Права та обов'язки сторін договору

Права та обов'язки сторін договору детально визначені законом. Так, лізингодавець має право:

1) здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлу­атації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізинго-одержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інст­рукціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також від­повідно до законодавства України;

2) вимагати повернення у безспірному порядку майна, передано­го в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, за­вданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов до­говору.

При цьому лізингодавець зобов'язаний:

1) передати належне йому на праві власності майно в користу­вання лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;

2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;

3) набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продав­ця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;

4) своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'я­зання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закін­чення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Відповідно до ст. 123 Закону України «Про лізинг» лізингоодер­жувач має право:

1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усу­нення ним виявленого порушення умов договору за умови по­переднього повідомлення лізингодавця;

Глава 8. Договір лізингу

2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізин­гу відповідно до умов договору;

3) лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодер­жувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізин­гу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов дого­вору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;

2) своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізин­гу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії до­говору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначено­му в договорі.

З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час вико­нання ними лізингових операцій об'єкт лізингу та ризики, пов'яза­ні з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищен­ня або випадкового пошкодження об'єктів лізингу підлягають стра­хуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновлен­ням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Основним обов'язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів за користування об'єктом лізингу, які ма-

Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...

ють періодичний характер. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про лізинг» лізингові пла­тежі включають:

— суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

— суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

— платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

— відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

— інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів

та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домов­леністю сторін відповідно до вимог цього Закону та законодавства України. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодер-жувача.

Спеціальні норми щодо реєстрації договору лізингу у визначе­ному Кабінетом Міністрів України порядку встановлені для випад­ків, коли об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу, що передбачає залучення державних коштів, чи для за­безпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, ви­знаються недійсними.

Рекомендована література:

Зобов'язальне право. Теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. — К.,

1998.

Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. (ВВР. — 1998. —

№ 16. — Ст. 68), з наступними змінами і доповненнями.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая:

Договори о передаче имущества. — М., 2001.

Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под

ред. Е. А. Васильєва. — М., 1993.

Глава 9. Договір найму (оренди) житла

Глава 9 Договір найму (оренди) житла

§ 1. Поняття та зміст договору найму житла

Власник житла може використовувати його як для особистого помешкання та проживання з ним членів сім'ї, так і здавати для проживання іншим особам на підставі договору найму житла.

Договір найму житла є одним із видів цивільно-правових догово­рів. У ЦК України договір найму (оренди) дістав своє правове регу­лювання у главі 59.

Згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) жит­ла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобо­в'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для прожи­вання у ньому на певний строк за плату.

Треба зазначити, що ст. 46 Конституції України дала нову назву договору користування житловим приміщенням — «договір орен­ди». Таку саму назву цього виду договору встановлює і проект ЖК України, але у ЦК України цей договір має назву «договір найму житла».

Якщо зважити на те, що будь-який нормативний акт не може су­перечити Конституції України, то правильно було б називати цей договір «договір оренди житла», але традиційно в Україні цей дого­вір має назву «договір найму житлового приміщення», тому ЦК України взяв традиційну для України назву договору щодо сплат­ного користування житлом.

Підстави, умови та порядок укладення договору найму житла у державному та комунальному житлових фондах визначаються жит­ловим законодавством — ЖК України.

Сторонами у договорі найму житла є наймодавець і наймач. Від­повідно до ст. 813 ЦК України сторонами у договорі найму житла мо­жуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак, якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для прожи­вання у ньому фізичних осіб — у цьому полягає специфіка договору найму житла, що може використовуватися тільки для особистого про­живання людей і не може використовуватися для здійснення підпри­ємницької діяльності. Тому, наприклад, юридична особа, яка уклала договір найму житла, повинна укласти договір піднайму чи договір позички, відповідно до якого фізична особа, якій передається житло у користування, буде використовувати його для свого проживання.

Договір найму житла укладається у письмовій формі. Оскільки обов'язок передати майно (надати житло) і вносити плату виникає з