Система вивчення прикметника

Методика вивчення прикметника диктується його лінг­вістичними особливостями. На відміну від іменника і діє­слова ця частина мови характеризується несамостійністю своїх граматичних ознак, її основні граматичні категорії (рід, число, відмінок) розглядаються тільки в єдності з та­кими ж категоріями іменника.

Завдання вивчення прикметника в І—4 класах поляга­ють у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов'язана з іменником, у виробленні на­вичок правопису родових і відмінкових закінчень при­кметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному й писемному мовленні. Учні повинні засвоїти, що прикметник: а) називає ознаку предмета; б) залежить від іменника; в) відповідає на запитання який? яка? я к е?; г) робить мовлення більш точним, емоційним і ба­гатим.

Вивчення прикметника здійснюється поступово.

Система роботи над вивченням теми «Прикметник» — це цілеспрямований процес, який передбачає певну послі­довність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї ча­стини мови, а також поступове ускладнення завдань, спря­моване на формування навичок уживання прикметників у мовленні. Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично знайомляться із словами, що є ознаками предме­тів (без уживання терміна «прикметник»). У 2 класі вво­диться термін і дається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, матеріа­лом, смаком, розміром, за формою, змінювати прикметники разом з іменниками за зразком «один — багато» (без ужи­вання термінів «однина — множина»).

У 3 класі розглядається зв'язок іменників з прикмет­никами, вводяться терміни «однина — множина», форму­ється поняття змінювання прикметників за родами в одни­ні, усвідомлюється неможливість такого змінювання у мно­жині. Нарешті,в 4 класі діти вчаться змінювати прикметни­ки за відмінками, практично (без уживання терміна) зна­йомляться з прикметниками твердої і м'якої груп.