Теоретична частина. Розчинаминазиваються гомогенні термодинамічно стійкі системи змінного складу з двох і більшого числа компонентів і продуктів їх взаємодії

Розчинаминазиваються гомогенні термодинамічно стійкі системи змінного складу з двох і більшого числа компонентів і продуктів їх взаємодії.

Наприклад, розчин сульфатної кислоти складається з розчинника – води (перший компонент), розчиненої речовини – кислоти (другий компонент) і продуктів їх взаємодії – гідратованих іонів: Н⁺, НSO₄^2-, SO₄^2-; розчин гідроксиду калію – з води, гідроксиду калію і гідратованих іонів К⁺ і ОН^-.

Розчини класифікують за:

- розміром частинок розчиненої речовини (істинні розчини й каламутні);

- агрегатним станом розчинника і розчиненої речовини (гази, рідкі, тверді).

Найбільше практичне значення мають рідкі розчини, зокрема водні. Рідкі розчини утворюються під час розчинення газів, рідин або твердих речовин у рідкому розчиннику.

Важливою характеристикою будь-якого розчину є його склад. Існують різні способи чисельного вираження складу розчинів: масова частка розчиненої речовини, молярна, нормальна концентрації тощо.

Масова частка розчиненої речовини –це безрозмірна фізична величина, що дорівнює відношення маси розчиненої речовини до загальної маси розчину.

Масову частку виражають у частках одиниці або у відсотках (0,5 або 50%) і позначають літерою ω (омега).

,

(1)

де ω – масова частка розчиненої речовини; m_p – маса розчиненої речовини; m – загальна маса розчину.

Наприклад, масова частка розчиненої речовини – сульфатної кислоти у воді дорівнює 0,02 або 2%. Це означає, що в розчині сульфатної кислоти масою 100 г міститься сульфатна кислота масою 2 г і вода масою 98 г.

Молярна концентрація або молярність –це величина, що дорівнює відношенню кількості розчиненої речовини до об‘єму розчину, тобто

, моль/л

(2)

де С_М (Х) – молярна концентрація частинок Х; n (Х) – кількість речовини частинок, що містяться в розчині, моль; V – об‘єм розчину, л.

Якщо об’єм розчину виражений в см³ (мл), то:

, моль/л

(3)

Кількість речовини – це відношення маси речовини m (Х) до молярної маси речовини М (Х):

, моль

(4)

Тоді

, моль/л

(5)

де m (Х) – маса речовини, г; М (Х) – молярна маса речовини, г/моль; V (Х) – об'єм розчину, л.

або

, моль/л

(6)

де V(Х) – об'єм розчину, мл.

Якщо С_м=1 моль/л, то це – одномолярний розчин (або 1М),

С_м=0,1 моль/л – децимолярний розчин (або 0,1М),

С_м=0,01 моль/л – сантимолярний розчин (або 0,01М).

Нормальна концентраціяабо нормальність вказує на кількість грам-еквівалентів речовини, що розчинені в 1 л розчину:

, г-екв/л

(7)

де С_Н (Х) – нормальна концентрація частинок Х; Е (Х) – кількість грам-еквівалентів речовини частинок, що містяться в розчині, г-екв; V – об‘єм розчину, л.

Якщо об'єм розчину в мл, то:

, г-екв/л

(8)

При обчисленні еквівалентів сполук типу основ, кислот і солей можна користуватися такими правилами:

1. Еквівалент основи (Е_О) дорівнює молекулярній масі основи Mr_O, поділеній на число атомів груп ОН у його молекулі N_OH^-:

(9)

2. Еквівалент кислоти (Е_К) дорівнює молекулярній масі кислоти Mr_К, поділеній на її основність N_H⁺. Основність кислоти визначається числом атомів гідрогену у її молекулі, які можуть заміщатися на метал :

(10)

3. Еквівалент солі (Е_С) дорівнює молекулярній масі солі Mr_С, поділеній на добуток валентності металу (Вал.) і числа його атомів N_Ме:

(11)

Якщо С_Н(Х) = 1 моль/л, то це – однонормальний розчин (або 1н),

С_Н(Х) = 0,1 моль/л – децинормальний розчин (або 0,1н),

С_Н(Х) = 0,01 моль/л – сантинормальний розчин (або 0,01 н).

 

123

---

Дата добавления: 2015-07-24; просмотров: 940;

---