Активація ЦТЛ.

Активація попередників ЦТЛ загалом нагадує таку для CD4⁺ Т-хелперів. У порівнянні з ними, CD8-позитивні ЦТЛ є потенційно більш деструктивними для організму і тому для своєї активації потребують більше додаткових сигналів.

ЦТЛ впізнають ендогенні антигени (серед яких віруси та внутрішньоклітинні паразити) у комплексі з МНС І; їх головним активатором є цитокін ІЛ-2. Відомі три джерела ІЛ-2 для активації попередника ЦТЛ.

1. Якщо антиген представлено клітиною, що експресує високі рівні В7.1 (наприклад, дендритною клітиною), то взаємодія В7.1 – CD28 призводить до синтезу ІЛ-2 самим попередником ЦТЛ. Одночасно починає експресуватися рецептор до ІЛ-2. В результаті, ІЛ-2 працює як аутокринний активатор і стимулює проліферацію та диференціювання попередника ЦТЛ.

2. Якщо антиген представлено макрофагом або В лімфоцитом, то одночасна активація CD4⁺ клітин через CD40 – CD40L призводить до підвищення експресії В7.1 і далі по типу 1.

3. ІЛ-2 продукується в результаті активації Тх1. ІФН-гамма, що також продукується Тх1, сприяє підвищенню рівнів експресії МНС І і ІІ і, таким чином, більш ефективному представленню антигенів.

В результаті дії ІЛ-2 попередник ЦТЛ починає ділитися і диференціюватися. Диференціювання полягає в тому, що CD8⁺ клітина починає експресувати поверхневий білок FasL і синтезувати спеціальні білки: перфорін, гранзими та гранулізін. FasL взаємодіє із білком Fas на поверхні клітини-мішені і є провідником апоптозу (дивись нижче). Перфорін, гранзими і гранулізін накопичуються у спеціальних гранулах і екзоцитуються при контакті ЦТЛ із клітиною-мішенню.