Константи

1) Явні константи (літерали).

2) Іменовані константи

Константи – це величини, які не змінюються.

Не іменовані константи (літерали)

Константи можуть використовуватись в тексті програми, в виразах і операторах.

Константи можуть бути:

- числовими (цілі, дійсні) (45, -62.789б, 0х57),

- рядковими (”Очі - дзеркало душі”),

- символьними ( ‘а’, ‘6’, ‘%’),

Іменовані константи

Іменована константа - це константа, якій присвоєно ім¢я.

Формат об¢яви:

const <тип> <им¢я константи> = <значення> ;

Наприклад, const float PI = 3.14; const int max= 345; const char a=’y’;

Для цілих констант тип можна не вказувати, наприклад, const max= 345;

Для рядкової константи використовується указник:

char *const =”добрий день!”;

Ідентифікатори

Ідентифікатор - це будь-яка послідовність латинських букв, цифр і символу підкреслювання ( _ ), яка починається з букви або символу підкреслювання. Довжина ідентифікатору не обмежується, але оболонка може накладати свої обмеження. Як правило, використовується довжина не більше 255 символів.

Велику і малі літери розрізняються, тобто b1 і B1 є різними ідентифікаторами.

Ідентифікатори використовуються для формування імен різних елементів програми.

В якості ідентифікатора не можна використовувати службові слова.

Змінні

Змінні - це величини, які можуть змінюватись. Змінна - це область в пам¢яті комп¢ютера, де може зберігатись деяке значення для використання. Кожній змінній призначається ім’я, яке формується за правилом ідентифікатора з врахуванням того, що літери в різних регістрах розрізняються. Доцільно змінним давати такі імена, які відображають суть тих величин, які в них зберігаються. Якщо імена складаються з кількох слів їх можна розділяти символом підкреслювання або кожне слово починати з великої букви. Наприклад middl_temperatura (або MiddlTemperatura).

Формат об¢яви змінних:

<клас пам¢яті> <тип> <список змінних> ;

<клас пам¢яті> - визначається одним з чотирьох ключових слів мови С++: auto, extern, register, static, і указує, яким чином розподілятиметься пам'ять під оголошувану змінну, з одного боку, а з іншого, область видимості цієї змінної, тобто, з яких частин програми можна до неї звернутися.

Наприклад, іnt x1, x2;

Одночасноно з об¢явою змінних може бути їх ініціалізація, тобто присвоювання їм початкового значення. Наприклад:

іnt х1 = 5, х=2*2;

Операції

1) Арифметичні операції

2) Логічні операції

3) Операції відношень

4) Операції присвоювання

5) Спеціальні операції

6) Пріоритети операцій

Арифметичні операції

Застосовуються до дійсних і цілих чисел і указників. Можуть бути унарними і бінарними.

Бінарні операції мають два операнди :

+ складання

- віднімання

* множення

/ ділення

% залишок цілочисельного ділення

В операціях множення і ділення (* /) операнди можуть бути будь-яких арифметичних типів. Якщо обидва операнди цілі, то і результат буде цілим, тобто виконується цілочисельне ділення: десяткова частина просто відкидається і округлення не проводиться.. Якщо хоч один з операндів дійсний, то і результат дійсний.. Наприклад

7/4 = 1 17/5 = 3

14/3=4 14.0/3=4.6 14/3.0=4.6 14.0/3.0=4.6

В операції узяття залишку ( %) - обидва операнди повинні бути цілими.

Унарні операції мають один операнд:

+ - знаки чисел

++ інкремент (збільшення на 1)

-- декремент (зменшення на 1)

Операції ++ і -- виконуються швидше, ніж звичайне складання або віднімання (і = і+1).

Ці операції мають по 2 форми: префіксна форма і постфіксна форма запису.

Префіксна форма запису ++a

Постфіксна форма запису a++

В першому випадку змінна спочатку збільшується (або зменшується) на 1, а потім використовується у вирахуванні виразу.

В другому випадку – у виразі використовується поточне значення змінної, а потім воно збільшується (або зменшується) на 1.

Операція застосовується тільки для змінних, для виразу не допускається. Тому запис

+ +( a+1) є помилковим.