Парові і водонагрівальні котли

Вимоги до парових котлів встановлюються ГОСТ 12.2.096-83 – «Котли парові з робочим тиском пари до 0,07 МПа. Вимоги безпеки.»

Найбільша небезпека при їх експлуатації – вибух. Аварії парових котлів можуть виникнути через недостатність в них води, несправності живлення і водовказівних приладів, поганого знання правив ТБ або слабкої виробничої дисципліни. Представляє небезпеку утворення і скупчення накипу на окремих елементах котла при нерегулярному його чищенні. З цієї причини може утворитися опуклість, яка призводить до розриву стінки. Незадовільний водний режим представляє небезпеку для котла з наступних причин:

– накип, маючи низький коефіцієнт теплопровідності, сприяє перегріву стінок і розм'якшенню металу;

– зм'якшена вода при значній лужності викликає межкристаллітну корозію, яку називають ще каустичною крихкістю;

– вміст в живильній воді кисню і вуглекислого газу викликає електрохімічну корозію.

Недостатність води в котлі може призвести до вибуху, тому встановлюють прилади, які контролюють рівень води в котлі і температуру, встановлюють пристрої, що автоматично подають звукову або світлову сигналізацію при зниженні рівня води в котлі до мінімуму.

Парові і водонагрівальні котли встановлюються в спеціальних приміщеннях – котельних, в яких повинно бути не менш 2-х виходів. Крівля має бути такою, що легко скидається. Обладнання котельних в напівпідвальних приміщеннях допускається лише при використанні водонагрівальних котлів з температурою до 100(З або парових казанів з тиском до 0,07 МПа.