Джерела права.
До джерел китайського права, як і всієї далекосхідної групи правових систем, можна віднести:
1) норми-традиції (насамперед ритуали) – мають першорядне значення. Такої позиції додержувалося ще раннє конфуціанство, вбачаючи в цьому умови для збереження громадського порядку;
2) етичні норми – мирне життя в суспільстві гарантується не правом, а етикою;
3) норми-звичаї – розв'язання конфлікту за допомогою миротворця, а не суду, відповідно до „дао”;
4) норми права – вдаватися до допомоги права слід якнайрі-дше (навіть легісти вважали право неминучим злом). Лише останнім часом норми права набули певного значення. Закон став одним із провідних джерел права.
Юридична регламентація відносин не має скільки-небудь глибоких коренів у китайській цивілізації. У ній головною регулюючою силою є моральні догми, що базуються на вченні Конфуція. У спірних ситуаціях керувалися традиційними правилами умиротворення сторін за допомогою посередника, лише у виключних випадках зверталися до суду або адміністрації.
Нині судові та адміністративні рішення відіграють важливу роль, але не як джерело (форма) права, а як результати правоза-стосовної діяльності держави. Тут не постає питання про ідеальний закон, який відрізняється від правил, що викладені раніше законодавцем або застосовуються у діяльності суду та адміністрації. Питання виникає щодо самої цінності закону.
В континентальної Європі, наприклад в іспанській общині, закон був уведений як необхідний засіб для стійкості суспільства в процесі його життєдіяльності. Стійкий соціальний порядок припускає першість закону. Людина повинна жити в згоді з законом і, якщо є така потреба, битися за його торжество. Адміністративні авторитети, не менше ніж будь-яка частина суспільства, мають діяти легально. Суди покликані забезпечити повагу до закону. Поза законом можуть бути лише анархія, хаос, право сили. Тому закон необхідно поважати. Країни Далекого Сходу відхиляють цей підхід. Для Китаю закон є скоріше інструментом погоджувальної дії, ніж символом юстиції. Він розглядається як засіб, який не стільки встановлює порядок у суспільстві, скільки дезорганізує його. Для Китаю поведінка особи забезпечується не законом, а гармонією і миром, які досягаються відповідністю традиціям і звичаям. Традиційне примирення сторін за допомогою посередника вважається більшим досягненням, ніж юстиція. Закон розцінюється скоріше як засіб залякування або абстрактний зразок, але ж ніяк не зразок для дії, що характерно для країн континентального права.
§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
У китайській мові слово „право” має два значення – „фа” і „ксін”. У глибоку давнину вони вживалися як синоніми. Нині слово „фа” має ширше значення, а „ксін” перекладається як „покарання”. Розуміння всього права як кримінального права пояснює традиційний підхід до права як до покарання.
У китайській правосвідомості тривалий час було відсутнє поняття „суб'єктивне право”. Пізніше китайське слово „цюань-лі” (суб'єктивне право) з'явилося під впливом японського права. Воно є результатом запозичення.
За китайськими поняттями від суб'єктивного права не залежить гармонія в суспільстві, тому що суспільство існує споконвічне без втручання суб'єктів. Більш того, суспільство розвивається спокійно і планомірно, якщо жодний із його суб'єктів не ставить за мету захист виключно особистих інтересів.
Суспільство вважається здоровим, якщо гармонійно функціонує відповідно до дао. Конфлікт у суспільстві – показник його хвороби, яку необхідно лікувати. Ефективним засобом усунення конфлікту як суспільного зла є кримінальне право.
У даній схемі суб'єктивне право не знаходить собі місця, оскільки розглядається як джерело колізії інтересів. Навіть легісти, які більше за інших займалися проблемами права і виступали за рівність індивідів перед законом, вбачали в „фа” насамперед покарання або нагороду і не порушували питання про які-небудь права підданих за законом. У питанні про співвідношення прав і обоє'язків особи пріоритет віддається обоє'язкам.
Для уточнення китайського розуміння слова „право” слід звернутися до терміна „лю”, який вживається як синонім слова „ксін”. У юридичному значенні „лю” – кримінальне право, в етимологічному (широкому) смислі „право” (гама, гармонія) означає музичну гармонію. „Лю” відомо раніше за „ксін”. Музика, як і традиції, віднесена китайцями до важливих сторін буттл, які необхідно вивчати, щоб бути доброчесними. Кримінальне право в Китаї завжди було суворим, тому право не викликало до себе такої поваги, як музика.
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 459;