СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО”-СТАН ПИТАННЯ В ЛІТЕРАТУРІ, “СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО”-ТЕКСТ В 11 ПУНКТАХ.

На підставі сих переговорів було виготовлено московську редакцію “статей”. Виключивши те, що могло бути означене окремими жалувальними грамотами, дяки звели зміст козацьких петицій в 11 пунктах. Основою їx стала офіційна військова петиція, змінена й доповнена на підставі устних переговорів. Пропущено те, що мало міститися в окремих привилеях війську, а також і деякі особливо дражливі пункти-мабуть тому, що все таки рішучого слова з приводу їx уряд не важився сказати (про вибори гетьмана, про воєводів і їх відносини до місцевого правління). На всі инші пункти дано царські резолюції, здебільшого короткі, часом довші, а з приводу прохання про платню війську-цілу пояснюючу записку. Взагалі весь сей еляборат-сі славні “Статті Богдана Хмельницького”, що більше як на сто літ стали начебто конституційною хартією України-зложені крайнє хаотично, не систематично, мають виразний характер не продуманих до кінця політичних гадок. Се скорше тимчасова канцелярська одписка-до ґрунтовнішого вияснення, до дальших розпоряджень, не кажучи вже, що цілий ряд питань в ній поминено з огляду на те, що вони нормувалися окремими грамотами, так що коли вже шукати у всім тім якоїсь конституційної хартії, котрою фіксувалися всі дотеперішні переговори-початі в Переяславі і продовжені в Москві, то треба за таку хартію брати “статті” разом з царськими грамотами ¹).

Але чи саме сі статті з11 пунктів?

Вони не заховалися до нас в ориґіналі, а тільки в московськім чорновику, що лежить в актах посольського приказу разом з чорновиками царських жалувальних грамот 27 с.с. березня. На початку таке поясненнє (вступ) — подаю в скороченню: “В письмі, що прислали кн. Трубецькому з товаришами посланники Сам. Богданович та Павло Тетеря з товаришами нинішнього 162 року марта 12 написано: “Бють чолом вел. государеві гетьман Б. Хмельницький” і т. д. Дата 12 с. с. березня написана на вишкробаному місці і супроти сказаного вище неможлива, хоча з нею сі статті друкувались не раз,-бо того дня 12 с. с. березня посли тільки заїздили до Москви. Карпов, вказавши на сю недорічність, звернув увагу, що в списку з архива К. Розумовського, виданім в Історії Марковича стоїть дата 21 березня і прийняв сю дату за автентичну-але властиво і вона не автентична. Судячи з того, що нам відомо про московські переговори, статті подані на письмі Трубецкому і тов.-се могли бути тільки гетьманська петиція в 23 пунктах, подана 14 березня, а статті в 11 пунктах се остання, як нам відома, редакція царських резолюцій, виготовлена приблизно одночасно з жалувальними грамотами.

Правда, статті в 11 пунктах не відповідають гетьманській петицій але ясно, що сі статті, як еляборат царської канцелярії, і взагалі не могли передавати ніякого тексту поданого послами. Статті в 11 пунктах се московська перерібка матеріялу, зроблена в звязку з виготовленнєм жалувальних грамот: поміти ясно показують, що сі пункти вироблялися руками московських дяків паралєльно з жалувальними грамотами, як доповненнє до них — під проводом Алмаза Івановича, що своєю рукою дописав закінченнє-як зазначує Карпов. Се показує, що перед нами остання редакція статей. На се вказує і кінцева поміта: “Таково письмо дано посланникомъ; написано на столбцахъ бЂлорусскимъ писмом, безъ дьячей приписи”: се з усякою правдоподібністю говорить про експедицію сих пунктів-офіційну видачу послам. На тій підставі, при нинішнім стані наших відомостей, сі статті треба вважати остаточною редакцією московських резолюцій, офіціяльно переданою через послів гетьманові разом з жалувальними грамотами, датованими 26 с. с. березня.

Але що під назвою “статей Богдана Хмельницького” оберталися пізніше инші статті в 14 пунктах, вперше проголошені на виборчій раді 1659 р., той сам Карпов, що перший скільки небудь обслідував акти козацького посольства, висловив гадку, що статті з 11 пунктів, датовані ним 21 березня, не були останньою офіціяльною редакцією, а такою були оті статті в 11 пунктах 1657 р. Їx мовляв затаїв був Б. Хмельницький, і проголошено їx тільки після його смерти, а потім, при виборі Юрія Хмельниченка ще раз потверджено на раді, видруковано з наказу московського уряду і тим способом нарешті спопуляризовано. Певні обмеження українських вольностей, що помічаються в сій редакції в порівнянню з статтями в 11 пунктах, в такім разі треба було б розуміти як результат поправок зроблених на некористь козацького війська протягом того тижня, що пройшов між відпускною авдієнцією і від'їздом послів.

Необхідність такого толкування се само вже робить мало правдоподібною сю розвязку; але докладніший аналіз сих відмін показує, що вони не могли бути зроблені в березні 1654 р. Життє їх висунуло пізніше, і накинути їx старшині і війську московським політикам удалося тільки після упадку Виговського. Тому в супереч поглядові Карпова, принятому потім Буцінским і м. Макарієм і апробованому Антоновичем в його рецензії книги Буцінского, П. Шафранов в спеціяльній, дуже ґрунтовно зробленій студії, статті проголошені в 1659 році як статті 1654 року признав за фальсифікат, сфабрикований посольством Трубецького. А за автентичні статті Б. Хмельницького 1654 р. він проголосив т. зв. статті 21 березня, або статті в 11 пунктах. Його погляд був прийнятий потім в працях Ейнгорна, Нольде і Розенфельда, в моїй студії про Переяславську умову, останніми часами ще раз переглянений і підтриманий А. І. Яковлевим в спеціяльній студії, і не вважаючи на зусилля В. І. Щербини підтримати стару теорію Карпова, я не вважаю можливим вернутись до неї, після всього зробленого для висвітлення анахронізмів статей Трубецкого ²).

При нинішнім стані наших відомостей ми не можемо противставити статтям в 11 пунктах, т. зв. 21 березня, якихось инших, які б мали більше права вважатися останнім вислідом московських переговорів і носити імя “статей Б. Хмельницького”. Тому вважаю потрібнім навести їх в цілости, в ориґіналі й перекладі, і з деякими важнішими поправками, зробленими на сім брульоні:

Бьютъ челомъ великому государю царю и великому князю АлексЂю Михайловичу, всеа Великія и Малыя Росіи самодержцу, и многихъ государствъ государю и обладателю, его царскаго величества подданные Богданъ Хмельницкой, гетманъ войска Запорожского и весь міръ христіянскій російскій, чтобъ его царское величество пожаловалъ ихъ тЂмъ, о чемъ посланники ихъ бити челомъ учнутъ, а они его царскому величеству во всякихъ его государскихъ повелЂньяхъ служити будутъ во вЂки ³)	Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їx, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.
1. Чтобъ въ городЂхъ урядники были изъ ихъ людей обираны къ тому достойные, которые, должны будуть поддаными царского величества урежати и доходы всякіе, въ правду, въ казну царскаго величества отдавати, для того, что царского бъ величества воевода пріЂхавъ учалъ права ихъ ломать и уставы какіе чинить, и то бъ имъ было въ великую досаду; а какъ тутошніе ихъ люди гдЂ будуть старшіе, то они противъ правъ своих учнуть исправлятца.	1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити, і всякі доходи по правді віддавати до казни. А то тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би права їx ламати і якісь устави заводити, і то було б (Українцям) прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.
И сей статьЂ царское величество пожадовалъ-велЂлъ быть по ихъ челобитью. А быти бъ урядникомъ, въ городЂхъ: войтамъ, бурмистромъ, райцамъ, лавникомъ, и доходы всякіе денежные и хлЂбные сбирать на царское величество и отдавать въ его государеву казну тЂмъ людемъ, которыхъ царское величество пришлетъ; да тЂмъ же прислаинымъ людемъ, кого для тоЂ сборные казны царское величество пришлетъ, и надъ тЂми сборщиками смотрить, чтобъ дЂлали правду.	Що до сеї статті царське величество пожалував-велів бути по їx прошенню. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники, і доходи всякі грошеві і хлібні збирати на царське величество й віддавати до государевого скарбу тим людям, которих пришле царське величество. І ті прислані люде, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді.
2. Писарю войсковому чтобъ по милости царского величества 1000 золотыхъ полскихъ для подписковъ давать, а на судей войсковыхъ по 300 золотыхъ полскихъ, а на писаря судейского по 100 золотыхъ полскихъ, на писаря да на хоружего полкового по 50 золотыхъ, на хоружего сотницкого 30 золотыхъ, на бунчюжного гетманского 50 золотыхъ ⁴).	2. Писареві військовому по милости царського величества щоб давано 1000 золотих польських на підписків (канцеляристів). на судей військових по 300 золотих польських, на писаря судейського по 100 зол. польських, на писаря й хорунжого по 50 зол., на хорунжого сотенного по 30 зол., на бунчужного гетьманського 50 зол.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью; а давать тЂ деньги изъ тамошнихъ доходовъ.	Царське величество пожалував, велів бути по їx проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря и на судей войсковыхъ, на 2 человЂка, и на всякого полковника и на ясауловъ войсковыхъ и полковыхъ чтобъ по мельницЂ было, для прокормленья, что расходъ имЂютъ великой.	3. На писаря і на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полковника, осаулів військових і полкових щоб було по млину, для прогодовання, тому що несуть великі видатки.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ быть по ихъ челобитью.	Царське величество пожалував, велів буть по їx проханню.
4. На подЂлку наряду войскового и на пушкарей и на всЂхъ работныхъ людей, которые у наряду бываютъ, чтобъ царское величество пожаловать изволилъ учинить свое царское милостивое призрЂнье, какъ въ зиму, такъ и о станахъ, такожде на обозного арматного 400 золотыхъ, а на хоружего арматного 50 золотыхъ.	4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє і пристановище; також на арматного обозного 200 зол., а на хорунжого 50 зол.
Царское величество пожаловалъ, велЂлъ давать изъ тамошнихъ доходовъ ⁵).	Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.
5. Послы которые издавна къ войску Запорожскому приходять изъ чюжихъ краевъ, чтобъ гетману и войску Запорожскому которые къ добру были, волно приняти; а только что бъ имЂло быть противно царского величества, то должны они царскому величеству извЂщати.	5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до війська Запорізького аби було вільно приймати, а коли б було щось противне царському величеству (в сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.
По сей статьЂ царское величество указалъ: пословъ о добрыхъ делЂхъ принимать и отпускать; а о какихъ дЂлехъ приходили и съ чЂмъ отпущены будуть, о томъ писать къ царскому величеству подлинно и вскорЂ. А которые послы присланы отъ кого будутъ царскому величеству съ противнымъ дЂломъ, и тЂхъ пословъ и посланниковъ задерживать въ войскЂ и писать объ нихъ о указЂ къ царскому величеству вскорЂ жъ, а безъ указу царского величества назадъ ихъ не отпускать. А съ турскимъ салтаномъ и съ полскимъ королемъ безъ указу царского величества не ссылатца.	До сеї статі царське величество велів: послів з добрими ділами приймати і відправляти, і писати царському величеству вірно і скоро, за чим вони приходили і з чим їx одправлено. А котрі посли будуть присилатися з справами противними царському величеству, тих послів і посланників затримувати в війську та писати про них зараз же до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин.
6. О митрополитЂ кіевскомъ ⁶) посланникомъ изустной наказъ данъ. А въ рЂчахъ посланники били челомъ, чтобъ царское величество пожаловалъ, велЂлъ дать на его маетности свою государскую жалованую грамоту.	6. Про митрополита київського дано послам устний наказ. А в розмовах посли били челом, щоб царське величество велів дати свою государську жалувану грамоту на його маєтности.
Царское величество пожаловалъ: митрополиту и всЂмъ духовного чину людемъ на маетности ихъ, которыми они нынЂ владЂютъ, свою государскую жалованую грамоту дать велЂлъ.	Царське величество пожалував: митрополитові і всім людям духовного чину велів дати свою государську жалувану грамоту на маєтности, которими вони тепер володіють.
7. Чтобъ царское величество изволилъ рать свою вскорЂ прямо къ Смоленску послать, не отсрочивая ничего, чтобъ непріятель не могъ исправитца и съ иными совокупитися, для того что войска нынЂ принужены, чтобъ никакой ихъ лести не вЂрили, естли бъ они имЂли въ чемъ дЂлать.	7. Аби царське величество зволив післати своє військо під Смоленськ не гаючися ні трохи, аби неприятель не міг собі ради дати і сполучитися з иншими (військами), бо тепер війська (польські) потомлені-нехай не вірять ніякому лукавству (Поляків), коли б почали що вимишляти.
Царское величество изволилъ на непріятеля своего, на полского короля, итти самъ и бояръ и воеводъ послать со многими ратми по просухЂ, какъ конскіе кормы учнуть быть.	Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому і бояр та воєводів післати з великим військом, як просохне і почне бути паша.
8. Чтобы наемного люду здЂ по рубежу отъ Ляховъ, для всякого безстрашія, съ 3000, или какъ воля царскаго величества будетъ хотя и болши.	8. Аби наємного війська тут на польськім пограничу, для безпечности було з 3000 або скільки буде воля царського величества-хоч і більше.
Царского величества ратные люди всегда на рубежЂ для Украйны обереганья есть и впередъ стоять учнутъ.	Військові люди царського величества на пограничу для охорони України завсіди були і надалі будуть стояти.
9. Обычай тотъ бывалъ, что всегда войску Запорожскому платили. Бьютъ челомъ и нынЂ царскому величеству, чтобъ на полковника по 100 ефимковъ, на ясауловъ полковыхъ по 200 золотыхъ, на ясауловъ войсковыхъ по 400 золотыхъ, на сотниковъ по 100 золотыхъ, на казаковъ по 30 золотыхъ полскихъ давать.	9. Завсіди був такий звичай, що війську Запорізькому плачено. Бють чолом і тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 єфимків, на осаулів по 200 золотих, на осаулів військових по 400 зол., на сотників по 100 зол., на козаків по 30 золотих польських.
И въ прошлыхъ годЂхъ присылалъ къ царскому величеству гетманъ Богданъ Хмельницкій и все войско Запорожское и били челомъ многажды, чтобъ его царское величество ихъ пожаловалъ, для православные христіянскіе вЂры и святыхъ божіихъ церквей, за нихъ вступился и принялъ ихъ подъ свою государеву высокую руку и на непріятелей ихъ учинилъ имъ помочь. И великому государю нашему, его царскому величеству, въ то время подъ свою государеву высокую руку приняти было васъ не мочно, потому что у его царского величества съ короли полскими и великими князи либовскими было вЂчное докончанье. А что съ ихъ королевскіе стороны царского величества отцу, блажевные памяти великому государю и великому князю Михаилу Федоровичю, всеа Русіи самодержцу, и многихъ государствъ и обладателю, и дЂду его государеву, блаженные памяти великому государю святЂйшему патріарху Филаренту Никитичю, московскому и всеа Русіи, и великому государю нашему царю и великому князю АлексЂю Михайловичю, всеа Русіи самодержцу, его царскому величеству, учинились многія безчестья и укоризны, и о томъ, по королевскимъ грамотамъ и по соймовому уложенію и по констытуціи и по посолскимъ договорамъ царское величество ожидалъ исправленія. А гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское хотЂлъ съ королемъ полскимь помирить, черезъ своихъ государевыхъ великихъ пословъ, тЂмъ способомъ: буде Янъ-Казимеръ король учинить съ ними миръ по Зборовскому договору и на православную христіянскую вЂру гоненія чинить не учнетъ и уніятовъ всЂхъ выведетъ, и царское величество виннымъ людемъ, которые за его государскую честь довелись смертные казни, вины ихъ хотЂлъ отдать. И о томъ посылалъ къ Яну-Казимеру королю своихъ государевыхъ великихъ и полномочныхъ пословъ, боярина и намЂстника великопермского князя Бориса Александровича Репнина-Оболенского съ товарищи. И тЂ царского величества великіе и полномочные послы о томъ миру и поступкахъ королю и паномъ радЂ говорили всякими мЂрами, и Янъ Казимеръ король и паны рада ни на которую мЂру не сошли, и то великое дЂло поставили ни во что, и тЂхъ царского величества великихъ и полномочныхъ пословъ отпустили безъ дЂла. И великій государь нашъ, его царское величество, видя такіе съ королевскіе стороны многіе неисправленья и грубости и неправды, и хотя православную христіянскую вЂру и всЂхъ православныхъ христіянъ отъ гонителей и хотящихъ церкви божіи разорити и вЂру христіянкую искоренити отъ Латынъ оборонити, подъ свою государеву высокую руку васъ принялъ. А для вашіе обороны собралъ рускіе и нЂметцкіе и татарскіе рати многіе, идетъ самъ великій государь нашъ, его царское величество, на непріятелей христіянскихъ, и бояръ своихъ и воеводъ шлетъ со многими ратми; и на тотъ ратной строй, по его государеву указу, роздана его государева казна многая.	Попередніх літ присилав до царського величества гетьман Богдан Хмельницький і все військо Запорізьке і били чолом богато разів, щоб його царське величество їx пожалував, уступився за них задля православної християнської віри і святих божих церков, прийняв їх під свою високу руку і дав поміч на неприятелів. Великому государеві нашому в тім часі не можна було вас прийняти під свою государську високу руку, тому що у його цар. величества була вічна згода з королями польськими і в. кн. литовським. А хоч з королівської сторони батькові цар. величества святої памяти вел. государеві Михайлові Федоровичеві і дідові його, святійшому патріярхові Філаретові Никитичови, і великому государеві нашому Олексієві Михайловичу сталося богато нечести і ганьби, то в тім згідно з королівськими грамотами і соймовими постановами царське величество чекав поправи. А гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке хотів помирити з королем польським тим способом: аби король Ян Казимир учинив з ними згоду на підставі Зборівському трактату: православної віри християнської не гонив, уніятів усіх викорінив,-зате царське величество хотів вибачити вину всім винним людям, котрим за образу його государської чести належала кара смертна. Про се посилав він до короля Яна Казимира своїх великих і уповноважених послів: боярина і намісника великопермського Бориса Олександровича Репнина-Оболенского з товаришами. І ті великі і уповноважені посли царського величества про ту згоду і про вчинки королеві і панам-раді говорили на всякі способи. Але Ян Казимир і пани рада на се ніяк не пристали, і сю велику справу взяли за ніщо, а тих великих і уповноважених послів царського величества відправили з нічим. Тоді великий государ наш, видівши так богато несправности з королівської сторони, грубости і неправди, і бажаючи оборонити православну християнську віру і всіх православних християн від гонителів Латинян (католиків), що хочуть церкви божі знищити і віру християнську викорінити, прийняв вас під свою високу руку. А для оборони вашої зібрав богато руського німецького і татарського війська-сам великий государ наш іде на неприятелів і посилає бояр своїх і воєводів з великим військом, і на те зібраннє війська, за государевим наказом, роздано великі гроші.
И нынЂ имъ посланникомъ о жалованьЂ на войско Запорожское говорить, видя такую царскаго величества милость и къ нимъ оборону, не довелось. А какъ былъ у гетмана у Богдана Хмельницкого государевъ ближней бояринъ и намЂстникъ тверской Василей Васильевичъ Бутурлинъ съ товарищи, и гетманъ говорилъ съ ними въ разговорехъ о числЂ войска Запорожского, чтобы учинить 60.000; а хотя бъ де того числа было и больше, и государю де въ томъ убытка не будетъ, потому что они жалованья у государя просить не учнутъ. Да и имъ, Самойлу и Павлу, и инымъ людемъ, которые въ то время при гетманЂ были, про то вЂдомо жъ. А что въ Малой Росіи въ городЂхъ и мЂстЂхъ какихъ доходовъ, и про то царскому величеству не вЂдомо; и великій государь нашь, его царское величество, посылаетъ доходы описать дворянъ. А какъ тЂ царского величества дворяны доходы всякіе опишутъ и смЂтять, и въ то время о жалованьЂ на войско Запорожское по разсмотрЂнью царского величества и указъ будетъ. А нынЂ царское величество, жалуя гетмана и все войско Запорожское, хочетъ послать своего государева жалованья по давнымъ обычаямъ предковъ своихъ, великихъ государей царей и великихъ князей російскихъ, гетману и всему войску Запорожскому золотыми.	Тому їм, послам, тепер, бачучи таку ласку до них царського величества й оборону, говорити про плату Запорізькому війську не годиться. Як був у гетьмана Богдана Хмельницького государів ближній боярин і намісник тверський Василь Василевич Бутурлин з товаришами, гетьман в розмовах з ними про число Запорізького війська говорив, щоб зробити 60 тисяч, а коли б і більше того числа було, государеві в тім шкоди не буде, бо вони прости плати у государя не будуть. Про се відомо їм, Самійлу і Павлу, й иншим людям, які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій Росії по городах і містах, про се царському величестві не відомо, і великий государ посилає дворян, щоб списали доходи. Як ті дворяни царського величества опишуть всякі доходи і обрахують, тоді, по обміркуванню царським величеством, буде наказ про плату Запорізькому війську. А тепер царське величество, жалуючи гетьмана і все Запорізьке військо, давнім звичаєм предків своїх, великих государів, хоче післати гетьманові і всьому війську Запорізькому своє государське жалуваннє золотими.
10. Крымская орда если бы имЂла вкинутися, тогда отъ Астрахани и отъ Казани надобно на нихъ наступити. Такожде и Донскимъ казакомъ готовымъ быть. А нынЂ ещо въ братствЂ, дать сроку и ихъ не задирать.	10. Коли б мала напасти Кримська орда, тоді треба на неї наступити від Астрахани й Казани, також і Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати.
Царского величества указъ и повелЂніе на Донъ къ казакомъ послано: буде Крымскіе люди задору никакова не учинятъ, и на нихъ ходить и задору чинить не велЂно. А будетъ Крымцы задоръ учинять, и въ то время царское величество укажетъ надъ ними промыслъ чинить.	Наказ і повеліннє до козаків на Дін післано: коли Кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське величество велить на них іти походом.
11. Кодакъ городъ на рубежЂ отъ Крыму, въ которомъ гетманъ всегда по 400 человЂкъ держить и кормы всякіе имъ даетъ; чтобъ и нынЂ царское величество пожаловалъ кормами и порохомъ къ наряду изволилъ построити. Также и на тЂхъ, которые за порогами коша берегутъ, чтобъ царское величество милость свою изволилъ показать: понеже нелзя его самого безъ людей оставляти.	11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завсіди по 400 чоловіка держить і харч усякий їм дає-тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчом і порохом для армати. Також і тим, що за Порогами коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку,-бо його неможна самого без людей лишати.
О той статьЂ царского величества милостивой указъ будетъ впередъ, какъ про то вЂдомо будетъ, по скольку какихъ запасовъ въ тЂ мЂста посылывано и сколько будетъ доходовъ въ сборЂ на царское величество ⁷).	До сеї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали, і скільки доходу буде зібрано на царське величество.
А что въ письмЂ жъ вашемъ написано: какъ великій государь нашъ, его царское величество, гетмана Богдана Хмельницкого и все войско Запорожское пожалуетъ, свои государскіе грамоты на волности ваши дать велить, тогда вы смотръ межъ собой учините: кто будетъ казакъ, или мужикъ, а чтобъ число войска Запорожского было 60.000. И великій государь нашъ, его царское величество, на то изволилъ имъ-числу списковымъ казакомъ быть велЂлъ. И какъ вы посланники будете у гетмана у Богдана Хмелницкого, и вы бъ ему сказали, чтобъ онъ велЂлъ казаковъ разобрать вскорЂ и списокъ имъ учинилъ, да тотъ списокъ за своею рукою, прислалъ къ царскому величеству вскорЂ ⁸).	А що в вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все військо Запорізьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольности велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб війська Запорозького було 60.000. — То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. То ж як ви, посли будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписсю прислав негайно царському величеству.

Як з усього досі звісного виходило б, сі статті були передані послам на виїзді разом з жалувальними грамотами; самостійної дати вони мабуть не мали, і їх властиво треба назвати статтями 27 березня-як датовані жалувальні грамоти: днем фактичного, а не етикетального відпуску послів (в чорновиках місце на дати грамот пропущено і заповнено иншою рукою, коли вияснився день фактичної відправи).

<210 211 212213214 215 216 >

Дата добавления: 2015-07-22; просмотров: 744;