Нормування витрат матеріальних ресурсів

Норма витрат матеріальних ресурсів -це граничнодопустима кількість сировини, ма­теріалів, палива, енергії, яка може бути використана для виробництва одиниці про­дукції визначеної якості.

Основні та деякі допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, допоміжні матеріали для обслугову­вання обладнання нормуються на одиницю часу його роботи.

КЛАСИФІКАЦІЯ НОРМ ВИТРАТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ:

Період дії:

перспективні;

річні;

поточні.

Призначення:

норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів.

Масштаб застосування:

індивідуальні;

групові.

Ступінь деталі­зації номенклатури матеріалів:

специфіковані;

зведені.

Ступінь деталізації об'єкта норму­вання:

на одиницю продукції;

на деталь ;

на вузол.

Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими, підприємствами, інколи науково-дослід­ними установами на замовлення підприємств. Норми ви­трат повинні бути прогресивними, технічно й економічно обґрунтованими.

Структура норми витрат (Н_в) має вигляд:

де: В_ч - чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, ро­боти натур, од.;

В_відх- технологічно неминучі відходи та втрати, натур, од.;

р - інші втрати, що виникають у процесі транспортуван­ня, зберігання тощо.

Методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

Аналітично-розрахунковий (ґрунтується на аналізі конструкції виробу, експериментів, виробничих умов та ін.);

Дослідно-виробничий (на основі дослідних випробу­вань безпосередньо на робочих місцях; використовується для нормування витрат допоміжних матеріалів та інстру­менту);

Звітно-статистичний (на основі даних про фактичне використання матеріалів, сировини у звітному періоді та їх коригування).