Словничок психологічних термінів

Абстрактно-логічне мислення –особливий вид процесу мислення, що характеризується застосуванням понять та логічних конструкцій.

Агресія –усвідомлені дії, які приносятьзбитки для іншої людині, групі людей або тварині.

Адиктивна поведінка(англ.. addiction – нахил, негативна звичка) –зловживання хімічними препаратами, яке супроводжується зміною стану свідомості.

Акомодація(психол.)–пластична зміна індивіда. Акомодація перебудовує (модифікує) старі схеми дій та виробляє нові. Завдяки акомодації відбувається перебудова наявних схем, понять та виокремлення нових, засвоєних понять.

Активність –діяльнисний стан організму як умова його існування та поведінки. Активність забезпечує саморозвиток та з’являється при наявності запрограмованого організмом руху від нижчого до вищого, від простого до складного. Активність проявляється в активації, різноманітних рефлексах, пошуковій активності, довільних актах, волі, актах вільного самовизначення.

Акцентуація характеру – надмірна вираженність окремих рис характеру, що виявляється як крайні варіанти норми (на межі з аномаліями в розвитку особистості).

Амнезія дитинства – феномен психіки дорослої людини, що пояснює неможливість запам’ятати події перших 3-4 років життя.

Асоціальні риси поведінки – поведінкові прояви, які не відповідають соціальним установкам та запитам; засуджуються суспільством та заперечують нормам моралі та права.

Афективна поведінка – поведінка, дія або взаємодія, яка в першу чергу опосередковується емоційним станом чи відношенням; дія під впливом емоцій.

Базова довіра до світу – позитивне емоційне відношення до соціального оточення, світу, яке формується у дитини раннього віку за умови наявності психологічної атмосфери любові, тепла та підтримки дорослих.

Біологічний вік – відповідність індивіда конкретному моменту життя.

Вербальні функції – процес оперування різноманітними формами знакового (словесного) матеріалу.

Внутрішній мотиваційний конфлікт – протиріччя яке виникає в результаті боротьби мотивів, одночасної актуалізації суперечних або несумісних мотивів.

Внутрішня мова – вид мови, який забезпечує процеси мислення та саморегуляції поведінки.

Віковий психологічний контекст – специфіка вікових потреб та цінностей.

Вікові часи – внутрішній часовий графік вікового розвитку індивіда, який дозволяє судити наскільки людини відстає або випереджає ключові події життя: навчання в Вузі, одруження, народження дітей, досягнення відповідного соціального статусу і т.п.

Гендерні особливості– особливості, що пов’язані з ознаками статевої приналежності.

Генетична психологія – вивчає проблеми виникнення і розвитку психічних процесів, відповідає на питання, як відбувається той чи інший психічний рух.

Генетичний фактор – вплив на розвиток дитини процесів в організмі, обумовлених успадкованими від батьків генами.

Геронтогенез – один з вікових періодів життя людини – період старіння, який починається після 60 років.

Госпіталізм (франц.hospital – лікарня) – синдром патології дитячого психічного та особистісного розвитку, який з’являється у немовля в результаті відлучення від матері та ранньої інституалізації.

Гра– вид діяльності дітей, в процесі якої, в умовних ситуаціях, відбивається та чи інша сфера діяльності та спілкування дорослих, з метою засвоєння соціальних ролей та навичок формального і неформального спілкування.

Девіантна поведінка – відхилення від прийнятих в суспільстві правових або моральних норм поведінки.

Делінквентна поведінка – різновид відхилення у поведінці; противоправна, кримінальна поведінка.

Деменція– незворотна дезорганізація особистості в інтелектуальному та емоційному плані. Як правило, характерна для похилого віку.

Діагностика розвитку – система дослідницьких прийомів, з метою з’ясування реального рівня розвитку дитини.

Дифузність самоідентичності – “розсіяне”, “розмите” сприйняття та відображення суб’єктом відношення до себе (власного тіла або духовного змісту); комплекс переживань людини, пов’язаний з почуттям власної неповноцінності та втратою власного Я.

Життєвий шлях – історія формування та розвитку особистості в конкретному суспільстві, як носія культури та представника покоління.

Життєвий сценарій – життєвий план вчинків та дій, який поступово розгортається, формується в дитинстві під впливом батьків.

Зона найближчого розвитку – це область недозрілих психічних процесів, яка опосередковує перспективу розвитку дитини.

Ідентичність – (лат.identicus –тотожній, однаковий) – емоційно-когнітивна єдність уявлень про себе, про своє місце в системі міжособистісних відносин, в світі.

Комплекс пожвавлення – позитивна емоційна рухова реакція дитини на появу дорослого.

Конформність –тенденція людей змінювати свою поведінку таким чином, щоб відповідати поведінці та запитам інших людей.

Кризи вікові – короткі та бурхливі фази розвитку, під час яких відбувається руйнування психічних новоутворень, сформованих на попередніх етапах розвитку.

Мотив– складне психологічне утворення, яке спонукає до усвідомлених дій, вчинків та слугує для них обґрунтуванням; внутрішнє спонукання особистості до активності, що пов’язано із задоволенням потреб.

Мотив досягнення – стійка потреба в успіхах у різних видах діяльності.

Мотиваційна криза – ситуація зміни або послаблення мотивів, яка пов’язана з деякими періодами вікового розвитку.

Мудрість – експертна система знань людини яка дозволяє виносити судження про життєво важливі питання; глибокий розум, який спирається на життєвий досвід.

Негативізм– опозиційна манера поведінки, спрямована проти авторитета, проявляється в формах пасивного протистояння, або активної боротьби проти діючих правил, норм, звичаїв.

Онтогенез – процес індивідуального розвитку людини.

Операція– в концепції Ж.Піаже “зворотна розумова дія”, інтереорізована предметна дія, яка стала зворотною.

Підлітковий комплекс – чітко виражені психологічні особливості підліткового віку (спади настрою без особливих причин); психологічні особливості та реакції типові тільки для підліткового віку.

Позитивна Я-концепція – узагальнене уявлення про себе з домінуванням позитивних установок відносно власної особистості.

Пізнавальна діяльність – усвідомлена діяльність суб’єкта спрямована на отримання конкретних знань та інформації про об’єкти та явища оточуючої дійсності.

Предметна діяльність – цілеспрямована форма активності дитини, в основі якої лежить пізнавальна потреба, а змістом виступає оволодіння об’єктом, як предметом культури, суспільно-історичного досвіду даного суспільства.

Психологічний вік – характеристика ступеню адаптованості людини до умов соціуму, у відповідності з рівнем інтелекту, здатністю до навчання, руховими навичками, почуттями, установками, мотивами.

Психологія розвитку – вивчає механізми та закономірності психічного розвитку людини на різних вікових стадіях. Акцент робиться на динаміці розвитку.

Пубертат – період статевого дозрівання, який характеризується бурхливим, нерівномірним ростом та розвитком організму.

Розвиток– процес незворотних, спрямованих та закономірних змін, який приводить до виникнення кількісних, якісних та структурних новоутворень психіки та поведінки людини.

Сенситивність вікова – оптимальне сполучення внутрішніх та зовнішніх умов для розвитку психічних процесів та властивостей, типових для даного вікового періоду.

Соціалізація – процес включення дитини в суспільство, процес і результат засвоєння, активного відтворення індивідом суспільного досвіду.

Філогенез – процес становлення психічних структур в ході біологічної еволюції або соціокультурної історії взагалі.

Я-концепція – узагальнене уявлення людини про себе, система установок відносно власної особистості.