Екологічної політики.

Не існує визнаного або найширше вживаного визначення соціальної політики. В різних країнах визначають це поняття по-різному, хоча значна частина цих трактувань є досить схожими та мають спільні положення В більшості визначень поняття соціальної політики пов’язане з низькою заходів уряду та інших організацій, спрямованих на підвищення добробуту і задоволення потреб як найменш захищених груп і індивідів, так і населення в цілому.

Необхідність соціальної політики в суспільстві зумовлюється існуванням соціальної нерівності та обмеженим обсягом ресурсів, тому, однією з найважливіших функцій соціальної політики є функція перерозподілу.

Соціальна політика – це:

· діяльність держави, інших її політичних та соціальних інститутів, спрямована на прогресивний розвиток соціальної сфери життя суспільства, на удосконалення умов, способу й якості життя людей, на забезпечення їх життєвих потреб, н6адання необхідної соціальної підтримки, допомоги і захисту з використанням у цих цілях фінансового та іншого суспільного потенціалу, що є у відповідного інституту.

· діяльність по розвитку соціальної сфери, по задоволенню і гармонізації соціальних потреб особистості і соціальних груп;

· певна орієнтація та система дій по оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створенню тих чи інших умов для задоволення життєвих потреб їхніх представників;

· сукупність принципів, рішень і дій державних органів та інших організацій, спрямованих на забезпечення оптимального функціонування і розвитку соціальних спільнот та окремих індивідів, їх соціальну захищеність у кризові періоди життя суспільства;

· принципи і види соціальної діяльності, що спрямовують і регулюють відносини між індивідами, групами, общинами, соціальними інститутами; детермінують розподіл ресурсів і рівень добробуту членів соціуму;

· система спеціальних програм або заходів для забезпечення добробуту, підвищення рівня і якості життя всього населення країни або його окремих груп;

· курс дій щодо соціальних явищ з метою керування соціальними взаємовідносинами і розподілом соціальних ресурсів .

Соціальна політика являє собою складову частину державної політики як цілісного системного утворення, ту її частину, яка безпосередньо спрямована на вирішення соціальних проблем.

Суть соціальної політики полягає в тому, щоб сприяти оптимальному розвитку умов і способу життя членів суспільства, удосконалювати соціальні зв’язки і відносини між ними. Вона покликана забезпечити задоволення далеко не всіх життєвих потреб людей, а тільки тих, які вони не можуть в силу об’єктивних обставин забезпечити самостійно. По відношенню до тих потреб, які люди можуть і повинні забезпечувати самостійно, роль соціальної політики полягає в тому, щоб створити сприятливі умови, які дозволяють людям вирішувати свої проблеми.

На практичному рівні інколи визначають, що соціально політика, тобто сфера діяльності соціальної політики – це діяльність уряду в таких сферах, як:

- зайнятість населення;

- житлова політика;

- система охорони здоров’я;

- освіта;

- система соціального забезпечення.

Можна простежити три головних напрями соціальної політики:

- передбачення і, за потреби, реалізація державних гарантій для пом’якшення входження суспільства в рівновагу після надзвичайних подій (н-д, природних і техніко-технологічних катастроф, епідемій, голоду тощо);

- перерозподілресурсівзадля забезпечення всім соціальним групам суспільства певного рівня життя з метою зняття можливого соціального напруження;

- регулювання способу життя громадян заохочувальними (н-д, безподаткове благодійництво) та репресивними (н-д, боротьба з порнографією, наркотиками тощо) засобами.

Вирізняють такі характерні риси соціальної політики:

- колективність (використовує ресурси колективу; відповідає на колективні потреби);

- зосередженість на соціальних відносинах () використовує /замінює їх;

- обумовленість незадоволенням в економічному становищі в зв’язку з обмеженістю ресурсів.

Соціальна політика включає в себе чотири основні частини:

- створення правових, організаційних та фінансових умов організаціям соціальної сфери для задоволення різних потреб членів суспільства;

- створення правових, організаційних. Виробничих передумов для самостійного заробляння громадянами коштів на підтримку необхідного рівня життя;

- створення умов для задоволення потреб населення шляхом розвитку соціальної інфраструктури, яка знаходиться у власності та / або розпорядженні державних або муніципальних органів управління;

- організація виробництва, розподілу та споживання окремих товарів і продуктів на виробничих підприємствах і в установах соціальної сфери, які знаходяться у власності і розпорядженні державних або муніципальних органів управління.

Мету соціальної політики можна визначити як посилення соціальної солідарності та підвищення загального добробуту.

Цілі соціальної політики – розв’язання або полегшення соціальних проблем, зменшення нерівності в суспільстві та уникнення економічної і соціальної маргіналізації.

Об’єктом соціальної політики є все населення країни, в якому, виходячи із специфічних потреб, можна виділити таці соціальні верстви: немовлята й матері, діти й сім’ї, молодь, працездатне населення (зайняті та безробітні), пенсіонери, старі люди, важко хворі та інваліди, люди, які постраждали внаслідок війни, катастроф, стихійних лих, біженці та мігранти, національні меншини.