Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, — це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.

Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію — 1,5 млн, Італію — понад 1 млн. На хвилях туристського руху в окремих європейських країнах формується статистика подорожей, однак тоді вона ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Власне туристичні цілі ще не вийшли на перший план. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.

Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. Уряди більшості країн за таких непростих умов покладали великі надії на туризм. З ним стали пов'язувати активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги й, у кінцевому підсумку, довгострокове економічне зростання.

Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Помітно зріс вплив туризму на структуру виробництва й інвестицій, ВНП і стан платіжного балансу, використання трудових ресурсів і на безліч інших областей соціально-економічного розвитку галузей співтовариства.

Державні органи, ділові кола й цілі галузі від цього часу почали приділяти підвищену увагу розробці програм довгострокової взаємодії міжнародного туризму з іншими сферами господарства. Постала гостра необхідність обліку, прогнозування і планування подорожей і туризму загалом.

Методи визначення та обліку показників міжнародного туризму, які дотепер застосовувались, почали втрачати своє значення. Не існувало однакових для всіх країн методів одержання й обчислення туристичних показників, що створювало серйозні перешкоди для узагальнення туристичної статистики на національному, регіональному та світовому рівнях.

Вироблення єдиної системи і методів обліку статистики міжнародного туризму стало нагальною потребою як державних, так І приватних структур"

Перші кроки в справі розробки міжнародної термінології туризму зроблено ще 1937 р. Тоді Рада Ліги Націй рекомендувала застосовувати у статистичному обліку термін "міжнародний турист", визначення якого було змінено Міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО) на нараді, що відбулася в Дубліні 1950 p., і затверджене 1953 р. Статистичною комісією ООН.

У 60-ті роки XX ст. увага урядів індустріально розвинених країн Заходу і міжнародних організацій була сконцентрована на становищі країн, що розвиваються. Генеральна Асамблея ООН 1960 р. ухвалила Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам й оголосила десятиліття "Декадою розвитку". Для країн "третього світу" консультанти розробили спеціальні програми подолання економічної відсталості, в яких туризму відводилося особливе місце.

У 1963 р. Конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму, яка відбулася в Римі, рекомендувала вживати у статистиці такі терміни, як "відвідувач", "турист" і "екскурсант". Пізніше, 1978 p., Статистична комісія ООН схвалила Тимчасові директиви зі статистики міжнародного туризму.

Отже, період 1937—1980 pp. у міжнародній системі туристичної статистики характеризувався запровадженням нової термінології і класифікації, але ця система не була узгоджена з іншими статистичними системами.

Світове співтовариство в 80-х роках XX ст. почало повною мірою усвідомлювати значення туризму і його взаємозв'язок з іншими складовими соціально-економічної діяльності. Тому UNWTO у співпраці зі Статистичним відділом Секретаріату ООН здійснила статистичні дослідження за двома напрямами:

1) вироблення пропозицій щодо модифікації застосовуваних у туризмі термінології і класифікацій з метою їх узгодження з іншими національними та міжнародними статистичними системами;

2) інтеграція інформації про туризм в аналітичну структуру системи національних обліків.

На 5-й сесії Генеральної асамблеї UNWTO (Делі, 1983 р.) обговорювалися показники, якими можна описати туризм у контексті рекомендацій з національного обліку, що існував на той час. Підкреслювалася важливість створення "однакового і всеосяжного засобу вимірювання і зіставлення з іншими секторами економіки". Документи цієї сесії дотепер слугують основою для діяльності UNWTO у галузі гармонізації концепцій і статистичних систем у сфері туризму.

З часом концепція статистичного обліку міжнародного туризму була доповнена рекомендаціями Міжнародної конференції зі статистики подорожей і туризму, яка відбулася 1991 р. в Оттаві (Канада), Статистичної комісії ООН, а також низки інших міжнародних і регіональних організацій, наприклад, Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Унаслідок цього вдалося виробити чинну концепцію статистики міжнародного туризму, а також послідовну систему концепцій, визначень і класифікацій для туризму. Зокрема, запропоновано статистичні терміни, які стосуються внутрішнього і міжнародного туризму, а також класифікацію туристичної діяльності, що уможливлює їх зіставність з іншими параметрами міжнародної статистики. Крім того, на підставі цієї концепції почалося формування системи туристичної інформації, узгодженої із системою національного обліку, і введення допоміжного обліку в туризмі.

Розвиток статистики супроводжувався зростанням обсягів та економічного значення туризму. Вдосконалювалися системи обліку й обробки даних, поглиблювався аналіз туристської міграції. Сучасна статистика туризму охоплює велике коло питань і ведеться з метою оцінки внеску міжнародного туризму в економіку країни, зокрема, його впливу на платіжний баланс, а також з метою виявлення основних напрямів і тенденцій розвитку міжнародного туризму для планування його матеріально-технічної бази, проведення маркетингових досліджень і просування туристичного продукту до потенційних споживачів.

Статистична інформація є необхідною на всіх рівнях: від міжнародних урядових і неурядових організацій та агентств, урядів, державних і муніципальних органів, прямо чи опосередковано пов'язаних зі сферою туризму, національних туристичних адміністрацій, що розробляють і провадять державну політику в цій галузі економіки, до туристичних організацій і безпосередніх виробників туристичних товарів і послуг.

Кожен напрям статистики туризму призначений для конкретного користувача інформації, що і визначає її зміст, обсяг, форми та періодичність надання. Статистичні відомості необхідні й для аналізу ринку туризму, і для складання бізнес-плану туристичними підприємствами, і для аудиторської перевірки та проектного аналізу, і для здійснення наукових досліджень. Якість виконуваних робіт багато в чому залежить від повноти й об'єктивності статистичних даних. У всьому світі обліку, обробці, узагальненню і публікації статистичних матеріалів приділяється велика увага.

Відповідно до запропонованої UNWTO класифікації за метою подорожей, облік міжнародних відвідувачів ведеться за такими основними групами:

1) відпочинок, дозвілля і рекреація;

2) відвідування знайомих і родичів;

3) ділові й професійні цілі;

4) лікування;

5) релігія, паломництво;

6) інші цілі.

Детально правила ведення статистики з міжнародного туризму викладені в рекомендаціях UNWTO1.

Статистичні показники, які публікуються в найпопулярнішому щорічному статистичному збірнику UNWTO "Compendium of Tourism Statistics", є інформацією про туризм у 204-х країнах, зведеною до трьох основних груп:

1) відпочинок, рекреація і дозвілля;

2) ділові й професійні цілі;

3) інші цілі.

Кожна країна — член UNWTO зобов'язана регулярно надавати статистичні відомості про стан туризму, відповідно до чітко окреслених вимог. Водночас статистичні органи можуть вести більш докладний облік у межах національної території, враховуючи місцеві особливості та традиції.

У статистиці міжнародного туризму використовують такі елементи:

1) основні одиниці туризму;

2) класифікація туристичного попиту;

3) статистика туристичних доходів і витрат.

В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:

1) статистичні визначення і класифікації повинні мати практичне застосування в усіх країнах;

2) вони повинні відрізнятися простотою і чіткістю;

3) вони повинні максимально відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі.