Класи грунтів: природні; штучні(насипні, намивні, перевідкладені); мерзлі

Всі природнігрунти, що застосовуються в будівництві, діляться на дві групи: скельні і нескельні(дисперсні). До скельнихгрунтів відносять масивно-кристалічні або зцементовані гірські породи з твердою, зв'язком між зернами. За походженням скельні грунти бувають вивержені і осадові.

Наявність жорстких зв'язків у скельних грунтах надає їм монолітність, особливо позитивне, якість для підстав, так як споруди, зведені на таких грунтах, не дають опади. До нескельнихгрунтів відносять незцементовані скупчення мінеральних часток, що утворилися в результаті фізичного та хімічного вивітрювання. Оскільки земляні греблі зводять з нескельних грунтів, а поряд з цим вони в більшості випадків є і підставою, особливо необхідно знати їх фізико-механічні властивості.

Нескельні грунти являють собою агрегатну систему, що складається з трьох основних частин, які прийнято називати фазами. Цими фазами є: мінеральна частина, що утворює грунтовий скелет (тверда фаза), вода, частково або повністю заповнює пори грунту (рідка фаза), і повітря, що заповнює пори грунтового скелета (газоподібна фаза).

Скельні грунти поділяються на: магматичні (ефузивні, інтрузивні); метаморфічні; осадовізцементовані; напівскельні (ефузивні, осадові).

Нескельні діляться на: зв’язні (осадові) - глинисті; незв’язні(осадові) – піски, великоуламкові грунти.