Проблема виникнення психіки. Об'єктивні критерії психіки

Відображення – загальна властивість матерії, що полягає в здатності об'єктів відтворювати з різним ступенем адекватності ознаки, структурні характеристики та відношення інших об'єктів.

Психіка – функція мозку, але цього недостатньо для розуміння природи й походження психічного. Психіка детермінована не мозком, а зовнішньою дійсністю. Такий вплив дійсності на організм наявний тільки в процесі реальної взаємодії організму з навколишнім середовищем. Тому проблема походження психіки виникає як проблема походження особливої діяльності на певному етапі розвитку життя в цілому, зі зміною умов життя.

Протягом історії розвитку науки були запропоновані такі погляди на “момент” появи психіки:

панпсихізм – психіку має вся матерія, жива й нежива;

біопсихізм – психіку має тільки жива матерія;

нейропсихізм – психіка є тільки там, де є нервова система;

антропопсихізм – тільки людина має психіку.

Вирішити це питання не можна, якщо не розглядати особливості взаємодії організму й середовища.

Виділяють такі рівні відображення:

Фізичне – існує на рівні неживої природи, це безпосередній фізичний “слід”, зміна фізичного стану одного об'єкта під впливом іншого.

Фізіологічне (подразливість) – існує на рівні живої природи, це реакція на біологічно важливі подразники. Подразливість існує у формі тропізмів – у рослин, й таксисів – у тварин.

Психічне (чутливість) – відображення абіотичних впливів, які є сигналами або ознаками біологічно важливих. Відображення ознаки дає можливість більш адаптивної поведінки.

На думку О. М. Леонтьева, елементарною формою психіки є відчуття, що відбивають зовнішню об'єктивну дійсність [6].

О. М. Леонтьєв визначає також два об'єктивних критерії психіки: чутливість і здатність до навчання.