Теоретичні основи роботи дискових копаючих органів бурякозбиральних машин

Копачі органи бурякозбиральних машин поділяються на дві групи: підкопуючи лапи та витискні копачі.

Підкопуючі лапи встановлюються на машинах, що здійснюють брання буряків за гичку з метою руйнування зв’язку між коренем та ґрунтом. На машинах із попереднім зрізом гички використовують пасивні та активні витискні копачі. Серед активних найбільшого поширення набули дискові та вилчасті.

Дисковий копач (рис.15.2) складається із двох дисків, які встановлені один відносно іншого під кутами:

- між вертикальними осями ;

- - між горизонтальними осями (кут атаки).

а	а б в Рис. 15.3. Діаграма швидкостей точок дисковго копача
б Рис. 15.2. Модель дискового копача: а – фронтальний вид; б – вид зверху

Важливим показником роботи дисків є показник кінематичного режиму

де - колова швидкість дисків, м/с;

- поступальна швидкість руху машини, м/с.

На рис. 15.3 а, б, в показані епюри швидкостей відносно ґрунту точок диска при різних значеннях . Для спрощення вважають, що диски знаходяться у вертикальній площині, тобто при . На цих схемах - миттєвий центр обертання. Відстань від центра до точки залежить від . Чим менше , тим більший відрізок . Якщо , де - радіус диска, то (рис.15.3, а) й нижні частини дисків прагнуть перемістити пласт ґрунту та коренеплоди у напрямку руху машини. За (рис.15.3, б) нижні частини чинять незначний вплив на зміщення пласта та коренеплодів. У випадку, коли (рис.15.3, в) нижні частини дисків прагнуть перемістити пласт ґрунту та коренеплоди у напрямку протилежному руху машини, тобто назад. Випадок коли відповідає роботі диска з примусовим приводом. Оскільки, крім виймання коренеплодів з ґрунту, їх необхідно передати на наступні робочі органи, розташовані позаду копача, то цю вимогу задовольняють активні витискні копачі.