Матерія і рух.

Античні філософи висловлювали дві точки зору на рух.

Перша з них свідчила, що рух – невід’ємна властивість світу в цілому.

Геракліт Ефеський твердив: „Неможливо двічі увійти в одну й ту ж річку”, бо „все тече, все змінюється”.

Прихильники другої точки зору твердили, що рух – це ілюзія, омана, що існує деякий об’єктивний, незалежний від людини, нерухомий, незмінний і вічний світ!

Для ідеалістів, що схилялися до Платона, основою цього світу було вічне царство незмінних ідей.

Філософи-елеати (школи м.Елея) вважали, що незмінна і нерухома основа світу – це вічне, незмінне, рівне собі буття.

І перші, і другі сходились в одному: вони повністю відривали рух від спокою, протиставили їх одне одному. В цьому основна риса метафізичного методу. Той, хто цього дотримується, рано чи пізно може прийти до висновку, що не існує і самої матерії.

До такого висновку і прийшли суб’єктивні ідеалісти-махісти (австр. фізик і філософ Мах,1838-1916), які твердили, що матерія зникає, перетворившись в енергію, а енергія – це чистий рух без матерії.

З різкою критикою махістів виступили матеріалісти-діалектики.

Вони показали, що енергія так само матеріальна, як і речовина, вона існує об’єктивно, поза свідомістю людини.

Немає матерії без руху, а руху без матерії. Цей висновок підтвердила сучасна фізика. В світі немає нічого, окрім матерії, що рухається.

Що ж таке рух?

Категорія „рух” означає будь-які зміни, що відбуваються в об’єктивному світі.

Ф.Енгельс писав: „Рух, відносно до матерії, - це зміни взагалі”.

На відміну від механістичного матеріалізму, який розумів рух дуже вузько, матеріалізм діалектичний розуміє під рухом не тільки пересування в просторі, але й хімічні, фізичні зміни, процеси росту і обміну речовин в живих організмах, суспільні процеси (класову боротьбу, економічні процеси), всі види матеріальної та духовної діяльності людей.

Зміни, що відбуваються в оточуючому нас світі, мають різноманітний зміст і форму.

Зміст визначається різновидністю матерії, властивостями матеріальних об’єктів і процесів. Форма ж залежить від характеру взаємодії цих об’єктів і процесів і тих перетворень, які відбуваються з ними.

Понад сто років тому Ф.Енгельс виділяв шість форм руху матерії: механічну, фізичну, хімічну, біологічну, соціальну та мислення.

За 100 років в наукових уявленнях про побудову світу відбулись величезні зміни.

Ми знаємо зараз багато нових форм руху матерії, зв’язаних з внутрішньоатомними процесами, взаємодією фізичних полів та елементарних частин, а також з іншими різновидами матерії, що виникають на межі живої та неживої природи, в складних космічних процесах тощо.

Наукові уявлення про нові види матерії та форми їх руху будуть постійно поповнюватися.