Суть міжнародного менеджменту та основні національні школи менеджерів

ММ — особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

Природа міжнародного менеджменту має дві основні складові:

· функції і концепції загального менеджменту — базова складова;

· національні моделі менеджменту материнських країн, в яких були засновані ті чи інші міжнародні корпорації — культурологічна складова.

Дослідження національних моделей менеджменту сформували нову галузь наукових досліджень — порівняльний менеджмент.

Таким чином, методологічною основою міжнародного менеджменту є, по-перше, загальний менеджмент, а по-друге, порівняльний менеджмент.

Треба зауважити, що успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, «а надається в провідних школах бізнесу, а також постійним навчанням у міжнародних корпораціях. У наш час загальновизнаною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання.

Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у провідних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтернативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінансів та ін.:

· кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

· метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

· навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

· японський підхід до навчання.

Інші навчальні заклади або віддають перевагу одному із запропонованих методів, або ж комбінують зазначені підходи у різному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

Кейс-методдає можливість через колективну творчу дискусію на прикладі конкретної абсолютно правдивої ситуації, що містить оригінальний практичний досвід, виробити у слухачів цілком конкретні практичні навички.

Метод досліджень Чиказької школи бізнесу, заснованої в 1898 р., ґрунтується на самостійних дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, подальшому обговоренні отриманих висновків і результатів і внесенні пропозицій щодо прийняття відповідних рішень у компаніях.

Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності.

Японський підхід до навчання менеджменту і маркетингуґрунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми.

Кожна із національних шкіл менеджменту робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту.

На рис. 1.1 показаний склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.

До складу кластерів входять не всі країни світу, а лише ті, які зазнають найбільшого впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера.

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюються американська, європейська та японська національні школи менеджменту.

Рисунок 1.1 – Основні кластери прямих іноземних інвестицій та міжнародної торгівлі

Контрольні запитання

1. Чим саме національний бізнес принципово відрізняється від міжнародного?

2. Чому міжнародний бізнес розвивається швидшими темпами, ніж національний?

3. Яке існує співвідношення між поняттями «міжнародний бізнес», «міжнародний менеджмент», «загальний менеджмент»?

4. Сформулюйте риси сучасного міжнародного бізнесу.

5. Які критерії покладено в основу періодизації розвитку міжнародного менеджменту?

6. Які фактори прискорюють або гальмують процес глобалізації?

7. Наведіть визначення поняття «міжнародна корпорація».

8. У чому полягають відмінності між поняттями «міжнародна корпорація», «багатонаціональна корпорація», «мультинаціональна корпорація», «транснаціональна корпорація», «глобальна корпорація»?

9. У чому полягають сильні та слабкі сторони широкого географічного розташування ТНК?

10. У чому полягає провідна роль американської школи менеджменту?

11. Які суть і структура міжнародного менеджменту?

12. Яке співвідношення між національною та міжнародною моделями менеджменту?

13. Який взаємозв'язок існує між загальним і міжнародним менеджментом?

14. Чим принципово відрізняється досвід американського і японського менеджменту?

15. Чи існує, на ваш погляд, українська модель міжнародного бізнесу?