Підземні води районів поширення багаторічної мерзлоти. Роль підземних вод у фізико-географічних процесах.

На площі до 25% суші, на певній глибині зустрічаються шари порід з від’ємною (tº)-(багаторічна або вічна мерзлота). В цих шарах зустрічається вода у двох видах – твердому і рідкому.

Багаторічна мерзлота може вважатись реліктом часу материкових зледенінь, але вона також може виникати і в сучасних умовах (дельти річок, що впадають у Північний Льодовитий океан). Для її існування необхідні відповідні кліматичні умови (довгий період низьких (tº) і слабкий сніговий покрив). В районах поширення багаторічної мерзлоти є ділянки 1) суцільної, 2) переривчастої і 3) острівної мерзлоти.

Потужність багаторічної мерзлоти коливається від кількох до 600-800 м (максимальна – долина річки Мархи в Сибіру – 1400м). Вона зростає у напрямку від помірних до полярних широт. Нижня межа мерзлоти залежить від внутрішнього тепла Землі і є нестійкою. Нестійкою також є і її верхня межа, оскільки над багаторічною мерзлотою розміщується шар сезонної мерзлоти, потужність якого залежить від кліматичних умов і досягає кількох метрів. В умовах, коли мерзлотна товща залягає глибоко, від шару сезонної мерзлоти її може відділяти і незамерзаюча товща.

В районах багаторічної мерзлоти виділяють наступні типи підземних вод: підмерзлотні, міжмерзлотні і надмерзлотні.

Підмерзлотні – ніколи не замерзають і часто бувають напірними. Умови їх живлення і розвантаження відрізняються від підземних вод безмерзлотних районів. Ці води живляться через „таліки” (проталини в мерзлоті), а виходячи на поверхню утворюють висхідні джерела.

Міжмерзлотні– знаходяться в товщі мерзлоти і не замерзають лише тоді, коли переміщуються. Вони пов’язують підмерзлотні і надмерзлотні води шляхом низхідного і висхідного переміщення.

Надмерзлотні – води шару сезонної мерзлоти. Вони живляться атмосферними опадами, водою ґрунтового льоду, що влітку тане. Мінералізація їх дуже незначна. При замерзанні надмерзлотні води, розширюючись, тиснуть на незамерзлу воду, що знаходиться під ними. Ця вода скупчується в ділянках з найменшим тиском, а потім, замерзаючи, піднімає верхній шар утворюючи горби („гідролаколіти”, „горби пучіння”, „булгунняхи”, „пінго”). В літній час надмерзлотні води виходять на поверхню у вигляді численних джерел.

Роль підземних вод у фізико-географічних процесах та у житті людини:

- карст, суфозія, зсуви, заболочування, підтоплення, затоплення;

- побутові цілі (обігрів, водозабезпечення, тепличні господарства);

- геотермальні станції;

- бальнеологічна (лікувальна мета);

- використання термальних вод у промисловості (видобуток цезію, актинію, торію, радію, літію, глауберової солі, борної кислоти та ін.);

- заходи з охорони й відтворення підземних вод.