Зв’язок типу Один-До-Багатьох.

Nbsp;   Рис.4

Вимоги до головної таблиці аналогічні попереднім. Поле головної таблиці що зв’язується повинно бути принаймні індексованим без повторень або ключовим а полу зв’язаної таблиці повинно бути ключовим з допустимими повтореннями даних. Тоді одному запису головної таблиці можуть бути поставленні у відповідність декілька записів зв’язаної таблиці.

Наприклад як показано на рис.5, головна таблиця містить поле із назвами кафедр (які не можуть повторюватись) а зв’язана таблиця даних про студентів теж містить поле назв кафедр на яких вони навчаються.

Головна таблиця		Зв’язана таблиця
Назва кафедри		Номер студента	Назва кафедри
Каф1			Каф1
Каф2			Каф1
Каф3			Каф3
Каф4			Каф3

Рис.5

Такого типу зв’язок є найбільш поширений у реляційних базах даних.

Зв’язок цього типу має схожі властивості як і попередній але тут дозволяється викидати записи у зв’язаній таблиці а коректувати – ні.

При виборі параметрів зв’язаності полів є можливість задати ще один параметр – тип об’єднання. За замовчуванням використовується тип об'єднання, при якому з обох чи таблиць запитів відбираються тільки ті записи, що містять однакові значення в об'єднаних полях. Якщо значення в цих полях однакові, запит комбінує два відповідні записи з обох таблиць і відображає їх як один запис у динамічному наборі даних. Якщо для записів однієї таблиці немає відповідних записів з іншої таблиці, то ніякі записи не будуть показані в результатах запиту. Такий тип об'єднання називається внутрішнім.

Приклад такого зв’язку показаний на рис.6.

Рис.6.

Особливості створення реляційних зв’язків у випадку коли у полях використовуються підстановки.

Покажемо проблеми, які виникають у цьому випадку на конкретному прикладі. Ми БД з трьох таблиць (рис.7): “ТаблицяНазвКафедр”, “ТаблицяГрупи”, “ОсновніДаніПроСтудента” котрі містять дані про студентів, групи та кафедри до яких вони належать. Встановлення зв’язків між таблицями по полях назв кафедр та назвах груп значно полегшить нам роботу при роботі з БД. При заповненні таблиць “ТаблицяГрупи” та “ОсновніДаніПроСтудента” можна значно полегшити ввід даних використавши майстер підстановок, при встановленні властивостей полів “Належність кафедрі” та “Кафедра”, використавши, як джерело, поле “Назва кафедри” таблиці “ТаблицяНазвКафедр”.

1. Створити макети таблиць БД.

2. Встановити зв’язки типу Один-До-Багатьох між полями “Назва кафедри” (таблиця “ТаблицяНазвКафедр”) та “Належність кафедрі” (таблиця “ТаблицяГрупи”) і “Кафедра” (таблиця “ОсновніДаніПроСтудента”).

3. Встановити зв’язки типу Один-До-Багатьох між полями “Назва групи” (таблиця “ТаблицяГрупи” ) та “Групи” (таблиця “ОсновніДаніПроСтудента”).

Рис.7. Таблиці БД.

4. Заповнити таблицю “ТаблицяНазвКафедр”).

5. Корекція властивостей полів “Належність кафедрі” та “Кафедра” – організація вводу даних у ці поля на основі списку кафедр поля “Назва кафедри” таблиці “ТаблицяНазвКафедр”.

6. Заповнення таблиці “ТаблицяГрупи”.

7. Корекція властивостей поля “Група” таблиці “ОсновніДаніПроСтудента” – організація вводу даних у це поле на основі списку імен груп з поля “Назва групи” таблиці “ТаблицяГрупи”.

8. Заповнення таблиці “ОсновніДаніПроСтудента”).

Треба зауважити, що у двох перших таблицях немає полів “Номер запису” з властивостями “Лічильник”, бо у них ( як нам здається) немає потреба, а ключовими полями є перші у списку полів.

Отримана схема даних показана на рис. 8. На схемі відображені створені зв’язки між полями таблиць. Крім того, використання полів таблиць, як списку даних для інших полів , теж відображені на схемі лініями які свідчать про зв’язок між даними цих полів.

Рис.8. Схема даних створеної БД.