Додаток 1

І. Первісний період.

В цей період первісною людиною накопичувалися перші відомості про живі організми у вигляді малюнків, фресок. Ці знання не були поверховими та наївними. Про це свідчать зроблені у 15-му тисячолітті до нашої ери наскальні малюнки: вони дозволяють зробити висновок про видову приналежність зображеної тварини, особливості її зовнішньої та внутрішньої будови, звички тощо.

ІІ. Античний період.

У IV ст. до н.е. давньогрецький філософ Аристотель складає першу в історії людства систему живої природи. У IV-III ст. до н.е. лікар Гіппократ описує більше 200 лікарських рослин, а філософ Теофраст створює десятитомну працю „Природнича історія рослин”, в якій описує 450 рослин і дає свою класифікацію їх. У I ст. н.е. давньоримський вчений Пліній Старший написав 37-томну працю „Природнича історія”, в якій описав близько 1000 видів рослин і більше 500 тварин.

ІІІ. Середньовічний період

У цей період зберігається авторитет стародавніх вчених, особливо Аристотеля. Але завдяки тому, що Християнська Церква не схвалювала пошук нових знань, особливо вивчення живих організмів, у розвитку науки про живе був застій.

Швидкому розвитку науки у цей період сприяють прихильність королів, вельмож до науки про живе, а також технічний прогрес (з’являються нові методи досліджень, нові інструменти досліджень, наприклад, винахід мікроскопа, завдяки чому у 1665 році Роберт Гук відкрив клітину, а у 1673 році Антоні ван Левенгук відкрив одноклітинні організми).

V. Період Нового часу

Розвиток науки у цей період визначався, головним чином, успіхами фізики і хімії. Під їхнім впливом живі істоти стали вважати „живими машинами” (Рене Декарт), дії яких підпорядковані хімічним та фізичним законам.

XIX століття стало дуже важливим у розвитку науки про живе. Воно було багате на визначні біологічні відкриття: у 1809 році Ж.-Б. Ламарком було створено перше еволюційне вчення; Ж.-Б. Ламарк і Г.Р. Тревіранус, незалежно один від одного запропонували назву науки про живе – „біологія”; у 1838 році німецькими вченими М.Шлейденом і Т.Шванном була створена клітинна теорія; у середині XIX століття були встановлені особливості живлення рослин та відмінності його від живлення тварин, сформульовано принцип кругообігу речовин у природі; значні успіхи були досягненні у вивченні фізіології тварин; Л.Пастер спростував можливість самозародження організмів; Д.І.Івановський відкрив віруси; у 1859 році Ч.Дарвін видав працю „Походження видів шляхом природного відбору”, у якій виклав своє еволюційне вчення; у 1865 році вчений монах Г.Мендель відкрив закономірності наслідування ознак.

У XX столітті подовжився інтенсивний розвиток біологічної науки. І.П.Павловим було розроблене вчення про умовні рефлекси і вищу нервову діяльність. Суттєвий розвиток здобуло еволюційна теорія: у 20-30 роки ХХ століття була створена синтетична гіпотеза еволюції (С.С.Четверіков, С.Райт, Дж.Хаксли, І.І.Шмальгаузен). Значним досягненням цього часу є створення В.І.Вернадським вчення про біосферу та ноосферу (1926), А.Тенслі - вчення про екосистеми (1935), В.М.Сукачьовим – про біогеоценози (1942) та ін.