Гіпотези змін народжуваності

У короткому викладі зміст цього підпункту зводиться до наступних тверджень і припущень.

Різке зниження народжуваності в Україні в 1990 - ті роки мало ту ж природу, що й подібні зміни в усіх європейських промислових країнах, які зовсім недавно пройшли через той же десятирічний період різкого падіння народжуваності. При цьому подібні зміни можуть відбуватися як за відсутності яких-небудь кризових явищ, наявність яких характерна для України, так і в умовах економічного підйому.

Причини різкого зниження народжуваності в багатьох країнах у період 1970 – 1990-х років до кінця не з'ясовані. Спроби пояснити причини даних процесів дією різних конкретних чинників (низький рівень життя, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, прагнення чоловіків і жінок до самореалізації тощо) не переконливі. Ймовірніше, що вплив конкретних чинників на прокреативну (репродуктивну) поведінку людей – це лише проміжний механізм, і у їх дії отримують віддзеркалення більш загальні, системні, гомеостатичні реакції.

З погляду самозбереження людської цивілізації, було б набагато краще, якби світова демографічна еволюція перейшла в нову стадію, що характеризується скороченням чисельності світового населення. Якщо виключити таке скорочення за рахунок підвищення смертності, то єдиний механізм, який може забезпечити якомога швидше віддалення від критичної ситуації демографічного вибуху, – це народжуваність, яка нижча за рівень простого відновлення поколінь.

Вчені вважають, що такий механізм за об'єктивними причинами глобального виживання і всупереч егоїстичній логіці, що відображає інтереси окремих країн, створений та випробуваний там, де існувала низька смертність – у найбільш модернізованих, промислово розвинених країнах. Якщо ця гіпотеза правильна, то дійсні причини падіння народжуваності нижчі за рівень простого відтворення в індустріальних країнах полягають не в специфічних умовах або стилі життя їх населення, а в глобальному демографічному процесі, що має свої власні системні детермінанти.

Тому маловірогідно, що в найближчі 50 років, у всіх промислово розвинених країнах відбудеться поворот до зростання народжуваності, як і те, що Україна опиниться поза загальним рухом націй з приблизно таким самим, як у неї, рівнем економічного й соціального розвитку. Швидше за все можна очікувати, що до 2050 р. в усіх цих країнах збережеться нинішній низький рівень народжуваності, не виключене і його подальше падіння. Проте враховуючи недостатність сьогоднішніх знань про механізми, що формують динаміку народжуваності, вчені не виключають і її підвищення.