Риса бідності або трясовина убогості?

Перегортаючи різні довідники, словники і енциклопедії, я так і не зміг знайти визначення «біса бідності». Немає такого! Тому звернуся до слова «бідність». Воно теж зрозуміле. «Бідність - це матеріальна незабезпеченість, недоліки, відсутність або брак коштів для існування. убогість». Убогість! Зрозуміло, так? А біднота - це «бідні, убогі неспроможні люди». Убогі! Теж зрозуміло. А щоб людина чітко розуміла, хто він, придумано майже поетичне визначення - «рису бідності»! Після чого все зримо: ти або по одну сторону від неї - або по іншу.

Ну, а тепер про саму, що не є, прозі життя. Є привід: сьогодні 78 відсотків українців живуть за межею бідності. І це не чиїсь дозвільні домисли. Це ці Організації Об'єднаних Націй. Як стверджують її експерти, саме «у такої частини українців споживчий кошик менше визнаної у світі межі бідності - 17 доларів в день».

У дає ООН! 17 доларів в день! Це ж 135 гривен. У день! На одну людину! У місяць: понад 4 тисячі гривен! Прямо казка якась. Посміємося? Або поплачемо? Адже риса бідності в Україні визначена не по ООНІВСЬКИХ, а за своїми мірками: 1025 гривен на людину. У місяць! Звідси і «захоплення» тих, що живуть за межею бідності : «У мене зарплата 800 гривен. Це ж, скільки бракує до риси бідності?.». «Моя пенсія - нижче риси. Так я за рисою або вже викреслять зі списку живих»?. «Житло отримати від держави нереально, запрацювати теж. Про лікування і навчання взагалі мовчу». «У СРСР такого зухвалого розриву між найбіднішими і найбагатшими не було. Ми вже не за межею бідності, ми за рисою совісті».

Є, правда, і інші коментарі: «Брехня усе це! Якщо порівнювати день нинішній з 90-м роком і взагалі з СРСР, то зараз українці живуть, як недосяжні тоді американці в їх уявленні». «Я витрачаю мінімум тисячу гривен в день. Не жирую, але жити можна». «Пхикають лише люди» похилого віку!.

Проте що захоплюються нинішнім рівнем життя значно менше. «1025 гривен при таких цінах - це вже не риса бідності, це убогість». «У Україні бідність все частіше стає супутником освічених і кваліфікованих людей, - причому, людей працюючих». Коментарі потрібні?

Щоб скрасити ООНІВСЬКІ 78 відсотків, в Україні визначили свої: «Наш рівень бідності - 25,4 відсотка». За даними Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України, ця цифра ще скромніша: «За межею бідності близько чверті населення України». Хоча навіть у такому разі «кожен четвертий українець не має можливості заробити собі на проживання, не кажучи вже про членів своєї сім'ї». Далі - гірше: «Кожна друга сім'я з трьома і більше дітьми живе за межею бідності». «Третини українців бракує на їжу, ще третини - на одяг».

Варто звернути увагу і на такі ось дослідження: «Усього лише 15 відсотків українців характеризують своє життя як »нормальну«. »Тільки 6 відсотків громадян заявили, що не зазнають матеріальних труднощів - за винятком особливо великих покупок (житло, автомобіль), 1, 7 відсотка опитаних матеріальних труднощів не випробовують взагалі.

Гірко, але вже з'явилося таке визначення, як «українська риса бідності». Вона - для «зручності»! - розділена на «абсолютну бідність» і «відносну». За найскромнішими українськими мірками, це «зачіпає інтереси приблизно 12,5 млн. чоловік». До речі, в сусідній Білорусії за межею бідності людей в два рази менше. І це за ООНІВСЬКИМИ мірками. Але там, говорять, немає демократії.

Не виходить з голови один з прочитаних нещодавно коментарів : «Ще якихось 10 років таких цін і зарплат - і замість перепису населення потрібно буде влаштовувати перекличку.». Думайте. Є над чим.