У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ РІЗНИК ВИДІВ

Виконання лексико- і граматико-стилістичних вправ під­водить учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних конструкцій зумовлюється комунікативною установкою мовця, яка знаходить своє вираження у темі і основній дум­ці тексту.

Вправи, спрямовані на збагачення мовлення лексико-і граматико-стилістичними засобами, передбачають: 1) оз­найомлення із суспільно-політичною, абстрактною лекси­кою, словами узагальненої семантики, близькими і про­тилежними за змістом, спорідненими, з умотивованим значенням, вжитим у переносному значенні, спостережен­ня за їх сполучуваністю у процесі мовлення; 2) практичне за­своєння словосполучень, у яких учні часто помиляють­ся у формі залежного слова, різних конструкцій просто­го і складного речень та правильне інтонування їх.

Найпоширенішими серед цієї групи вправ є добір видо­вих понять до родового, розкриття значення слів і фра­зеологізмів з опорою на текст і картину, вибір із даних мов­них засобів найбільш влучних, побудова, відновлення, поширення, доповнення, редагування речень з використан­ням картин і малюнків.

Постановка завдань вчить основному — оцінювати та добирати мовні засоби не ізольовано, а у контексті створю­ваного або аналізованого зв'язного висловлювання. Тому головну увагу зосереджуємо на аналізі вправ, які розви­вають в учнів уміння удосконалювати своє мовлення. Воно виявляється у такій творчій формі, як редагування.

Ця група вправ має на меті сформувати уміння удоско­налювати власні висловлювання, вчить помічати недореч­но вжиті слова, граматичні форми чи синтаксичні конструк­ції, невідповідність висловлювання темі і меті, непослідов­ність викладу.

Такі вправи виконуються на кожному уроці. На одних уроках опрацьовуються помилки одного із типів: інформа­ційно-змістові, структурно-композицій ні чи стилістичні. На інших уроках діти вчаться давати повний аналіз свого висловлювання і своїх товаришів у єдності змісту, структу­ри й мовного оформлення, їм пропонується п а м я т к а з нагадуванням:

1. Чи відповідає зміст висловлювання заголовку (мож­ливо, пропущено у змісті важливе)? Як підтверджується фактами головна думка? Чи немає у тексті зайвих слів і речень?

2. Чи правильно побудовано текст? Як зв'язані між со­бою частини тексту і сусідні речення (може, слід щось пере­ставити)? Чи допущено невиправдані повтори, як їх усу­нути?

3. Як дібрано слова для розкриття теми, які слова вжи­то недоречно, у невластивому значенні? Чи правильно по­будовано речення?

4. Чи цікаво і зрозуміло все викладено?

Досвід передових учителів переконує, що доцільно час від часу, скажімо, через місяць, повертатися до раніше написаних творів для їх перегляду і доопрацювання, ство­рювати удосконалені варіанти висловлювань.

Важливо вести цілеспрямовані спостереження за твор­чим зростанням дітей, розвитком їх умінь спостерігати явища природи і суспільства, виділяти їх істотні ознаки, порів­нювати, узагальнювати і зв'язно передавати їх мовними засобами. Тут учителеві стане у пригоді «Щоденник спостережень», куди занотовуються влучні вислови дітей протягом усіх років навчання у початкових класах. Це дає можливість порівнювати дитячі висловлювання на ту ж тему, написані у різних класах.