МIЖПIВКУЛЬНА АСИМЕТРIЯ ГОЛОВНОГО МОЗКУ
У 1981 роцi Р. Сперрi отримав Нобелiвську премію за вивчення функцiональних вiдмiнностей лiвої і правої пiвкуль головного мозку. Кожна пiвкуля має свiй особливий спосiб переробки iнформацiї (мислення). З дiяльнiстю лiвої пiвкулi пов’язане абстрактно-логiчне мислення, правої - конкретне просторово-образне. Функцiєю лiвої гемiсфери є оперування вербальним (словесним) матерiалом, знаками i символами, забезпечуючими мовне спiлкування, i виконання математичних операцiй. Особливостями є: аналiз предметiв і явищ, послiдовнiсть i окремiсть операцiй. Функцiєю правої гемiсфери є оперування невербальним матерiалом: сприйняття цiлiсних образiв, їх запам’ятовування, сприйняття мелодiй, iнтонацiй, орiєнтування у просторi і положеннi власного тiла, впiзнавання осiб та iн. Особливостями є: цiльнiсть сприйняття, одночасне сприйняття та оцiнка об’єкта, його «схвачування», здатнiсть сприймати окремi предмети та явища, якi взаємодiють одночасно у декiлькох «смислових площинах». Цi два типи мислення безперервно взаємодiють, i вербальне мислення, а тому i свiдомiсть людини, збагачуються включенням нових, ранiше невпорядкованих елементiв реальностi.
Будь-яка iнформацiя в першу чергу, швидше сприймається і оцiнюється правою пiвкулею. Таким чином, до лiвої пiвкулі може й не передаватися iнформацiя, що активує мотиви, які є несприйнятливими для свiдомостi. Звiдси започатковуються деякi пiдсвiдомi стереотипи поведiнки.
Моторна асиметрiя пiвкуль мозку подiляє людство на тих у котрих домiнує лiва пiвкуля (правшi), права пiвкуля (лiвшi), і тих у котрих немає домiнантної гемiсфери (амбiдекстри). Сучасна цивiлiзацiя спрямована на розвиток лiвої пiвкулi, де розташовані «центри» мови і письма, та пригнiчує розвиток правої пiвкулi людини. Спричинена функцiональна недостатнiсть «правопiвкульного» засобу обробки iнформацiї зменшує можливiсть адаптацiї та пiдвищує ризик виникнення рiзноманiтної патології: недостатнiсть образного мислення властива хворим із невротичними та психосоматичними розладами.
ВIКОВI ОСОБЛИВОСТI МИСЛЕННЯ:
Із 2 до 4 рокiв переважає наочно-дійове, з 4 до 7-8 рокiв - конкретно-образне мислення, а з 8 до 16 рокiв конкретне мислення витiсняється бiльш досконалим абстрактно-логiчним. Однак цi межi є умовними i показують лише вiковi переваги того чи iншого типу асоцiацiй. Захворювання та iншi негативнi чинники, у тому числi соцiально-психологiчнi, можуть призвести до дисгармонiї i затримки розумового розвитку. У деяких випадках у дiтей спостерiгається ранньо-вiковий тип мислення, якому сприяють життєвi ситуацiї. На особливостi стереотипу мислення впливає i професiйна пiдготовка.
У похилому та старечому вiцi вiдзначається сповiльнення швидкостi процесiв мислення, їх iнертнiсть, загострення уваги на несуттєвих деталях, зниження творчих можливостей.
ПОРУШЕННЯ МИСЛЕННЯ:
I. За темпом:
1. Прискорення (збiльшення кiлькостi асоцiацiй за одиницю часу).
2. Сповiльнення (зменшення кiлькостi асоцiацiй за одиницю часу).
II. За стрункістю:
1. Розiрванiсть (немає зв’язку мiж думками, реченнями).
2. Беззв’язнiсть (немає зв’язку мiж словами).
3. Iнкогеренцiя або «словесний салат» (немає зв’язку мiж складами).
4. Вербiгерацiя (стереотипне повторення одних i тих самих слiв чи словосполучень).
5. Паралогiчне мислення (умовивiд, який будується навпаки логічному).
6. Амбiтендентнiсть мислення (одночасне виникнення взаємо-виключних iдей).
7. Перерва або закоркування мислення – «шперрунги».
III. За цiлеспрямованістю:
1. Резонерство (безплiдне мудрування).
2. Патологічна деталізація - («тупцювання» навколо неiснуючих обставин).
3. Персеверацiя («застрявання» на однiй асоцiацiї).
4. Аутистичне мислення (спрямоване лище на внутрiшньній свiт хворого з iгноруванням зовнiшнiх подiй).
5. Символiзм (висновки, якi будуються на випадкових асоцiацiях).
IV. За продуктивністю:
1. Нав’язливі iдеї (думки, якi виникають поза волею хворого i сприймаються ним як хворобливi).
2. Надцiннi iдеї (переоцiнка реальних фактів, з емоційним підпорядкуванням цим ідеям інших побутових думок).
3. Марення (неправильне судження,що не пiддається корекцiї i зумовлене хворобою мозку).
4. Неологiзми(виникнення незвичних слiв, зрозумiлих лише хворому).
ОСНОВНI МЕТОДИКИ ДОСЛIДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МИСЛЕННЯ:
1. Узагальнення понять. Пропонується назвати одним словом, узагальнюючим родовим поняттям, зображення або назви рiзних об’єктів. Завдання, пропоноване другiй сигнальнiй системi: дослiджується здатнiсть до синтезу i відтворення асоцiацiй із минулого життєвого досвiду мiж меншим узагальнюючими позначеннями. Наприклад, назвати одним словом: поезiя, музика, живопис, кiно.
2. Ділення понять. Пропонується назвати вiдомi хворому види тварин, рослин тощо. Дослiджується логiчний процес, протилежний до узагальнення понять. Задача передусім стосується діяльності другої сигнальної системи i потребує в першу чергу аналiзу.
3. Визначення i розмежування понять. Пропонується визначити, що таке кiшка, життя i т.iн., вказати рiзницю мiж дитиною та карликом, скупiстю і ощадністю тощо. Дослiджується складна аналiтико-синтетична дiяльнiсть другої сигнальної системи з виділення суттєвих понять. Це грунтується на відокремленні загальних суттєвих ознак предметiв і явищ, вiдображеннi суттєвих ознак у мовних реакцiях. Завдання доступне дiтям вiком 7- 9 рокiв.
4. Виключення понять. Пропонується видiлити з групи предметiв об’єднаних одним родовим поняттям предмет, який не стосується цього поняття. Задача потребує розрiзнення корою мозку складних комплексних подразникiв щодо загальних i суттєвих ознаках у однорiдних комплексах. Вони є основою класифiкацiї предметiв, так як у минулому життєвому досвiдi саме вони отримали пiдтримку. Наприклад: береза, сосна, дерево, дуб, смерека (яке слово потрiбно виключити, щоб залишилися тiльки однорiднi).
5. Аналiз вiдношень понять. Встановлюється здатність виявляти, узагальнювати вiдношення мiж поняттями. Видiлення вiдношень забезпечується цiлiснiстю коркового аналiзу за провiдної ролi другої сигнальної системи. Пiддослiдному пропонують вибрати у рядi вiдношень аналогічне до першого вiдношення даного ряду. Наприклад, до стимулу «бібліотека» (книга) пiддослiдний має вибрати вiдношення «ліс» (дерева), керуючись загальним поняттям цiле/частина.
6. Розумiння переносного змiсту прислiв’я i метафори. Прислiв’я з фiзiологiчного погляду - складний словесний подразник, що містить двi основнi ознаки прямого i переносного змiсту. Друга ознака видiляється на основi першого за механiзмом часового зв’язку (асоцiацiї), що утворений минулим життєвим досвiдi. Нерозумiння переносного змiсту прислiв’я зумовлене виснаженням або гальмуванням цього часового зв’язку. Трапляється, що нерозуміння переносного змiсту прислiв’я спричиняється гiпнотичним станом кори. В цьому випадку певна ознака подразника - переносний змiст прислiв’я - викликає гальмiвну дiю, а менш суттєва ознака - прямий змiст - позитивну. Розумiння переносного змiсту незнайомого прислiв’я зумовлене абстрагуванням вiд прямого змiсту завдяки вiдтворенню зв’язку життєвого досвiду мiж великими i малими узагальнюючими словами. При нерозумiннi переносного змiсту прислiв’я хворi пiдбирають вислови, якi мають зовнiшню подiбнiсть до прислiв’я. Це свідчить про утруднення абстрактного мислення з фiксацiєю на другорядних елементах. При дослiдженнi розумiння метафор хворий вiдповiдає, в якому значеннi вживають цi вирази. Трактування висновкiв дослiду подiбне до трактування результатiв з прислiв’ям. Таким чином, порушення процесiв вiдволiкань i спiлкування можуть пояснюватися: недостатнiм запасом часових зв’язкiв, утворених у минулому життєвому досвiдi (у хворих на олiгофренiю); стiйкою втратою часового зв’язку (при ураженнi коркових клiтин у зв’язку з органiчним захворюванням головного мозку); розладами сприйняття часового зв’язку на фонi розлитого гальмування у корi головного мозку (у хворих на шизофренiю).
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 981;