КЕРУВАННЯ ВОГНЕМ
Керування вогнем– це комплекс заходів, які проводяться командиром у період організації і під час бою з метою найбільш повного та ефективного використання вогневих можливостей свого підрозділу, доданих і підтримуючих вогневих засобів для ураження супротивника в найкоротший термін при найменшій витраті боєприпасів.
Сутність керування вогнемполягає в узгоджених діях усіх вогневих засобів підрозділу. Згідно з цим при підготовці та веденні бою командир здійснює заходи щодо організації вогню та керує ним у ході бою.
Для вмілого керування вогнем командир повинен:
– знати установлені орієнтири, а якщо необхідно, визначити додаткові;
– знати вогневі завдання свого підрозділу і засобів, що підтримують, а також вогневі завдання сусідів;
– безперервно спостерігати за полем бою, своєчасно виявляти та швидко оцінювати цілі, вибирати найбільш важливі для знищення у першу чергу;
– визначати вид зброї й боєприпасів, порядок і спосіб ведення вогню для надійного враження цілі;
– розподілити вогневі завдання між підрозділами, а також поставити завдання доданим та підтримуючим підрозділам;
– назначити вогневі позиції взводам, відділенням для ведення вогню і визначити витрату боєприпасів;
– вміло маневрувати вогнем, щоб добитись переваги над супротивником для нанесення йому вирішального удару;
– швидко готувати дані для стрільби, своєчасно подавати команди на відкриття вогню, вміло застосовувати команди для управління вогнем;
– спостерігати за результатами стрільби та вміло керувати вогнем.
Керування вогнем у ході бою включає:
– розвідку, оцінку цілей і визначення черговості їх ураження;
– вибір виду зброї та типу боєприпасів для ураження цілі;
– цілевказування;
– визначення моменту відкриття вогню;
– подачу команд на відкриття вогню та постановку вогневих задач;
– спостереження за результатами вогню та його коректування;
– маневр вогнем;
– контроль за витратою боєприпасів.
У період організації вогню командир відділення готує вихідні дані для стрільби по орієнтирах і рубежах у межах дальності дійсного вогню вогневих засобів відділення, а у ході бою – безпосередньо по виявлених цілях.
Після визначення вихідних даних командир відділення складає картку вогню, на яку наносить:
– орієнтири і відстані до них;
– позицію відділення і смугу вогню;
– вогневі позиції кулемета, гранатомета, БТР та їх сектори обстрілу;
– позиції сусідів та напрямок їх вогню;
– ділянки зосередженого вогню.
Картка складається у довільному масштабі кольоровими олівцями і подається командиру взводу.
При організації вогню у наступі вихідні дані для стрільби з рубежу атаки по виявлених цілях готуються під час рекогносцировки.
Послідовність команд на відкриття вогню зі стрілецької зброї така:
1.Кому відкрити вогонь. Наприклад: „Гранатометнику”, „Кулеметнику”, „Автоматникам” чи “Взводу”.
2. Цілевказування. Наприклад: „Орієнтир3,праворуч 0–30, кулемет”.
3. Установка прицілу. Наприклад: „3” чи „Постійний”.
4.Точка прицілювання. Наприклад: „У середину”, „Під ціль” чи „На одну фігуру правіше”.
5. Довжина черг. „Одиночними”, „Короткими” чи „Довгими”.
6. Момент відкриття вогню. Визначається словом „Вогонь”.
Від грамотно, чітко і коротко поданої командиром команди, у значній мірі, залежить результат бою. Зразкові форми команд на відкриття вогню та постановкувогневихзавдань можуть бути такими:
1. “Автоматнику Петрову, орієнтир два, праворуч 20, ближче 100, біля жовтого куща спостерігач, чотири, під ціль, короткими, – Вогонь”.
2. “Кулеметнику, біля дороги підбитий танк, ліворуч 40, протитанкова рушниця в окопі, шість, цілик ліворуч два, довгими – Вогонь ”.
3. “Відділенню, орієнтир три, ліворуч 20, ближче 100, біля зеленого куща група піхоти, чотири, під ціль, довгими – Вогонь ”.
4. “Гранатометнику Руденко, по танку прямо, три, у середину – Вогонь ”.
Дата добавления: 2015-07-04; просмотров: 1282;