Нуклеїнові кислоти
Нуклеїнові кислоти були відкриті швейцарським вченим Мішером у 1869 р. в ядрах лейкоцитів. У зв’язку з цим їх назвали нуклеїновими від nucleus – ядро.
Існує два типи нуклеїнових кислот: рибонуклеїнова (РНК) та дезоксирибонуклеїнова (ДНК) кислоти. Вони представляють собою полінуклеотиди, які побудовані з великої кількості структурних одиниць – нуклеотидів.
Нуклеотид – це сполука, що складається із залишків азотистої основи, пентози та фосфорної кислоти.
1.В якості пентози до складу РНК входить рибоза, до ДНК – дезоксирибоза.
2.З азотистих основ до складу нуклеїнових кислоти входять два похідних пурину – аденін та гуанін та три похідних піримідину – урацил, тимін та цитозин.
· До складу РНК входять: аденін, урацил, гуанін, цитозин.
· До складу ДНК входять: аденін, тимін, гуанін, цитозин.
3. Третім компонентом НК є фосфорна кислота.
Для розуміння особливостей структури НК велике значення мають закономірності кількісного вмісту азотистих сполук, названі правилами Чаргафа:
1. Сума пуринових основ дорівнює сумі піримідинових: А + Г = Ц + Т
2. Кількість аденіну та цитозину рівна кількості гуаніну та тиміну: А + Ц = Г + Т
3. Кількість аденіну рівна кількості тиміну, а кількість гуаніну рівна кількості цитозину: А = Т та Г = Ц
Дата добавления: 2015-08-26; просмотров: 554;