Облік і оцінка основних фондів
Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формах.
Натуральні показники(площа, об'єм, потужність, продуктивність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, для удосконалення складу основних фондів і т. д.
Вартісна форма облікунеобхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.
Оцінку основних фондів здійснюють залежно від:
моменту проведення оцінки;
стану основних фондів.
Залежно від моменту проведення оцінки вартість основних фондів визначається як:
1. Первісна вартість - це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.
Первісна вартість складається з таких витрат(згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7):
Ø суми, що сплачуються постачальникам засобів праці (це фактично ціна придбання основних фондів);
Ø реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкти основних фондів;
Ø суми ввізного мита;
Ø суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
Ø витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;
Ø витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;
Ø інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Первісна балансова вартість об'єкта основних фондів (В„) може бути в загальному вигляді представлена формулою:
де: Ц - ціна обладнання, грн.;
З - збори, мита, непрямі податки, грн.,
С - витрати на страхування ризиків, грн.;
М - витрати на установку, монтаж і доведення до необхідного стану основних фондів, грн.
2. Відновна вартість - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки основних фондів (індексацію первісної вартості), що проводиться за рішенням уряду.
Відновну вартість основних фондів (Вв) можна представити:
де: ∆Пп - середньорічний процент приросту продуктивності праці в країні за час використання основних фондів;
t - кількість років експлуатації основних фондів до моменту визначення відновної вартості.
У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки основних фондів - справедлива вартість—цепервісна вартість основних фондів, одержаних в обмін. Вона дорівнює сумі, за якою цей об'єкт може бути обмінений в разі здійснення угоди між заінтересованими і компетентними незалежними сторонами.
Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість основних фондів, яка визначається професійними оцінювачами-експертами. В разі неможливості такої оцінки основні фонди переоцінюються за відновною вартістю або за відновною вартістю з врахуванням зношення. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю основних фондів.
Залежно від стану основних фондів вони оцінюються за:
1. Повною вартістю (первісною або відновною балансовою вартістю).
2. Залишковою вартістю, яка визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства, повною вартістю та сумою зношення.
Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням, називається ліквідаційною вартістю.За цією вартістю підприємства можуть реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.
Залишкову вартість основних фондів можна представити формулами:
де: Вп, Вв - відповідно, початкова первісна і відновна вартості, грн.
Дата добавления: 2015-08-21; просмотров: 727;