Витрати на облаштування і видобуток з газових об’єктів

для ГЕО-3

Капітальні вкладення на облаштування і видобуток з газових об’єктів для ГЕО-3 розраховуються по роках (періодах) за такими напрямами:

1) витрати на буріння свердловин визначаються як добуток вартості 1 м буріння і обсягів буріння у t-му році;

2) витрати на облаштування, у тому числі на:

– обв’язку свердловин визначають як добуток нормативу на кількість видобувних свердловин у t-му році;

– технологічне обладнання (установки комплексної підготовки газу – УКПГ, газозбірні пункти – ГЗП, холодильні машини – ХМ, компресорні станції – ДКС та ін.) визначаються множенням нормативу вартості відповідних агрегатів на їх проектну кількість;

– будівництво трубопроводів (шлейфів, конденсатопроводів, інгібіторопроводів тощо) визначаються як добуток нормативу вартості 1 км відповідного трубопроводу на його довжину;

– інші витрати (хімреагенти тощо) визначаються множенням нормативу на об’єм газу, який очікується видобути за рік (період).

Експлуатаційні витрати на освоєння газових об’єктів для ГЕО-3 розраховуються по роках (періодах) видобутку за такими елементами витрат:

1) умовно-змінні витрати, що залежать від рівня видобутку газу (матеріальні витрати, фонд оплати праці, збір за ГРР тощо) визначаються множенням нормативу на об’єм газу, видобутого за рік (період);

2) умовно постійні витрати, що залежать від кількості промис­лових агрегатів (поточні витрати на технологічне обладнання) визначаються множенням відповідного нормативу на проектну кількість певних агрегатів.

3) амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів (свердловин та об’єктів облаштування) визначаються так, як і для газових об’єктів, але з врахуванням того, що амортизаційний термін відновлення газових свердловин становить 12 років.