Експериментальна частина. Прилади, реактиви і матеріали: ваги, ступка фарфорова, ексикатор, колба ємністю 250 см3, циліндр об’ємом 1 л

Прилади, реактиви і матеріали: ваги, ступка фарфорова, ексикатор, колба ємністю 250 см³, циліндр об’ємом 1 л, воронка, штатив із бюреткою, піпетка, секундомір, термометр, дерев’яна і скляна палички, скляна лійка, годинникове скло, термостат, фарфорова чашка, сушильна шафа, сито №063, №008; дистильована вода, 1%-ний спиртовий розчин фенолфталеїну, 1 н розчин НСl, кальцієве вапно, негашене вапно.

2.1. Визначення вмісту у вапні активних CaO+MgO

Пробу негашеного кускового вапна масою 250 г роздробити до кусочків розміром близько 10 мм і послідовним квартуванням відібрати 50 г, розтерти у фарфоровій або агатовій ступці до повного проходження через сито із сіткою №008.

Наважку розтертого вапна масою 1 г (гідратного – 1,2 г) засипати в конічну колбу ємністю 250 мл, налити 150 мл дистильованої води, додати 15-20 скляних бусин або оплавлених скляних паличок довжиною 5-7 мм, закрити скляною лійкою або годинниковим склом і нагрівати 5-7 хв, не доводячи до кипіння.

Після охолодження змити стінки колби й скляну лійку дистильованою водою, додати 2-3 краплини 1%-го спиртового розчину фенолфталеїну і титрувати при постійному збовтуванні 1 н розчином хлоридної кислоти НСl до повного знебарвлення рідини.

Титрування вважається закінченим, якщо через 5 хв не з’явиться забарвлення рідини в колбі, його слід проводити повільно, додаючи кислоту краплями.

Вміст CaO+MgO в процентах за масою в кусковому або меленому негашеному вапні визначають за формулою:

,

(1)

де V – кількість 1 н хлоридної кислоти, витраченої на титрування, мл;

2,804 – кількість оксиду кальцію, яка відповідає 1 мл 1 н розчину хлоридної кислоти (титр HCl по CaO), помножена на 100;

К – поправка до титру 1 н розчину хлоридної кислоти;

m – наважка вапна, г.

2.2. Визначення часу гасіння вапна

Швидкість гасіння вапна визначають у побутовому термосі або в приладі, який являє собою склянку ємністю 150 мл, вставлену в іншу склянку з розмірами на 40...60 мл більшими від першої, простір між стінками і дном яких заповнений теплоізоляційним матеріалом.

Тонкорозтерте негашене вапно масою 100 г засипати в термостатований прилад, влити в нього 200 мл дистильованої води з температурою 20°С і швидко перемішати дерев’яною відполірованою паличкою. Прилад закрити корком з щільно вставленим термометром зі шкалою до температури 150°С і довжиною нижньої (хвостової) частини 100...150 мм, збовтати й залишити в спокої.

Через кожних 30 с з моменту вливання води відмічати температуру реагуючої суміші до досягнення максимальної температури й початку її зниження. Побудувати графік зміни температури гасіння вапна в часі.

За час гасіння приймають проміжок часу від моменту вливання води у вапно до початку зниження максимальної температури.

2.3. Визначення вмісту непогашених зерен

У металевий посуд ємністю 1 л налити 200 мл води, нагрітої до температури 85...90°С, і всипати 100 г дробленого вапна, перемішуючи його з водою до закінчення інтенсивного виділення пари. Отримане тісто закрити кришкою, витримати 2 год, потім розбавити холодною водою до консистенції вапняного молока і промити на ситі з сіткою №063 слабим безперервним струменем води, злегка розтираючи м‘які кусочки скляною паличкою з гумовим наконечником.

Залишки на ситі перенести в металеву або фарфорову чашку і висушити за температури 140...150°С до постійної маси. Вміст непогашених зерен визначають у масових відсотках за формулою:

,

(2)

де m – залишок на ситі після висушування, г;

100 – маса наважки вапна, г.