини судорожні скорочення м'язів руки, в якій затиснении провідник (10-15 мА за змінного струму частотою 50 Гц і 50—80 мА за постійного струму).

Пороговий фібриляційний струм -- найменше значення електричного струму, що викликає під час проходження через організм людини фібриляцію серця (80-100 мА за змінного струму частотою 50 Гц і 100-150 мА -- за постійного струму). Задуха, тяжкі опіки, параліч серця, смерть настають при струмі понад 5 А.

Умовно безпечною є напруга у 12 В, але, залежно від сили струму, опору організму людини, інших індивідуальних особливостей, терміну дії, умов виробництва та навколишнього середовища, напруга у 12 В може стати небезпечною.

5. Основні випадки ураження електричним струмом.

Майже 60 % нещасних випадків (серед електротравм) трапляється від безпосереднього дотикання до відкритих струмопровід­них частин обладнання, 25'% — при дотиканні до металевих частин обладнання, що нормально не знаходяться під напругою, але вона на них з'являється внаслідок аварій і різних несправностей.

1а 1б 1в

Небезпека такого дотикання визначається силою струму, який при цьому протікає через тіло людини. Типовими є два випадки: перший — людина одночасно дотикається до двох фаз електроустановки, що знаходиться під напругою (рис. 1 в), другий — людина дотикається лише до однієї фази електричної установки (рис. 1,а б, а — однієї фази трифазної мережі із заземленою нейтраллю; б — до однієї фази трифазної мережі з ізольованою нейтраллю).

Напруга дотику — це різниця потенціалів (напруги) між двома точками кола струму замикання на землю (на корпус), до яких одночасно дотикається людина'.

При несправності однієї з електричних установок (рис. 2) на її корпусі і на корпусах інших електричних установок, що з'єднані між собою заземлюючим провідником (контуром), з'явиться електричний потенціал. При цьому електричний струм буде стікати в землю через заземлювач. Одночасно певний потенціал виникне і на поверхні землі. Його значення в місці встановлення заземлювача буде максимальним, а з віддаленням від цієї точки він поступово знижується до 0 (крива 1, рис. 2). При обслуговуванні електричних установок людина може перебувати в точках а, б, в. Якщо людина знаходиться в точці, а, то напруга дотику буде дорівнювати. О, бо потенціали на корпусі пошкодженої електроустановки і на заземлювачі будуть однаковими. З віддаленням лю­дини від заземлювача (точка б) потенціал землі знижується, а при незмінному потенціалі на корпусі зростає напруга дотику (крива 2). У точці в потенціал землі дорівнює нулю, а напруга дотику досягає максимального значення і може загрожувати людині. Для запобігання ураженню людей у таких випадках застосовують додаткові заземлюючі пристрої або вирівнювання потенціалів.

Рис. 2 Рис.3

Внаслідок аварії повітряних ліній електропередач електричний провідник може впасти на землю. При цьому навкруги точки дотику провідника із землею виникає зона, що перебуває під напругою (рис.3). З віддаленням від цієї точки до периферії у будь-якому напрямі напруга в місці дотику знижується за криволінійною залежністю. Людина, що випадково перебуває в такій зоні і наближається до точки дотику провідника із землею, може потрапити під дію напруги кроку.

Напруга кроку — різниця потенціалів між двома точками кола струму, що знаходиться одна від одної на віддалі кроку (0,8 м), на яких одночасно стоїть (яких дотикається) людина.

У точці дотику людини до землі О_І потенціал буде U₁ , а в точці О₂ — відповідно U₂- Тоді напруга кроку становитиме:

U_k = U₁ - U₂

7. Класифікація виробничих приміщень за електронебезпекою.

Відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) усі виробничі приміщення за рівнем електробезпеки поділяються на три класи:

1. Приміщення без підвищеної небезпеки.

До них належать:

сухі приміщення з вологістю повітря, що не перевищує 60 %;

вологі, в яких відносна вологість не перевищує 75%;

приміщення зі струмонепровідним пилом; нежаркі з температурою повітря до + 30 °С;

без можливості одночасного дотику до корпуса електричної установки і металевих елементів, що з'єднані із землею.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою.

До цієї категорії відносять приміщення, які мають одну з таких умов: відносна вологість повітря понад 75 %;

наявність електропровідного пилу;

електропровідна підлога;

металеві предмети, з'єднані із землею;

температура повітря вище +30 °С;

існує можливість одночасного дотикання до обладнання, з'єднаного із землею і корпусом електричної установки.

3. Особливо небезпечні приміщення.

До них належать приміщення, що мають одну з таких ознак: особлива вологість (відносна вологість наближається до 100 %, стеля, стіни, підлога і предмети, вкриті вологою);

хімічно активне середовище (у приміщенні знаходяться пари речовин, що руйнують ізоляцію і струмопровідні елементи електрообладнання);

одночасно існує дві або більше умов, характерних для приміщень з підвищеною небезпекою.

За безпекою ураження електричним струмом усі електроустановки поділяються на дві категорії; напругою до 1000 В і понад 1000 В.

За режимом роботи нейтралі трансформаторів або генераторів електроустановки поділяються на: електроустановки з ізольованою нейтраллю і з нейтраллю, що наглухо з'єднана із землею (глухозаземлена нейтраль).