A. з повним каркасом;
Таблиця 4
| Сту-пінь вогне- стійко-сті будин-ків | Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій (у хвилинах) та максимальні межі поширення вогню по них (см) | ||||||||
| стіни | колони | сходові площад-ки, ко-соури, сходи, балки, марші сходових кліток | пере-криття міжпо-верхові (у т. ч. горищні та над підвала-ми) | елементи суміще-них покриттів | |||||
| несучі та сходових кліток | само-несучі | зов-нішні ненесу- чі | внут-рішні нене-сучі (пере-город-ки) | плити, настили, прогони | балки, ферми, арки, рами | ||||
| І | REI 150 M0 | REI 75 M0 | E 30 M0 | EI 30 M0 | R 150 M0 | R 60 M0 | REI 60 M0 | RE 30 M0 | R 30 M0 |
| ІІ | REI 120 M0 | REI 60 M0 | E15 M0 | EI 15 M0 | R 120 M0 | R 60 M0 | REI 45 M0 | RE 15 M0 | R 30 M0 |
| ІІІ | REI 120 M0 | REI 60 M0 | E15, M0 E30, M1 | EI 15 M1 | R 120 M0 | R 60 M0 | REI 45 M1 | Не нормуються | |
| ІІІа | REI 60 M0 | REI 30 M0 | E15 M1 | EI 15 M1 | R 15 M0 | R 60 M0 | REI 15 M0 | RE 15 M1 | R 15 M0 |
| ІІІб | REI 60 M1 | REI 30 M1 | E15, M0 E30, M1 | EI 15 M1 | R 60 M1 | R 45 M0 | REI 45 M1 | RE 15, М0 RE 30, M1 | R 45 M1 |
| ІV | REI 30 M1 | REI 15 M1 | E15 M1 | EI 15 M1 | R 30 M1 | R 15 M1 | REI 15 M1 | Не нормуються | |
| IVa | REI 30 M1 | REI 15 M1 | E15 М2 | EI 15 M1 | R 15 M0 | R 15 M0 | REI 15 M0 | RE 15 М2 | R 15 M0 |
| V | Не нормуються |
Примітка. Межі вогнестійкості самонесучих стін, які враховуються у розрахунках жорсткості та стійкості будинку, приймають як для несучих стін.
За категоріями з вибухопожежної та пожежної небезпеки:
Категорія за вибухопожежною та пожежноюнебезпекою (будинку, приміщення) – класифікаційна характеристика вибухопожежної та пожежної небезпеки будинку (приміщення), що визначається кількістю та пожежовибухонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються) в них, з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених у них виробництв.
За категоріями з вибухопожежної та пожежної небезпеки класифікують лише будинки та приміщення виробничого і складського призначення відповідно до Таблиці 1. НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».
Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою
| Категорія приміщення | Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються)у приміщенні |
| А Вибухопожежо-небезпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа |
| Б Вибухопожежо-небезпечна | Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа |
| В Пожежонебезпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках1 площею не менше 10 м2 кожна перевищує 180 МДж/м2 2 |
| Г | Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо |
| Д | Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2 кожна не перевищує 180 МДж/м2, а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В |
Примітка 1. Площа окремих ділянок для твердих і рідких важкогорючих, горючих та легкозаймистих речовин, що утворюють пожежну навантагу, визначають за розмірами проекції їх площі розміщення (складування), а також площі розливу під час розрахункових аварій на горизонтальну поверхню підлоги.
Примітка 2. Приміщення відноситься до категорії В, якщо його площа менше або дорівнює 10 м2 і в ньому знаходяться (обертаються) горючі матеріали і речовини, що утворюють пожежну навантагу, за умови, що приміщення не відноситься до категорії А і Б.
4. Типи будівель за конструктивною системою.
Конструктивна система(конструктивна схема) – будівельна споруда, включаючи зовнішні конструктивні елементи і внутрішні секції з їх остаточною обробкою, але без технічного обладання.
Вибір конструктивної схеми впливає на об'ємно-планувальне рішення будівлі та визначає тип його основних конструкцій.
Конструктивний тип будівель визначається просторовим поєднанням стін, колон, перекриттів і інших несучих елементів, які утворюють його остов.
Незважаючи на значні відмінності, що існують між будівлі різного призначення, як у зовнішньому вигляді, так і у внутрішній структурі, всі вони складаються з деякого обмеженого числа основних взаємопов'язаних архітектурно-конструктивних елементів, виконують цілком конкретні функції.
Основні елементи будівлі можна поділити на наступні групи:
а) несучі, що сприймають основні навантаження, що виникають в будівлі;
б) огороджувальні, що розділяють приміщення, а також захищають їх від атмо-сферних впливів і забезпечують збереження в будівлі певної температури;
в) елементи, які суміщають і несучі, і огороджувальні функції.
До основних елементів (або частинами) будівлі належать фундаменти, стіни, пе-рекритія, окремі опори, дах, перегородки, сходи, вікна, двері.
Конструктивна схема багатоповерхового будинку: 1 - фундамент; 2 - підвал; 3 - підвальне перекриття; 4 - зовнішня стіна; 5 -внутрішнє поздовжня стіна; 6 - міжповерхове перекриття; 7 -криша; 8 - горищне перекриття; 9 - перегородка; 10 - сходи (перила в сходовій клітці умовно не показані).
Фундаментом називається підземна конструкція, основним призначенням ко-торою є сприйняття навантаження від будівлі і передача її основи.
Стіни відокремлюють приміщення від зовнішнього простору (зовнішні стіни) або від інших приміщень (внутрішні стіни), виконуючи тим самим огороджувальну функцію. Крім того, стіни можуть нести навантаження не тільки від власної ваги, але і від верхніх частин будівлі (перекриттів, даху та ін.), Здійснюючи несучу функцію. Стіни, що сприймають, крім власної ваги, навантаження і від інших конструкцій та передавальні її фундаментам, називають несучими.
Стіни, що спираються на фундаменти і несуть навантаження від власної ваги по всій висоті, але не сприймають навантаження від інших частин будівлі, носять назву самонесучих.
Нарешті, стіни, які служать тільки огородженнями та свою власну вагу несуть у межах лише одного поверху, спираючись на інші важливі елементи будівлі, називають ненесучими.
Перекриттями називають конструкції, що розділяють внутрішній простран-ство будівлі на поверхи. Перекриття обмежують поверхи і розташовані в них приміщення зверху і знизу (огороджувальні функції) і несуть, крім власної ваги, корисне навантаження, тобто вага людей, обладнання та предметів, що знаходяться в приміщеннях (несучі функції). Крім того, перекриття грають дуже істотну роль у забезпеченні просторової жорсткості будівлі, тобто неизменяемости його конструктивної схеми під дією усіх можливих навантажень.
Перекриття, залежно від їх розташування в будівлі, бувають міжповерхові, що розмежовують суміжні по висоті поверхи; горищні, що розділяють верхній поверх від горища; нижні, що відокремлюють нижній поверх від грунту, і надпідвальні, що відокремлюють перший поверх від підвалу.
По верху міжповерхових перекриттів настилають підлоги в залежності від призначення і режиму експлуатації приміщення. А нижня поверхня перекриття (або покриття) утворює стелю для нижележащего приміщення.
Окремими опорами називають стійки (стовпи або колони), призначені для підтримки перекриттів, даху, а іноді і стін і передачі навантаження від них безпосередньо на фундаменти.
Перекриття можуть спиратися або безпосередньо на колони, або, що частіше, на укладені по них потужні балки, що називають прогонами.
Колони і прогони утворюють внутрішній каркас будівлі.
Дах є конструкцією, що захищає будівлю зверху від атмосферних опадів, сонячних променів і вітру. Верхня водонепроникна оболонка даху називається покрівлею. Дах разом з горищним перекриттям образу-ет покриття будівлі. Мансардним поверхом (або мансардою) називається поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилого або ламаного даху.
У тому випадку, якщо в будівлі відсутня горище, функції горищного перекриття та даху поєднуються в одній конструкції, яка називається безгорищним покриттям.
Перегородками називають порівняно тонкі стіни, службовці для розділення внутрішнього простору в межах одного поверху на окремі приміщення. Перегородки спираються в кожному поверсі на перекриття і ніякого навантаження, крім власної ваги, не несуть.
Сходи служать для сполучення між поверхами. З протипожежних вимог сходи, як правило, розміщують у окремих, огороджених стінами приміщеннях, які називаються сходовими клітками.
Вікна служать для освітлення приміщень природним світлом і для їх провітрювання (вентиляції)
Для сполучення між сусідніми приміщеннями або між приміщенням і зовнішнім простором служать двері.
Для розміщення у приміщеннях великого устаткування або засобів транспорту крім дверей влаштовують ще ворота.
Крім перерахованих вище, існує ряд додаткових конструктивних елементів: балкони, вхідні майданчики, тераси, приямки у вікон підвалу та інше.
За конструкціями стін будівлі розділяють на дрібноелементні; крупноелементні.
За способом зведення конструкцій: повнозбірні (панельні або об’ємні блоки, споруди із промислових елементів); не індустріальні (цегляні, дрібноелементні споруди, будинки і споруди запроектовані за індивідуальним проектом, або будівлі виняткові).
Залежно від просторової комбінації несучих елементів розрізняють наступні конструктивні системи будівель: безкаркасні, каркасні та змішані.
1) Безкаркасні будівлі
Безкаркасні це будівлі з несучими стінами, в яких більшість конструктивних елементів поєднує несучі та огороджувальні функції.
Безкаркасні будівлі розділяються на: стінові; об’ємно-блочні; стовбурні; оболонкові.
Безкаркасні стінові будівлі.
Для безкаркасних стінових будівель характерні наступні конструктивні схеми:
a. з поздовжніми несучими стінами, на які спираються перекриття;
b. з поперечними несучими стінами, коли зовнішні поздовжні стіни, звільнені від навантаження перекриттів, є самонесучими;
c. поєднана, тобто з опертям перекриттів на поздовжні і поперечні стіни.
Об'ємно-блочна система будівель: являє собою встановлені один на одного об'ємні блоки. Така конструктивна система застосовується для будівель висотою до 12 поверхів у звичайних і складних грунтових умовах.
Стовбурні системи здебільшого використовують при будівництві висотних будівель, наприклад, житлових будівель чи промислових споруд.
 |
Варіанти стовбурних систем:
а – підвішування на верхню консоль; б - обпирання на нижню консоль; в – консольне обпирання перекриттів на стовбур; г – проміжне розташування несучих консолей
Раціональні форми висотних споруд: а – трикутна призма; б – еліптична; в – форма, що звужується догори; г – конусна; д – циліндрична
Оболонкові будівлі(оболонкового типу): конструктивні системи із симетричним та рівномірним розташуванням несучих конструкцій в плані і по висоті будинку та відповідно з рівномірним розподілом вертикальних навантажень; горизонтальні балочні або розкісні пояси жорсткості на рівні технічних поверхів, що забезпечують спільну роботу на згинання всіх вертикальних конструкцій будинку.
2) Каркасні будівлі
Каркасні будівлі це будівлі з чітким поділом конструкцій за їх функцією - несучих та огороджуючих. Просторова система (каркас), що складається з колон, балок, ригелів та інших елементів, разом з перекриттями в даному випадку сприймає всі навантаження, дщо діють на будівлю. Приміщення від впливу зовнішнього середовища захищають зовнішніми стінами.
Конструктивні схеми каркасних будівель.
Каркасні будинки підрозділяються на дві конструктивні схеми:
a. з повним каркасом;
b. з внутрішнім каркасом.
Будівлі, зведені за схемою «повний каркас» конструктивно представляють собою просторовий каркас, який утворюється за допомогою зовнішніх опорних стійок-колон і ребристих панелей перекриття. До стійок каркаса кріпляться панелі стін і внутрішніх перегородок, які є несучими. Крім того, до схеми «повний каркас» відносяться будівлі з поперечним і поздовжнім каркасом.
У будинках типу «внутрішній каркас» зовнішні опорні колони відсутні, а в ролі несучих виступають внутрішні колони і панелі зовнішніх стін на які спираються плити перекриттів.
Типи каркасів.
Типи каркасів розрізняються за такими ознаками:
- За матеріалами: залізобетонні каркаси (монолітним, збірним, збірно-монолітним); металеві каркаси; дерев'яні каркаси.
- По пристрою горизонтальних зв'язків: з поздовжнім, поперечним, перехресним розташуванням ригелів і з безпосереднім обпиранням перекриття на колони (безрігельной рішення).
- За характером статичної роботи:
a. рамні з "жорсткими" (монолітними) сполуками елементів у вузлах (пересічних) каркаса;
b. зв'язкові із зварними з'єднаннями вузлів, що відрізняються простотою конструктивного виконання, але за принципом геометричної незмінюваності системи, які мають зв'язки жорсткості, встановлюються між колонами і ригелями каркаса;
c. рамно- зв'язкові з жорсткими сполуками вузлів в поперечному напрямку і зварнми сполуками в поздовжньому напрямку.
А) b) c)
3) З неповним каркасом, або комбіновані конструктивні системи: в яких поряд з внутрішнім каркасом навантаження несуть і зовнішні стіни.
У цих схемах несучі внутрішні стіни замінені колонами і перегородками між ними, що зменшує витрату стінових матеріалів. Навантаження від ригелів і перекриттів сприймаються також і зовнішніми стінами.
Конструктивні схеми будівель з неповним каркасом можуть бути:
- з поздовжнім розташуванням ригелів;
- з поперечним розташуванням ригелів;
- безригельні.
Комбіновані конструктивні схеми:
a. каркасно-діафрагмова;
b. ствольно-стінова;
Дата добавления: 2015-11-12; просмотров: 2944;