Аналіз доказів

Робота з доказами є завершальним етапом аналізу справи. При цьому слід мати на увазі, що доказами по цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів (ст.27 ЦПК України).

Доказами по кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого, а також висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами, (ст.65 КПК України)

Аналіз доказів слід розпочинати із встановлення їх переліку та оцінки їх допустимості. Такий підхід важливий тому, що відповідно до вимог ст.29 Цивільного процесуального Кодексу України суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. А обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування.

При оцінці допустимості доказів слід спиратися на ч.З ст.62 Конституції України , згідно з вимогами якої при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих незаконним шляхом, а також доказів, які ґрунтуються на припущеннях. В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" судам дано такі роз'яснення: "Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання її закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій не передбачених процесуальними нормами".

У разі виявлення недопустимих доказів слід скласти їх перелік і визначити підстави, з яких даний доказ може бути заперечений як недопустимий.

Всі допустимі докази повинні бути проаналізовані з позицій їх корисності для клієнта, всебічності та повноти.

Аналіз за критерієм корисності їх для клієнта необхідний для обґрунтування позиції клієнта та підготовки до спростування чи нейтралізації можливих контраргументів супротивної сторони.

Треба мати на увазі, що докази, які на перший погляд є корисними для клієнта, можуть бути витлумачені супротивною стороною всупереч його інтересам. Тому, аналізуючи докази, слід завжди думати, яку інтерпретацію їм може дати супротивна сторона, і на цей випадок підготувати контраргументи для можливих заперечень. Наприклад:

Оцінка всебічності доказів полягає в їх систематизації на докази, що підтверджують версію клієнта та докази, які її спростовують. Такий аналіз однаково необхідний кожній із сторін для того, щоб знати, як обґрунтовувати свою позицію і які аргументи може пред'явити супротивна сторона.

Окремі докази можуть бути нейтральними і не мати чітко визначеної спрямованості корисності для якоїсь із сторін. Такі докази також слід проаналізувати і подумати, як надати їм необхідної спрямованості.

Аналіз повноти доказів проводиться з метою дати оцінку їх достатності. Цей аналіз слід проводити поетапно, виходячи із складових фабули справи з тим, щоб вияснити, чи достатньо наявних доказів для підтвердження кожної із груп фактичних обставин справи, тобто обставин часу, місця, учасників, суті (змісту) та події (дії).

Таким чином, опис фактичних обставин справи повинен спиратися на наявні у справі докази, а доказів повинно бути достатньо для підтвердження кожної фактичної обставини справи, які складають фабулу справи.

Приступаючи до аналізу доказів, юрист повинен дати відповідь на такі питання:

• якими доказами він буде підтверджувати ту чи іншу обставину?

• в який момент він повинен представити свої докази?

• якими процесуальними способами (постановкою запитань, оголошенням матеріалів справи, перехресним допитом і т.п.) може бути забезпечена інша інтерпретація доказів протилежної сторони ?

По кримінальних справах слід з'ясувати, чи підтверджуються доказами обставини, названі у ст.64 КПК України з врахуванням процесуального становища юриста (обвинувача, захисника, представника потерпілого, цивільного позивача).

Якщо юрист в процесі аналізу доказів дійде до висновку про їх недостатність, йому слід вирішити питання про те, як можуть бути використані наявні докази або їх відсутність, а також які докази слід додатково представити, де та яким способом вони можуть бути отримані.

Забезпечення всебічності та повноти доказів дозволить юристу виробити правильну позицію по справі, належно підготовитися до її ведення, передбачити її перспективу та добитися позитивних результатів її вирішення.

5.