Комплексний аналіз уроку
Є цілий ряд уроків, при аналізі яких через відсутність традиційної їх структури не можна застосувати структурний варіант аналізу уроку. Як правило, це стосується нестандартних уроків або уроків, які проводяться «асами» педагогічної праці, коли на перше місце виступає зміст уроку, а не його структура. У цьому випадку проводиться комплексний аналіз уроку, в основі якого лежать вимоги до змісту уроку (до діяльності вчителя й учнів) незалежно від його структури. Найбільш повно цей тип аналізу уроку представлений у роботах В.П. Симонова.
В основі комплексного аналізу уроку лежать чотири групи вимог:
5) до організації уроку та особистості вчителя на ньому;
6) до навчальної (дидактичної) діяльності вчителя на уроці;
7) до виховної діяльності на уроці;
8) до діяльності учнів.
У кожну групу входять десять основних вимог (це зручно при кількісному визначенні ефективності уроку). Перелічені групи вимог реалізуються на кожнім уроці, незалежно від його типу, виду та навчального предмета. Вони представлені в таблиці 3.7. Однак на тлі загальних закономірностей навчання кожен предмет має свою специфіку (урок літератури, безсумнівно, відрізняється від уроку математики), тому при повному аналізі уроку важливо враховувати й специфічні вимоги до нього (п'ята група вимог). Розробка цих вимог може стати основою творчого завдання студентам з наступним обговоренням отриманих результатів на семінарському чи практичному занятті.
Ефективність урокупри комплексному його аналізі визначається за якісними та кількісними показниками. Якіснимикритеріями ефективності уроку є:
6) якість організації уроку;
7) рівень навчання на уроці;
8) міра реалізації виховного потенціалу уроку;
9) активність і результативність діяльності учнів на уроці;
10) особистість вчителя та її роль у вирішенні задач уроку.
Коли хоча б один із названих критеріїв не реалізується, то урок не можна вважати ефективним. Іншими словами, на звичайному уроці кожен показник його ефективності має бути реалізованим певною мірою.
Перелічені критерії відповідають чотирьом основним групам вимог до уроку, тобто розкриваються в десяти показниках. Словесна характеристика виконання кожного з них являє собою якісну оцінку, а визначення рівня реалізації кожної вимоги кількісно – кількісну оцінку ефективності уроку.
Для цього використовується метод рейтингу – оцінки виконання вимог компетентними суддями за обраною шкалою.
При трибальній шкалі:
· 0 – вимога не виконується,
· 1 –виконується частково,
· 2 – виконується повністю.
При чотирибальній шкалі:
· 0 –вимога не виконується
· 1 – скоріше не виконується, ніж виконується
· 2 –скоріше виконується, ніж не виконується
· 3 – вимога виконується повністю
Оцінивши в такий спосіб міру виконання кожної вимоги, склавши ці оцінки за групами вимог, можна визначити, які з них реалізуються краще, а які гірше, у чому це проявляється.
Застосувавши метод дольової участі, зазначені суми можна перевести на відсотки. При розрахунках за 100% береться максимально можлива сума балів. Якщо в групі 10 вимог, кожна з яких може бути максимально оцінена в 2 бали за трибальною шкалою (або в 3 бали за чотирибальною), то максимально можлива сума балів для однієї групи складе 10 
2=20 (чи 10 3=30), для чотирьох груп: 20 4=80 (або 30 4=120)
Позначивши сумарні показники виконання вимог у чотирьох групах a, b, c, d, можна визначити відсоткові показники ефективності реалізації вимог кожної групи й уроку в цілому: Э1, Э2, Э3, Э4, Эу.
Для першої групи:
20 балів - 100%
а--------------- 
Використовуючи аналогічні пропорції для 2, 3 і 4 груп отримуємо:
Для підрахунку ефективності уроку в цілому при складанні пропорції
за 100% приймається величина (20 4 = 80) балів
Эу -------------- (a + b + c + d)
Звідси випливає, що
Зробивши відповідні підрахунки, можна визначити якістьпроведеного уроку. Якщо процентний показник ефективності уроку (Эу) сягне
< 45% -урок незадовільний,
45-64% - задовільний,
65-84% - добрий,
85% і більш – відмінний.
Застосування кількісних показників ефективності уроку дозволяє в малому обсязі утримувати велику інформацію, порівнювати зовні непорівнянні величини (наприклад, якість уроків фізики та музики, літератури та фізкультури) і дозволяє знайти загальні напрямки й резерви вдосконалення навчального процесу на уроках з усіх предметів.
| Таблиця 3.7. Опорний матеріал для комплексного аналізу уроку | 5 гр. Специфічні вимоги до навчального заняття |
| 4 гр. Вимоги до діяльності учнів | 11. Міра досягнення розвиваючої цілі заняття (розвиток мислення, пам’яті, уяви, сприйняття; формування творчих умінь, розвиток здібностей та ін.). 12. Міра засвоєння учнями теми, що вивчається. 13. Творча активність дітей, наявність інтересу до заняття та до предмету в цілому. 14. Наявність навичок самостійної роботи, уміння працювати з допоміжними джерелами : навчальною, довідковою, художньою літературою, схемами, таблицями тощо. 15. Уміння виділяти головне, суттєве. 16. Уміння узагальнювати та систематизувати 17. Уміння планувати, аналізувати, оцінювати ефективність своєї роботи, та роботу інших. 18. Рівень працездатності школярів, результативність та ефективність їх діяльності. 19. Розвиток мови, письмових, графічних і спеціальних умінь та навичок. 20. Оптимальність темпу навчальної роботи, організованість, дисциплінованість дітей |
| 3 гр. Вимоги до виховної діяльності на занятті | 11. Міра досягнення виховної цілі уроку (формування особистості її соціалізація). 12. Реалізація принципів гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, педагогічного оптимізму, поваги до особистості дитини у поєднанні з доцільною вимогливістю до неї. 13. Реалізація принципу природовідповідності, врахування вікових, типологічних та індивід. особливостей дітей. 14. Розумове виховання на занятті. Формування культури інтелект. праці (напруженість думки, логічність та завершеність суджень; бачення суперечностей, уміння їх вирішувати та ін.). 15. Виховання колективіст. спрямованості та моральних стосунків між дітьми. 16. Формування певних соціальних ролей. 17. Виховне значення позиції вчителя стосовно учнів (байдужа, зацікавлена та ін) 18. Виховне значення стилю взаємин. (авторитарний, ліберальний, демократичний) між дітьми та вчителем. 19. Виховне значення оцінки та оцінювання на уроці. 20. Спрямованість навчання на подолання особистісних нестатків. |
| 2 гр. Вимоги до навчання | 11. Міра досягнення навчаючої цілі заняття (засвоєння знань та формування умінь). 12. Міра реалізації принципу науковості на уроці. 13. Міра реалізації принципу послідовності, глибини, міцності та усвідомленості знань; 14. Доступність і посильність у навчанні; реалізація диференційного підходу. 15. Проблемність у навчанні. Формування механізму виходу за межі відомого. 16. Реалізація принципу системності в навчанні. 17. Зв’язок із життям. 18. Оптимальність використання методів навчання. Їх відповідність змісту освіти на уроці, його цілям, та розвитку учнів. 19. Ефективність використання контролю за знаннями, уміннями та навичками 20. Оптимальність домашнього завдання. |
| 1 гр.Вимоги до організації уроку та особистості вчителя | 11. Наявність плану заняття, логіка його побудови та міра реалізації. 12. Обладнання заняття наочністю, навчальними посібниками, ТЗН, спец-обладнанням та ін. Ефективність їх використання. 13. Психологічна атмосфера на занятті. Уміння вчителя керувати психічним самопочуттям школярів. 14. Раціональність використання часу. 15. Оптимальність поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи. 16. Наявність та оперативність зворотного зв’язку. 17. Стан навчальної документації. 18. Знання предмету та педагогічна майстерність вчителя 19. Якості мови вчителя: загальна та специфічна грамотність(нормативність, адаптивність, зверненість), чіткість дикції, оптимальність темпу, інтенсивність, образність, емоційність, та ін. 20. Педагогічна культура, такт та зовнішній вигляд вчителя |
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 771;