Виховна робота
План
1. Особливості педагогічної діяльності. Компоненти педагогічної діяльності.
2. Загальна характеристика середнього загальноосвітнього навчального закладу. Функції вчителя.
3. Професійні права та обов’язки педагогів. Вимоги до особистості учителя.
Література
- Виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння учителя іноземної мови (спеціаліста)/ Колектив авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої – к.: Ленвіт, 1999. – 96 с.
- Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28.
- Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя. – К., 1991.
- Кукушкин В.С. Введение в педагогическую деятельность. – Ростов-на-Дону, 2002.
- Мижериков В.А., Єрмоленко М.И. Введение в педагогическую профессию. – М., 1999.
- Мостова І. Першокурснику: Поради психолога. –К., 2000.
- Положення про загальноосвітній навчальний заклад. – К., 2000.
- Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. – Тернопіль, 2003.
1. Особливості педагогічної діяльності
У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії педагогами найчастіше були жерці. У Давній Греції – найрозумніші вільнонаймані громадяни. Їх називали – педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, знали мови, культуру і звичаї різних народів.
Першим педагогом, який отримував платню з імператорської казни Римської імперії, був учитель ораторів першого століття Марк ФабійКвінтіліан.Він відкрив у Римі власну школу риторики, яка згодом стала державною.
У Київській Русі педагогів називали майстрами.Упродовж багатьох століть тут не існувало спеціальних навчальних закладів для підготовки вчителів. Ними були і дячки, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали – «школярі-книжники».
Педагогічна професія – одна із самих мирних професій на землі.
Педагогічна діяльність (праця)– особливий вид суспільно корисної діяльності людей, спрямованої на підготовку підростаючого покоління до життя. Вона передбачає цілеспрямовану діяльність батьків, учителів, школи та інших установ, спрямовану на виховання дітей.
Педагогічна діяльність включає в себе такі компоненти:
а) цілеспрямована діяльність– навчання і виховання підростаючого покоління, формування у нього певних людських якостей;
б) предмет праці– дитина з її неповторними якостями;
в) засоби праці– інструменти, тобто знання і вміння вчителя, його культура, моральні цінності, почуття і воля.
Педагогічна діяльність здійснюється педагогами, спеціально підготовленими людьми.
Педагогічна діяльність має, передусім, велике соціальне значення.Адже йдеться про формування людської особистості. Предметом педагогічного впливу є дитина. Учительська професія поєднує в собідві спеціальності: фахівця з певного предмету і педагога-вихователя, які завжди виступають в єдності. Навчаючи дітей свого предмету, вчитель одночасно виховує їх. А виховуючи, домагається кращих успіхів у навчанні.
Виконання функцій викладання і виховання – не рівнозначні. Навчитися виховувати дітей набагато складніше, ніж їх навчати.
Особливістю педагогічної діяльності є і те, що педагог виховує учнів не лише спеціально організованою позакласною виховною роботою, а насамперед змістомсвогонавчального предмета.
Педагогічна діяльність вимагає безпосереднього контакту з учнями,постійного педагогічного спілкування. Під час такого контакту вчитель впливає на учнів не лише своїми знаннями, а й властивими йому рисами характеру, світоглядом, переконаннями тощо.
Головним інструментом учителя є мова і мовлення.Особливістю педагогічної діяльності є те, що її результати помітні не відразу.
Систему педагогічної діяльностівчителяскладають: викладання; виховання; класне керівництво; діяльність із професійного самовдосконалення; управлінська діяльність; організаторська; методична; позашкільна; науково-дослідна.
2. Загальна характеристика середнього загальноосвітнього
навчального закладу. Функції вчителя
Загальна середня освіта є обов'язковою складовою неперервної освіти і спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання.
Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» до ЗНЗ належать:
- Середня загальноосвітня школа– ЗНЗ І-ІІІ ступенів (І ступінь – початкова школа; ІІ ступінь – основна школа; ІІІ ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);
- Спеціалізована школа (школа-інтернат)– ЗНЗ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів;
- Гімназія– ЗНЗ ІІ-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;
- Ліцей– ЗНЗ ІІІ ступеню з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;
- Колегіум– ЗНЗ ІІІ ступеню філологічно-філософського чи культурно-естетичного профілю;
- Загальноосвітня школа-інтернат– загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;
- Спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) –заклад І-ІІІ ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування.
- Школа соціальної реабілітації –заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат);
- Вечірня (змінна) школа – заклад ІІ-ІІІ ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.
До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:
- позашкільний навчально-виховний заклад–заклад для задоволення потреб дітей у додатковій освіті за інтересами (науковими, художньо-естетичними, спортивними);
- міжшкільний навчально-виробничий комбінат– заклад для забезпечення потреб у профорієнтаційній та професійній підготовці;
- професійно-технічний навчальний заклад – заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;
- вищий навчальний заклад І-ІІ рівнів акредитації– навчальний заклад, що дає освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти.
Термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти:
· у закладах І ступеня – 4 роки;
· у закладах ІІ ступеня – 5 років;
· у закладах ІІІ ступеня – 3 роки.
Функції вчителя у школі:
1. викладач певного навчального предмета (озброює учнів системою знань, умінь та навичок, формує пізнавальні здібності та науковий світогляд школярів, керує роботою предметних гуртків, організовує конкурси, олімпіади, екскурсії, проводить індивідуальну роботу з учнями);
2. вихователь(розвиває учнів, піклується про їх розумове, моральне, правове, трудове, естетичне і фізичне виховання);
3. класний керівник (об'єднує зусилля колег, координує їхні вимоги, вивчає умови життя учнів, їхні інтереси, запити й індивідуальні особливості, працює з батьками).
4.організатор позакласної роботи.
4. Професійні права та обов’язки педагогів. Вимоги до особистості учителя
Згідно «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» педагогічні працівники загальноосвітнього закладу мають право:
· самостійно обирати форми, методи, засоби навчальної роботи, не шкідливі для здоров'я учнів;
· брати участь у роботі методичних об'єднань, зборів навчального закладу, у заходах, пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;
· обирати форми підвищення кваліфікації;
· проводити в установленому порядку науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу;
· вносити пропозиції керівництву закладу і органам управління освітою щодо поліпшення навчально-виховної роботи;
· на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;
· об'єднуватися у професійні спілки та бути членом інших об'єднань громадян, діяльність яких не заборонена законодавством.
Педагогічні працівники навчального закладу зобов'язані:
· забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін відповідно до навчальних програм, дотримуючись вимог «Державного стандарту загальної середньої освіти»;
· сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, збереженню їх здоров'я;
· утверджувати особистим прикладом і настановами повагу до державної символіки, принципів загальнолюдської моралі;
· виконувати статут навчального закладу, правила внутрішнього розпорядку, умови контракту чи трудового договору;
· брати участь у роботі педагогічної ради;
· виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, духовних та культурних надбань народу України;
· готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними;
· дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;
· постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру;
· виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів управління освітою.
Професійним обов'язком учителя є постійне підвищення кваліфікації.Видатні педагоги минулого підкреслювали, що учитель залишається учителем, поки сам вчиться. Тому так важливо студентові оволодіти основами наукової роботи та розвинути в собі потяг до пошукової діяльності ще під час навчання у виші. Науковий рівень учителя підвищується у процесі методичної роботи.
Один раз на 5 років у закладах освіти здійснюється атестаціяпедагогічних працівників.Встановлюються кваліфікаційні категорії: спеціаліст вищої категорії; спеціаліст І категорії; спеціаліст ІІ категорії; спеціаліст. Присвоюються педагогічні звання: старший вчитель; вчитель-методист; вихователь-методист; педагог-організатор; методист та ін. Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України».
Вимоги й доособистості вчителя: патріотизм;педагогічна вираженість; розумна любов до дітей; знання свого предмету; уміння передавати ці знання іншим; орієнтація всуміжних предметах.
Мова і мисленняучителя повинні бутипедагогічними.Мається на увазі конкретність, чіткість і ясність думок, їх логічність, дохідливість, переконливість, здатність викликати в учнів відповідні почуття. Мова має бути позбавлена дефектів (шепелявість, заїкання, спотворення звуків, надмірно швидкий або сповільнений темп).
Особливе місце займають моральні якості вчителя та його вміння володіти емоціями. Педагог повинен бути здоровим –мати гучний голос, добрий зір, вміти довго стояти, багато ходити, вільно і легко рухатись.
Для ефективної професійної діяльності вчителю потрібні такі риси, як педагогічна спостережливість та уважність, педагогічна майстерність, оптимізм, педагогічний такт. Не останнє місце займає і йогозовнішній вигляд.Сукупність особистих якостей учителя складають його авторитет. Особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу на нього.
ЛЕКЦІЯ № 2
Тема 4: Зміст та організація навчального процесу у виші
План
1. Структура педагогічного вишу.
2. Професіограма вчителя або ОКХ. Права та обов’язки студентів.
3. Основні форми організації навчання у вищому навчальному закладі.
4. Виховна робота.
5. Система контролю та оцінювання знань.
6. Особливості організації навчання іноземної мови у мовному педагогічному вищому навчальному закладі. Ступені навчання. Розподіл теоретичних і практичних курсів.
Література
- Закон України «Про загальну середню освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28.
- Методика преподавания немецкого языка в педагогическом вузе: Из опыта работы / А.И.Домашнев, К.Г.Вазбуцкая, Н.Н.Зыкова и др. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.
- Освітньо-кваліфікаційна характеристика вчителя іноземної мови та зарубіжної літератури.
- Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. – Тернопіль, 2003.
1. Структура педагогічного вишу
На чолі педагогічного ВНЗ стоїть ректор, який призначається МОіНУ. Навчальною, науковою, виховною, адміністративно-господарською діяльністю вузу керують проректори.
Основним підрозділом університету є кафедра на чолі із завідувачем. Завідувачем може бути професор або доцент. Кафедра здійснює навчально-методичну і науково-дослідну роботу.
За відповідними спеціальностями кафедри об'єднуються у факультети, якими керують декани. Декан здійснює загальне керівництво навчальною, науковою та виховною роботою, переводить студентів з курсу на курс, допускає до складання іспитів, призначає стипендії та ін.
В системі вузівського самоуправління важливе місце займає профспілкова організація. Її діяльність спрямована на допомогу студентам, покращення умов навчання, побуту, проживання в гуртожитку.
У виші існують такі посади: професор (як правило, доктор наук); доцент (як правило, кандидат наук); старший викладач; викладач / асистент; старший лаборант; лаборант.
Вчені ступені – кандидат наук, доктор наук.
Вчені звання– доцент, професор.
Головним органом управління у виші є Вчена рада університету, до якої входять: ректор, проректори, декани, провідні професори та доценти, працівники суспільних організацій (напр., профспілок), студенти.
На факультеті є Вчена рада факультету.
2. Професіограма вчителя або ОКХ
Зміст підготовки майбутнього вчителя у вищому педагогічному навчальному закладі будується на засадах професіограми вчителя середньої загальноосвітньої школи / освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, у якому відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціальне важливих властивостей та якостей.
ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця, встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вищого навчального закладу з певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.
Згідно з ОКХ фахівець за спеціальністю 6.020303 «Філолог. Мова та література (англійська)» має бути здатний виконувати роботу згідно з Державним класифікатором України «Класифікатор професій» і може займати первинні посади: вчитель середнього навчально-виховного закладу; викладач професійного навчально-виховного закладу; вихователь-методист; керівник центрів, об’єднань, клубів; методист позашкільного закладу; організатор позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми; завідувач позашкільного закладу; педагог-організатор.
Вчитель англійської мови та зарубіжної літератури може працювати у загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях, школах-інтернатах, вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, культурних, наукових і методичних закладах.
Діяльність вчителя англійської мови і зарубіжної літератури включає: викладання іноземної мови та зарубіжної літератури, переклад, виховну роботу серед молоді та за місцем проживання дітей, роботу в засобах масової інформації, державних та культурних установах.
Бакалавр іноземної мови та зарубіжної літератури може продовжити навчання за програмою підготовки спеціаліста.
На базі ОКХ складається освітньо-професійна програма (ОПП). ВОПП визначається нормативний термін та зміст навчання; рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик; нормативні форми державної атестації. ОПП включає такі обов’язкові цикли дисциплін:1. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки; 2. Цикл природничо-наукової підготовки; 3. Цикл професійної і практичної підготовки.
Кожний із них, у свою чергу, включає нормативну і варіативну частину циклу – дисципліни, що встановлює ВНЗ, та дисципліни самостійного вибору студентів.
На основі ОПП складається навчальний план спеціальності.
Навчальний план –нормативний документ, який визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення конкретні форми проведення занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські, індивідуальні, консультації, навчальні та виробничі практики) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю. У навчальному плані відображається також обсяг часу, відведеного на самостійну роботу студентів.
Навчальний план розробляється на весь період навчання і затверджується керівниками вищого навчального закладу. Різновидами навчального плану є робочий навчальний план та індивідуальний навчальний план студента. Робочий навчальний план складається кожний рік на базі навчального плану.
У навчальному плані з будь-якої спеціальності виділяється чотири групи дисциплін:
Соціально-економічні і гуманітарні науки,які створюють методологічну базу для всіх спеціальностей: історія України, філософія, основи економічної теорії, соціологія та ін.
Загальноосвітні дисципліни,що сприяють всебічному розвитку майбутнього вчителя: іноземна мова, обчислювальна техніка, фізична культура тощо.
Психолого-педагогічні дисципліни,що забезпечують психолого-педагогічну підготовку: педагогіка, психологія, історія педагогіки, методики викладання ІМ та ЗЛ тощо.
Спеціальні науки,що визначають профіль спеціаліста: практика усного та писемного мовлення, практична фонетика, практична граматика, лексикологія, теорграматика та ін.
Індивідуальний навчальний план студента –це нормативний документ, за яким здійснюється навчання студента з урахуванням вимог освітньо-професійної програми.
Права та обов’язки студента
Відповідно до «Положення про вищий навчальний заклад» особи, які навчаються у них, мають право на:
- вибір форми навчання;
- безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
- трудову діяльність у поза навчальний час, додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час;
- користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;
- участь у науково-дослідних роботах, конференціях, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікації;
- участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту;
- надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
- участь в об'єднаннях громадян;
- обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою;
- участь у формуванні індивідуального навчального плану;
- моральне та матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі та громадському житті;
- захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
- безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;
- канікулярну відпустку тривалістю не менше 8 календарних тижнів.
Студенти, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, на забезпечення гуртожитком, на отримання стипендій відповідно до законодавства.
Студенти зобов'язані: дотримуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вишу, виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.
3.Основні форми організації навчання у ВНЗ
У ВНЗ існують різноманітні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, лабораторні, практикуми), самостійна робота студентів (СРС), різні види практик.
Типовою формою навчання у ВНЗ є лекція.Структура лекції передбачає повідомлення теми і плану лекції. План лекції містить основні питання, які потім виносяться на залік чи екзамен. Традиційна лекція називається інформаційною і може мати декілька різновидів –вступна, тематична, заключна, оглядова.Нові лекційні форми – проблемна лекція,лекція-візуалізація, лекція із наперед запланованими помилками,лекція – прес-конференція.
Лекції треба обов'язково відвідувати, бо ніякий підручник не може їх замінити. У лекції повідомляються оперативні знання, часто почерпнуті з різних джерел, розглядаються найгостріші проблемні питання, вводяться і пояснюються нові терміни і поняття.
Важливим моментом у роботі студента під час лекції є конспектування, яке сприяє кращому засвоєнню матеріалу і розвиває мислення. Для чіткості ведення конспекту рекомендується: залишати в зошиті поля; виділяти абзаци; ділити записи за пунктами; застосовувати в конспекті лекції схеми, таблиці, малюнки; користуватися скороченнями, термінами; виділяти основне кольором.
Процес навчання у ВНЗ передбачає також практичні і семінарські заняття.Вони можуть мати різні форми.
Типи семінарських занять: семінар «Запитання – відповідь»; розгорнута бесіда за відповідним планом; усні відповіді студентів з їх обговоренням; обговорення письмових рефератів; теоретичні конференції; семінар-диспут; коментоване читання першоджерел.
На старших курсах проводяться спецкурси та спецсемінари з окремих проблем. Як правило, це курси за вибором ВНЗ чи студентів.
Індивідуальні заняттяпроводяться за окремим графіком з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки.
Консультація (індивідуальна, групова) –заняття, на якому студент отримує відповіді на запитання або пояснення певних теоретичних положень. Консультації є поточні та передекзаменаційні.
Ще існує колоквіум (від лат. – розмова), –одна з форм навчальних занять, розмова викладача зі студентами для вияснення рівня їхніх знань.
Індивідуальні дослідницькі завдання(реферати, курсові, дипломні роботи) пропонуються студентам у терміни, передбачені начальним планом, і виконуються самостійно при консультуванні викладача.
Виховна робота
Процес виховної роботи відбувається під безпосереднім керівництвом відділу виховної роботи університету й охоплює всі ланки – загальноуніверситетську, факультетську, курсову, групову, індивідуальну. До найбільш ефективних форм в організації виховної роботи слід віднести: бесіди, лекторії, зустрічі, екскурсії, турніри КВК, вікторини, інформаційно-пізнавальні години, гурткову роботу, круглі столи, ділові зустрічі, дискусії, захист майбутніх професій, тематичні конференції, диспути, брифінги, літературні читання, читацькі конференції, тематичні вечори та вечори відпочинку, участь у державних акціях, дні факультету, спортивні змагання, участь у студентських олімпіадах, огляди художньої самодіяльності, культпоходи до театрів, кінотеатрів, музеїв, концерти класичної та естрадної музики.
Важлива роль у вихованні студентської молоді належить куратору академічної групи.Кураторами призначаються досвідчені викладачі кафедр з урахуванням спеціальності студентів академічної студентської групи.
5. Система контролю та оцінювання знань
Система контролю та оцінювання знаньв університеті включає міжсесійний контроль і підсумковий. До міжсесійного контролю відносяться поточна перевірка, тематична перевірка, колоквіуми, атестація. Підсумкова перевірка – це заліки, екзамени, захист курсової чи кваліфікаційної роботи, педагогічної практики.
Успішність студентів за національною шкалою визначається оцінками «зараховано», «не зараховано» – заліки; «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» – екзамени.
За шкалою ECTSі заліки й екзамени оцінюються однаково – літерами А, В, С, D, E, FX та F, що відповідають кількості набраних студентами протягом вивчення дисципліни балів, у якій А = 90-100 балів (відмінно); В = 83-89 балів (дуже добре); С = 75-82 балів (добре); D = 68-74 балів – (задовільно); Е = 60-67 балів (достатньо); FX = 35-59 балів – (незадовільно з можливістю перескладання) та F =1-34 балів (незадовільно з обов’язковим повторним курсом).
Заліки –це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних і лабораторних робіт. Заліки проводяться без білетів у ході бесіди викладача зі студентами. Екзаменизазвичай складаються за білетами, затвердженими кафедрою. Викладач знайомить студентів із питаннями екзаменаційних білетів заздалегідь. Перед екзаменом проводиться консультація.
Формою підсумкового контролю виконання курсової роботи є її захист. Захист проводиться перед спеціально створеними комісіями.
Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія у наперед визначеному і затвердженому складі. Його можна складати усно або захищати кваліфікаційну випускну роботу (бакалаврську, дипломну, магістерську).
В останні роки вукраїнській системі вищої освіти впровадженазагальноєвропейськакредитно-модульна системаорганізації навчального процесу – КМС. Це така модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових одиниць (залікових кредитів) і узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Заліковий кредит –це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів (дорівнює 27 /36 годинам загального навчального часу).
Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу (аудиторна, самостійна робота, лабораторна робота, тест).
Змістовий модуль –це система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Повноцінне оволодіння кожним змістовим модулем передбачає опрацювання студентом певного кола теоретичних питань під час аудиторної та самостійної роботи згідно з навчальним планом або за індивідуальним графіком роботи студента.
Поточний контрольздійснюється в ході навчального процесу. Застосовуються ті ж самі форми контролю, що й у традиційній системі вищої освіти – усне опитування, контрольні роботи, тестування, колоквіум тощо, але тестування переважає.
Модульний контроль –форма контролю результатів роботи студента впродовж модуля.
Модульна оцінка – кількість балів, яку отримав студент у результаті контролю за виконанням усіх видів робіт (теоретичних, практичних, самостійних), віднесених до відповідного модуля.
6.Особливості організації навчання іноземної мови у мовному педагогічному ВНЗ.
Ступені навчання. Розподіл теоретичних і практичних курсів
Основною особливістю вищих навчальних закладів є їх профільність. Для педагогічного вишу характерною є специфічна атмосфера, яка пронизує всі структурні підрозділи. і адміністрації, і профспілкової організації, і кафедр, і кожного викладача та студента. Характерною є співпраця з органами освіти, школами, навчальними та виховними закладами.
На кожному факультеті є свої особливості. Для ефективної організації навчання іноземної мови у мовному педагогічному ВНЗ використовується відповідна матеріальна база. Це лінгафонні та комп’ютерні класи, навчально-методичні кабінети, відповідно обладнані аудиторії для практичних занять у малих мовних підгрупах тощо.
Прийнята в Україні ступенева система освіти передбачає перехід на загальноєвропейську систему, в якій є два ступені – бакалавр та магістр. Водночас ще залишається проміжна ланка «спеціаліст».
В організації навчання іноземної мови як фахового предмету виділяють свої ступені, які відображають логіку та послідовність в оволодінні іноземною мовою та всією системою фахової підготовки майбутніх учителів. Виділяють і два, і три, і навіть чотири ступені.
Окремим ступенем вважають вступний корективний курс на самому початку навчання у 1 семестрі, протягом якого студенти оволодівають нормативною іншомовною вимовою та автоматизують найбільш частотні комунікативно значущі граматичні структури і мовленнєві зразки. У ЧДПУ цей курс виокремлений у самостійний змістовий модуль, який триває протягом 3 місяців.
Далі слідує основний курс практики усного та писемного мовлення, який продовжується до кінця навчання у виші. Він ділиться на перший/ молодший і другий/ старший ступені навчання. До молодших курсів відносять 1й та 2й, до старших – 3й і 4й. Оскільки тепер 5й курс виокремлений як освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліста» та «магістра», то він є й окремим ступенем навчання.
Розподіл теоретичних і практичних дисциплін відбувається за схемою: від загальноосвітньої – до спеціальної, від теоретичної психолого-педагогічної – до практичної методичної. У плані оволодіння мовним і мовленнєвим, історико-літературним і літературознавчим матеріалом, то на фоні удосконалення і розширення іншомовної мовленнєвої і історико-літературної компетенцій відбувається поглиблення теоретичної лінгвістичної та літературознавчої підготовки майбутніх фахівців.
Так, на молодших курсах ставиться завдання забезпечити такий рівень володіння мовним та мовленнєвим матеріалом, який був би достатнім для сприйняття теоретичних мовознавчих курсів виучуваною мовою. Окрім того, саме на молодших курсах зосереджені майже всі предмети циклів гуманітарної та соціально-економічної підготовки і природничо-наукової підготовки. Тут же закладаються теоретичні основи і психолого-педагогічної підготовки. Починаючи з 2 курсу, проводиться безвідривна педагогічна практика.
На старшому ступені навчання (3-4 курси) зростає професійне спрямування підготовки майбутнього вчителя. Це відображається як у тематиці практичного курсу усного та писемного мовлення, так і в активному впровадженні теоретичних курсів, спецкурсів і спецсемінарів за спеціальністю. Викладається методика навчання ІМ і методика викладання зарубіжної літератури, проводяться безвідривна педагогічна і навчально-виховна практики.
Поглиблену теоретичну підготовку студенти отримують під час виконання курсових робіт із зарубіжної літератури, методики навчання ІМ та мовознавства на 2, 3 і 4 курсах відповідно.
ЛЕКЦІЯ 3
Тема 5: Науково-дослідницька робота студентів. Організація самостійної роботи студентів у ВНЗ
1. Мета науково-дослідницької роботи у ВНЗ. Написання курсових і кваліфікаційних (бакалаврських, дипломних, магістерських) робіт.
2. Участь у наукових гуртках і секціях студентського наукового товариства, проблемних пошукових групах тощо.
3. Роль та місце самостійної роботи студента в оволодінні фахом учителя іноземної мови та зарубіжної літератури.
4. Ознайомлення з фондамибібліотеки, методичного кабінету та порядком користування літературою і навчально-методичними матеріалами.
5. Правила поведінки та протипожежної безпеки.
Література
1. Бобир О.В. Етикет учителя. Навчально-методичний посібник для ВНЗ. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. – 216 с.
2. Кічук Н.В. Формування творчої особистості вчителя. – К., 1991.
3. Князян М.О. Самостійно-дослідницька діяльність майбутніх учителів іноземних мов: теорія і практика: [Монографія]. – Ізмаїл: Сміл, 2006. – 242 с.
4. Радченко И.П. Принципы научной организации педагогического труда. В вопросах и ответах. – К., 1989.
5. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії. – Тернопіль, 2003.
1. Мета науково-дослідницької роботи у ВНЗ. Написання курсових і кваліфікаційних (бакалаврських, дипломних, магістерських) робіт
Систему педагогічної діяльностівчителяскладає в тому числі і науково-дослідна робота. Вона потребує певних знань, навичок і вмінь, тому студенти мають оволодіти основами науково-дослідницької роботи. З цією метою до навчального плану включені такі види індивідуальних дослідницьких завдань, як курсові роботи, з основних напрямків підготовки – зарубіжної літератури, методики навчання іноземних мов і мовознавства. Написання курсової роботи є обов’язковим для кожного студента.
Вся система вищої освіти стимулює й заохочує до пошукової діяльності студентів у різних галузях знань. Цьому сприяє написання рефератів, есе та доповідей, самостійне опрацювання окремих розділів програми, проведення наукових спостережень та експериментів під час педпрактики тощо, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду.
Типовою для вишів є діяльність СНТ, які координують наукову роботу студентів, організовують студентські наукові конференції, конкурси наукових робіт і проектів, участь студентів у Всеукраїнських олімпіадах тощо. СНТ узгоджують свою роботу з Радою молодих науковців, що об’єднує молодих викладачів та аспірантів, а також студентів старших курсів, які виконують свої кваліфікаційні роботи.
Кваліфікаційні роботи (бакалаврські, дипломні та магістерські) виконують не всі студенти, а лише ті, які успішно вчаться і виявили інтерес до наукової роботи. Кваліфікаційна робота прирівнюється до усного державного екзамену.
2. Участь у наукових гуртках і секціях студентського наукового товариства, проблемних пошукових групах тощо
На філологічномуфакультеті, на кожній кафедрі є наукові гуртки за профілем кафедри. Так, на кафедрі педагогіки та методики викладання іноземних мов працює два гуртки: з методики навчання іноземних мов у ЗОШ (керівник – ст. викл. Н.В.Богушевич), та любителів країнознавства (керівник – викл. Д.С.Замогильний). На кафедрі загального та германського мовознавства працює лінгвістичний клуб, літературна вітальня.
Студенти, молоді викладачі та аспіранти також об’єднуються у проблемні пошукові групи, якими керують найбільш кваліфіковані викладачі кандидати наук, доценти.
Студенти молодших курсів опановують ази наукової роботи у секціях СНТ, працюють зі своїми науковими керівниками над курсовими роботами. Старшокурсники та ті, хто виконує кваліфікаційну роботу, працюють у проблемних пошукових групах. Вони готують доповіді на студентські наукові конференції, а також беруть участь у тематичних конференціях, які відбуваються в інших вишах України. Наші студенти активно виступають на щорічних міжнародних форумах української філії міжнародної професійної асоціації викладачів англійської мови для носіїв інших мов – TESOL-Ukraine. Тези їх виступів англійською мовою публікуються у збірках матеріалів.
3. Роль та місце самостійної роботи студента в оволодінні фахом учителя іноземної мови та зарубіжної літератури
Самостійна робота є основним шляхом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від занять час. Самостійна робота регламентується навчальним планом і становить 1/3 – 2/3 від загального обсягу навчального часу студента.
Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою з дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Самостійна робота виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.
У процесі самостійної роботи здійснюється самоосвіта студента, яка сприяє поглибленню, розширенню, міцному засвоєнню знань.
Успіх самостійної роботи студента залежить від уміння організувати свій позааудиторний час.
Дотримуйтеся таких правил:
1. Точно визначте свої цілі і намітьте перспективний план їх досягнення у реальні терміни.
2. Привчіться виконувати режим дня і заплановані справи. Порушення зобов'язань розслаблює волю, породжує невпевненість.
3. За вирішення намічених справ беріться, рішуче усуваючи перепони.
4. Учіться цінувати свій і чужий час, раціоналізуйте прийоми праці.
5. До складних справ приступайте після відпочинку. Починайте з завдань середньої трудності, затим переходьте до складних, легкими займіться наприкінці дня. Якщо справа не дається, відкладіть її, займіться іншою чи зробіть перерву. Потім знову візьміться за роботу.
6. Не допускайте перевтоми. Не економте часу на сні та їжі. Вивчіть свої індивідуальні особливості, встановіть для себе правила чергування розумової та фізичної праці. Пам’ятайте: сторонні шуми /музика, телевізор/ відволікають, тому витратите більше часу.
7. Систематично аналізуйте продуктивність своєї праці. Шукайте резерви робочого часу.
8. У процесі творчої діяльності не пропускайте періодів натхнення, коли все дається легко і швидко.
4. Ознайомлення з фондами бібліотеки, методичного кабінету та порядком користування літературою і навчально-методичними матеріалами
Бібліографія – це галузь знань про способи і методи складання та вивчення показників літератури, оглядів творів у пресі. Бібліографія полегшує та прискорює пошук потрібної літератури при підготовці доповідей, інформації, а також у процесі наукової роботи. Бібліографічні видання інформують читачів про видану літературу, публікують анотації до книжок і журнальні статті до бібліотечних каталогів.
Кожна бібліотека має каталоги, що полегшують підбір літератури. Каталоги є систематичні, предметні й алфавітні.
У систематичному каталозівідображено весь фонд бібліотеки, а картки розкладаються за галузями знань.
Предметні каталогиє різновидом систематичних каталогів. Картки в них зібрані за галузями знань і розміщені в алфавітному порядку.
В алфавітних каталогахкартки стоять в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назв книг, якщо автори не вказані. До цього каталогу звертаються, коли потрібно вияснити наявність книжок певного автора в бібліотеці або знайти книжку, назва якої знайома читачеві.
На картках, окрім авторів книг, їх назв, року видання і видавництва, проставляють бібліотечні шифри, які полегшують бібліотекареві пошук потрібної книжки.
У бібліотеці є картотека журнальних та газетних статей. Ці картотеки несуть оперативну інформацію, тому що часто поповнюються свіжим матеріалом. Є також картотеки авторефератів дисертацій, магістерських робіт. Можна скористатися останніми номерами журналів, які подають зведену інформацію про опубліковані протягом року статті. Списки літератури є і в багатьох книжках, підручниках та посібниках.
Під час навчання студенту доводиться звертатися до різних довідкових видань. До них відносяться енциклопедії, довідники, словники. Безцінними для вчителя є енциклопедичні та тлумачні словники, різного роду довідники. Такі книги бажано мати у домашній бібліотеці.
Для майбутнього вчителя дуже важливо навчитися працювати з книжкою.
Спосіб читання залежить від мети читання. Існують такі види читання:
Переглядове – ознайомлення з книгою, отримання загального уявлення про неї.
Попереднє – відмічаємо незнайомі слова, терміни й поняття для подальшого вияснення їх значення.
Наскрізне читання (читання підряд) – уважне читання всього матеріалу, коли необхідно повністю охопити зміст тексту в цілому.
Вибіркове читання – передбачає відбір матеріалу з метою його наступного поглибленого вивчення, наприклад, працюючи над курсовою роботою, рефератом чи науковою статтею.
Повторне читання – коли потрібно ґрунтовно осмислити прочитане.
Аналітичне читання – це глибоке вивчення тексту і конспектування. Використовується під час роботи з першоджерелами, супроводжується виписуванням фактів, цитат, висновків.
Читання може супроводжуватися підкреслюваннями та помітками на полях. Але так працювати можна лише з власною книгою. В бібліотечних книгах роблять паперові закладки.
Після ознайомлення з книгою студенту потрібно правильно обрати раціональний план запису – план, тези, конспект, анотацію, рецензію, реферат та ін. Записування сприяє кращому розумінню і запам'ятовуванню змісту книги.
План –короткий, логічно побудований перелік питань, які розкривають зміст прочитаного матеріалу. Щоб уміти скласти план, потрібно навчитися виділяти з прочитаного головні думки, встановлювати співвідношення, зв'язки між ними.
Тези –це коротко сформульовані основні думки, положення прочитаного матеріалу.
Конспект –короткий виклад прочитаного матеріалу, доповіді, лекції, статті. Конспект містить як констатуючу, иак і аргументуючу частину: приклади, доведення, власні думки тощо. Загальний обсяг конспекту зазвичай у 7-15 разів менший тексту. Це досягається за рахунок відбору інформації, використання скорочень, абревіатур, засобів зв’язку.
Анотація –невеликий (10-20 рядків) опис змісту книжки або статті. Анотація слугує для орієнтування у пошуках потрібного матеріалу.
Реферат –це невеликий цілісний виклад основних ідей. Р. пишуться для виступів.
Рецензія –коротка оцінка матеріалу. Судження мають бути переконливо аргументовані.
Цитата –дослівна виписка з книги, що найточніше відображає думку автора. Тут же вказується назва роботи, місце і рік видання, сторінка.
Правила поведінки та протипожежної безпеки
Майбутній учитель має бути зразком для своїх учнів, а отже студентові слід засвоїти основні правила поведінки ще у стінах вишу.
Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. За будь-яких обставин учитель має з повагою ставитися до кожного учня і його батьків, контролювати емоції, намагатися розв’язати конфліктну ситуацію, а не загострювати її, з повагою ставитися до колег.
Авторитет вчителя. Йому належить культивувати в собі такі достоїнства, як: висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність. Учні поважають вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить і поважає дітей, відчуває їхні наміри, доброзичливо ставиться до них, створює навколо себе позитивну атмосферу.
Зовнішній виглядучителя. У представників кожної професії існує певний дрес-код. Робочий одяг має бути робочим у тому середовищі, в якому ми працюємо. Студентові треба навчитися одягатися сучасно, красиво, але з гарним смаком і почуттям міри
В університеті існує неписана ієрархія у відносинах, якої дотримуються всі працівники і студенти. Загальне правило – не перебивати старших за віком, посадою чи статусом. Не втручатися в розмову інших.
Якщо викладач затримується на консультацію, запитувати про його присутність треба у лаборанта кафедри, підійшовши до нього.
Під час заняття не можна жувати жуйку, пити каву тощо. Для цього існують перерви.
На заняттях заборонено користуватися мобільними телефонами! Якщо ж у вас виникла така необхідність, попередьте про це викладача і попросіть дозволу вийти з аудиторії.
Якщо виникла потреба вийти під час заняття, покажіть викладачеві жестом, що вам треба вийти, й отримавши дозвіл (кивок головою), виходьте.
Якщо з аудиторії треба покликати іншого студента, звертаються за дозволом до викладача.
Паління на території університету заборонено! Можна палити лише у відведених для цього місцях. Водночас хотілось би зауважити, що це шкодить здоров’ю і є ознакою поганого тону. В англомовних країнах паління вже давно вважається прерогативою людей низької культури. Здоровий спосіб життя – це модно. Більше про правила поведінки вчителя ви дізнаєтесь із книги О.В.Бобиря «Етикет вчителя» (2009).
З правилами безпеки детально вас ознайомлять лаборанти кабінетів і лінгафонного класу, а також викладач ТЗН і керівник комп’ютерної практики.
ЛЕКЦІЯ 4
Тема 6. Мовна та мовознавча підготовка вчителя іноземної мови
План
1. Практична мовна та мовленнєва підготовка. Особливості роботи над курсами практики усного та писемного мовлення, практичної граматики, практичної фонетики, домашнього читання.
2. Особливості роботи над спецкурсами.
3. Підготовка домашніх і лабораторних завдань. Робочі зошити та зошити для контрольних робіт. Робота зі словником.
4. Теоретична мовознавча підготовка. Завдання теоретичних мовознавчих курсів
Література
- Освітньо-кваліфікаційна характеристика вчителя іноземної мови та зарубіжної літератури.
- Програма з англійської мови для університетів/ інститутів (п’ятирічний курс навчання): Проект / Колектив авт.: С.Ю.Ніколаєва, М.І.Соловей (керівники), Ю.В.Головач та ін. – Вінниця: „Нова книга”, 2001. – 246 с. – англ.
- Методика преподавания немецкого языка в педагогическом вузе: Из опыта работы / А.И.Домашнев, К.Г.Вазбуцкая, Н.Н.Зыкова и др. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.
1.Практична мовна та мовленнєва підготовка. Особливості роботи над курсами практики усного та писемного мовлення, практичної граматики та практичної фонетики
Оволодіння іноземною мовою майбутнім учителем докорінно відрізняється від вивчення іноземної мови пересічними користувачами.
Для майбутнього вчителя ІМ важливо оволодіти нею так, щоб не лише вільно спілкуватися цією мовою, але й слугувати еталоном для наслідування та вміти навчити цієї мови інших. Вчитель має добре знати будову мови, бездоганно володіти мовними і мовленнєвими навичками, знати, яким чином можна навчити ІМ дітей різного віку з урахуванням вікових та психологічних особливостей їх розвитку. Знання рідної й ІМ допомагають передбачати можливі труднощі, на які можуть наштовхнутися школярі під час вивчення граматичного, фонетичного чи лексичного матеріалу. Знаючи про можливі труднощі, вчитель добирає такі методичні прийоми, які полегшують опанування навіть складного матеріалу. Отже, вчитель ІМ має отримати ґрунтовну мовленнєву та мовну підготовку.
Мовна підготовка забезпечується теоретичними курсами «Вступ до мовознавства», «Мовознавство», «Лексикологія», «Теорфонетика», «Теорграматика», «Історія англійської мови», «Порівняльна типологія англійської та української мов», «Теоретичний курс з другої іноземної мови» та ін. Оперативні мовні знання студенти також отримують у курсах практики усного та писемного мовлення, практичної граматики, практичної фонетики, практичного курсу з другої іноземної мови тощо.
Основним завданням практичних курсів з аспектів англійської мови – фонетики, граматики й лексики – є формування мовленнєвих навичок та розвиток умінь. Наскрізним курсом є практика усного та писемного мовлення (ПУПМ). Він викладається протягом усього терміну навчання. Щосеместра студенти складають залік або екзамен, а в кінці кожного освітньо-кваліфікаційного рівня – державний екзамен. Його головна мета – навчити студентів спілкуватися у межах чотирьох основних професійно орієнтованих тематичних блоків. На кінець 4 курсу, тобто бакалаври, повинні оволодіти 4,5 тис. активних ЛО, а на кінець 5-го, тобто спеціалісти, – 5,5 тис. ЛО, в той час як для повсякденного спілкування достатньо 600-700 ЛО.
Виділені з цього курсу аспекти «Практична фонетика» та «Практична граматика» покликані відкоригувати та автоматизувати навички нормативної вимови і володіння граматичними структурами. Щоб досягти цієї мети, практична фонетика викладається впродовж двох років і завершується екзаменом, а практична граматика вивчається як окремий аспект протягом трьох років, і студенти складають два екзамени та три заліки. На четвертому й п’ятому курсах ці аспекти вже не виділяються, а їх удосконалення відбувається в курсі ПУПМ.
Друга іноземна мова починає вивчатися на 2 к. та завершується на 5 к. державним екзаменом. Курс ДІМ викладається комплексно, не поділяється на аспекти. Його тематика співпадає з першою іноземною, а всі описані особливості опанування першою іноземною мовою характерні й для другої.
Основна особливість опанування практичними кусами ПУПМ, ПФ, ПГ і ДІМ порівняно зі школою полягає в тому, що заняття проводяться щоденно і щоденно потрібно готувати домашні завдання. У виші також велика питома вага самостійної роботи над програмним матеріалом. Завдання для самостійного опрацювання студенти виконують не лише вдома, але й у комп’ютерному та лінгафонному класах (лабораторні роботи), навчально-методичному кабінеті, бібліотеці. Підготовка групових проектів вимагає зібрань у позааудиторний час.
- Особливості роботи над спецкурсами
Крім нормативних предметів навчальний план включає й дисципліни за вибором вишу та студентів. Як правило, це коротенькі курси, номенклатура яких може змінюватися і залежить від потреб регіону, вишу, а також від можливостей факультету і викладацького складу.
Спецкурси і спецсемінари викладаються на старших курсах – 4, 5 і 6-му. За нашою спеціальністю вам пропонуються спецкурси «Вступ до когнітивної лінгвістики», «Дискурс та теорія комунікації», «Культура мовлення вчителя англійської мови», «Сучасні технології навчання і виховання» та ін. Такі спецкурси поглиблюють підготовку фахівців у якійсь окремій галузі знань, заохочують до наукової роботи за певним напрямком. Слухання спецкурсів завершується заліком, а їх матеріал не входить до програми державного екзамену.
- Підготовка домашніх і лабораторних завдань.
Робочі зошити та зошити для контрольних робіт. Робота зі словником.
Підготовка домашніх і лабораторних завдань на нашій спеціальності має здійснюватися щоденно.
Викладачі дозують такі завдання, намагаючись врахувати реальні можливості студентів. На заняття обов’язково треба ходити, навіть якщо не всі домашні завдання виконі досконало, адже тут створюється сприятлива атмосфера для розвитку механізмів непідготовленого іншомовного мовлення під керівництвом і контролем викладача.
Викладач вибудовує навчальний процес таким чином, щоб і лексика, і граматичні структури, і фонетичні явища засвоювалися системно, поступово ускладнюючись і вдосконалюючись. Оцінки дають студентам можливість слідкувати за успішністю своєї навчальної діяльності, і при потребі коригувати її. Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає оцінювання роботи кожного студента на кожному занятті. Пропуск заняття автоматично позбавляє його певної кількості балів, які не будуть враховані при підведенні підсумків у кінці залікового кредиту. А це означає або додаткову роботу під час сесії або нижчу оцінку.
Домашні завдання виконуються вдома, в навчально-методичному кабінеті, в комп’ютерному чи лінгафонному класі і в бібліотеці.
Лабораторні завдання, як правило, записані на дисках, і їх треба виконувати не лише в режимі прослуховування, але й у режимі імітації чи діалогу з диктором, фонетичного диктанту чи аудитивного переказу і т.ін. До кожного завдання обов’язково дається інструкція щодо його виконання і її треба дотримуватися. Лабораторні завдання найефективніше виконувати у лінгафонному класі, де є можливість не лише прослуховувати, але й проговорювати матеріал, записувати своє мовлення для самоконтролю.
У студентів мовного факультету повинно бути кілька зошитів. Це робочий зошит (товстий загальний зошит для виконання аудиторних та домашніх завдань), зошит для лабораторних робіт (середньої товщини) та 2 тоненьких зошити для контрольних робіт. Оскільки поточний контроль здійснюється часто, треба, щоб завжди під рукою був один зошит для контрольних робіт, поки другий знаходиться на перевірці. Ведення робочих зошитів є частиною фахової підготовки майбутнього вчителя. Тому студентові вже з 1 курсу слід виробляти у собі вміння охайно вести записи, носити з собою необхідні робочі прилади.
Необхідно вміти грамотно працювати зі словником, знати його структуру, загальноприйняті скорочення та ін. Треба пам’ятати, що значення слова залежить від контексту, тому виписувати всі незнайомі слова підряд, а потім шукати їх значення у словнику неправильно.
- Теоретична мовознавча підготовка
Теоретична мовознавча підготовка є невід’ємною складовою професійної підготовки філолога, вчителя іноземних мов і зарубіжної літератури. Ґрунтовна теоретична мовознавча підготовка вчителя іноземної мови сприяє не лише досконалому виконанню його професійних функцій, але й пробудженню інтересу до наукової дослідницької роботи у галузі мовознавства.
Завдання теоретичних мовознавчих курсів «Вступ до мовознавства», «Історія англійської мови», «Порівняльна типологія англійської та української мов», «Теорграматика», «Теорфонетика», «Стилістика», «Лексикологія», «Теорія та практика перекладу» та ін. полягає, насамперед, у систематизації оперативних знань, набутих студентами під час опрацювання практичних курсів, а також у їх розширенні й поглибленні. Студенти не лише довершують формування своєї мовознавчої компетенції, але й знайомляться із сучасними досягненнями лінгвістики та з перспективними напрямками подальших досліджень.
Удосконалення мовознавчої компетенції філолога відбувається під час виконання курсової роботи з філології на 4 курсі, а окремі студенти, які виявили особливий інтерес до однієї з галузей лінгвістики, виконують потім бакалаврську і магістерську роботу з цього напрямку.
Лекція 5
Тема 7: Історико-літературна та літературознавча підготовка філолога,
вчителя іноземної мови та зарубіжної літератури
План
1. Історико-літературний та літературознавчий аспекти філологічної освіти студентів; її мета, завдання, зміст і структура.
2. Завдання наскрізного курсу «Історія зарубіжної літератури. Художній твір як об’єкт вивчення.
3. Теоретична літературознавча підготовка студентів. Місце літературознавства серед інших мистецтвознавчих дисциплін.
Література
1.Гуковский Г.А. Изучение литературного произведения в школе (Методологические очерки о методике).- М.-Л.: Просвещение, 1966. – 265 с.
2. Лотман Ю.М. В школе поэтического слова. – М.: Просвещение, 1988. – 352 с.
3. Рыбникова М.А. Избранные труды. – М.: Педагогика, 1985. – 247 с.
1. Історико-літературний та літературознавчий аспекти філологічної освіти студентів; її мета, завдання, зміст та структура
Крім мовленнєвого та мовознавчого філологічна освіта студентів спеціальності «Філологія. Мова та література (англійська)» передбачає ще два основних аспекти – історико-літературний та літературознавчий. Мета цієї освіти – забезпечення теоретичної й практичної готовності студентів до здійснення професійної діяльності вчителя зарубіжної літератури середньої школи.
Завдання історико-літературної та літературознавчої освіти дати студентам знання про проблематику розвитку світового літературного процесу від періоду античності до ХХ століття.
Зміст історико-літературної освіти складають такі питання:
- Давньогрецька поезія (представники, жанри, тематика).
- Давньоримська поезія (тематика, жанрова своєрідність, представники).
- Давньогрецька трагедія (представники, проблематика, композиція).
- Давньоримська комедія (представники, тематика, своєрідність форми).
- Героїко-історичний епос середньовіччя (структура, проблеми, герої).
- Доба Відродження: загальна характеристика.
- Відродження в Італії (представники, проблематика, композиція, герої).
- Англійське Відродження (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Французький ренесанс (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Гуманізм в Німеччині та Нідерландах (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Відродження в Іспанії та Португалії (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Англійська література доби Просвітництва (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Французька література доби Просвітництва (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
- Класицистична трагедія (представники, теми, проблеми, герої).
- Загальна характеристика європейського романтизму та його представників. Філософські, суспільно-політичні, естетичні чинники.
- Жанр історичного роману в літературі доби романтизму.
- Функція казки в творчості романтиків (представники, теми, проблеми, герої).
- Американський романтизм (представники, теми, проблеми, герої).
- Своєрідність розвитку реалізму в європейській літературі XIX ст. (представники, теми, проблеми, герої).
- Поезія середини та кінця ХІХ ст. (представники, проблематика, композиція, герої, жанрова своєрідність).
Історико-літературна та літературознавча освіта чіткоструктурована. Курс історії зарубіжної літератури є наскрізним і викладається, починаючи з 1 й до останнього року навчання. Він розбитий за періодами – античний період, середні віки та Відродження, ХVІІ-ХVІІІ століття, ХІХ століття, ХХ століття, ХХ-початок ХХІ століття. Поглибленню історико-літературної й літературознавчої освіти сприяє написання курсової роботи на 2 курсі.
2. Завдання наскрізного курсу «Історія зарубіжної літератури». Художній твір як об’єкт вивчення
Завдання наскрізного курсу «Історія зарубіжної літератури» – ознайомлення студентів з історією розвитку світового літературного процесу.
Об’єктом вивчення є художній твір. Він розглядається всебічно: і як окрема художня система, і як результат творчого процесу письменника в порівнянні з його іншими творами, в контексті творчості інших письменників, літератур тощо.
За час вивчення наскрізного курсу історії зарубіжної літератури та теоретико-літературних дисциплін (1-4 кк.) має відбутися професіоналізація читацької діяльності студентів (удосконалюються читацькі вміння, розширюється читацький горизонт, набуваються історико-літературні знання). Все це створює умови для розвитку літературної свідомості майбутнього вчителя зарубіжної літератури. Студенти філфаку мають навчитися працювати з текстом художнього твору, розкривати його філософсько-естетичну цінність, усвідомлюючи специфіку мистецтва слова тощо. Текст художнього твору на заняттях з ЗЛ розглядається майбутніми вчителями як художня цілісна система, що реалізується і розкривається в певних контекстах (творчість автора, література часу, національна / світова література тощо). Студент має стати кваліфікованим, професійно орієнтованим читачем, який не тільки знає історію розвитку світової літератури, але й розуміє закономірності літературного процесу, вміє самостійно працювати з текстом твору (в різних форматах), організовувати власну читацьку діяльність, формулювати професійно обґрунтовану думку тощо.
3. Теоретична літературознавча підготовка студентів. Місце літературознавства серед інших мистецтвознавчих дисциплін
Теоретична літературознавча підготовка студентів забезпечується курсами «Вступ до літературознавства», «Теорія літератури», «Аналіз літературного твору» та «Актуальні проблеми літературознавства», які вивчаються впродовж терміну навчання. Їх завдання – розвиток теоретико-літературної свідомості студентів та аналітичних умінь.
Теоретико-літературна підготовка дозволяє студентові професійно працювати з літературним твором: визначати форму, ознаки й характер певного літературного явища, його функції у тексті художнього твору. Розглядаються такі питання:
- Літературознавство як наука. Структурні й функціональні визначення літератури.
- Поняття тексту, його структура. Тема та ідея як складові компоненти змісту літературного твору.
- Художній образ, композиція й сюжет як елементи форми літературного твору.
- Поняття роду, виду, жанру. Родова й жанрова специфіка літератури.
- Формальні та змістові ознаки жанрів.
- Діалогічні структури в літературному тексті.
- Види епічних творів.
- Сюжет і фабула художнього твору.
- Художній час і простір літературного твору.
- Види ліричних творів.
- Загальні ознаки драматичних творів.
- Фігури мови.
- Основні форми та системи віршування в літературі.
- Загальна характеристика складових елементів основних систем віршування.
- Зображально-виражальні, евфонічні і лексичні художні засоби.
- Роль художніх (зображувально-виражальних) засобів мови.
Літературознавство займає особливе місце серед інших мистецтвознавчих дисциплін.
Лекція 6
Тема 8: Методична підготовка вчителя іноземної мови та зарубіжної літератури
План
1. Опосередкована та безпосередня методична підготовка студента мовного педагогічного ВНЗ.
2. Особливості оволодіння нормативними курсами «Методика навчання іноземних мов у середній школі» й «Методика викладання зарубіжної літератури в середній школі».
3. Завдання спецкурсів «Новітні технології навчання іноземної мови», «Методика навчання іноземної мови в початковій школі».
4. Педагогічна практика та її місце в системі професійної підготовки вчителя іноземної мови й зарубіжної літератури.
Література
1. Виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння учителя іноземної мови (спеціаліста)/ Колектив авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої – К.: Ленвіт, 1999. – 96 с.
2. Наукові основи методики літератури. – К.: Ленвіт, 2002. – 344 с.
3. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Вища школа, 2007. – 415 с.
4. Рыбникова М.А. Избранные труды. – М.: Педагогика, 1985. – 247 с.
1. Опосередкована та безпосередня методична підготовка студента мовного педагогічного ВНЗ
Методична підготовка студентів мовного педагогічного ВНЗ здійснюється згідно з навчальним планом і поділяється на безпосередню й опосередковану. Це означає, що у плані включені такі
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Правило сложения дисперсий | | | ПСИХОЛОГИЯ АДДИКЦИЙ 1 страница |
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 1712;