ПРИСУДОК

Присудокназиває дію, стан або змінну ознаку діяча або безвідносно до діяча і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться?у якому він стані? який він є? хто або що він є? що робиться? тощо.

Наприклад, у реченнях В сердечнім співі та розмові як не­помітно відпливаєчас (О. Ющенко). Пригнічена такими дум­ками, ходилаОлена як побита(Григорій Тютюнник). Вона білява, середнього зросту, з цікавими і ясними очима, з на­півдитячою радісною усмішкою(М. Стельмах). Голова йому видаласьнеймовірно безсила,бо коли захотів озирнутися, тойому було несила й повернути(Н. Рибак) на питання що робить час? найкоротшою, але осмисленою є відповідь відпливає, на питання якою була Олена? — ходила як побита, на питання якою є вона? — білява, середнього зросту і т. д.; на питання якою була голова? — видалась безсила; на питання що він захотів зробити? — захотів озирнутися (підмет він у цьому простому реченні пропуще­но); на питання який був його стан? — було несила повернути.

Головний член останнього, безособового простого речення йому було несилаїї повернутитеж сприймається саме як при­судок: у ньому закладено основну думку цього відрізка ви­словлювання, він еквівалентний твердженню не мав сили по­вернути (називає стан діяча, позначеного опосередковано: йому). Так само в односкладних реченнях Рятуймо найменше слово від мародерства брехні, рятуймовкраїнську мову, коли ми ще гідні її (М. Рябчук). Почуваю себе краще, хоч утомленийсилою нових вражень (М. Коцюбинський) слова рятуймо, по­чуваю себе, утомлений мисляться насамперед як присудки, а не як просто невизначені головні члени речення. Вони, як і присудки у двоскладному реченні, називають дію, стан, змінну ознаку конкретних, хоч і не названих осіб (в останньому про­стому реченні ...хоч утомлений силою нових вражень, яке є не­повним, підмет я домислюється з контексту).. Тому немає по­треби такі головні члени односкладних речень називати якось інакше, ніж присудками.

За способом вираження присудки бувають прості дієслівні, складені дієслівні, складені іменні та складні.

Простий дієслівний присудок

Присудок, виражений дієсловом у дійсному, умовному або наказовому способі, називається простим дієслівним.

Наприклад, у реченнях Я бачунаперед себе ціле покоління таких молодих сил, що будуть,як орли, облітатинашу країну і шукатимутьдля неї простору (В. Стефаник). В труді твориру життя (П. Тичина). Гуляв би я понад Дніпром по веселих селах та співав бисвої думи (Т. Шевченко) простими присудками виступають дієслова бачу, будуть облітати, шукатимуть (дійсний спосіб), твори (наказовий спосіб), гуляв би та співав (умовний спосіб).

Присудки, виражені складеними формами дієслова (у дав­номинулому й майбутньому складеному часах), належать до простих: Спершу був криком напустивсяна них, але вгамували не одразу (А. Головко). Вічно будутьлюди шукати:хто -Нового добра, хто — нової краси (П. Скунць). Поки житимеш ти, будутьквіти цвістиі людська не погаснелюбов (В. Юхи-Монич).

До простих дієслівних зараховуємо й присудки, виражені:

а) неозначеною формою дієслова у двоскладному реченні: Зрозуміти культуру далеких предків — значить зрозумі­тисебе (П. Мовчан);

б) лише неозначеною формою дієслова без допоміжних слів (в інфінітивному реченні): Чим утішить її, пожа­літи,де цілющих відшукуватьслів? (Т. Масенко). Що відповісти,що їм сказати?(Р. Братунь);

в) присудковим вигуком: Заридала Катерина та бух йому [батькові] в ноги (Т. Шевченко);

г) фразеологізмом із дієслівним значенням: Вимушена полярна зимівля давалася взнакислабшим організмам (М. Трублаїні). Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш чи смієшся в вічі?(Леся Українка). Важко, з напругою дихає кінь, він вибивається з останніх сил(О. Донченко). Бігти в ліс — значить наскочити само­му чортові на роги! (П.Автомонов);

ґ) способовою формою дієслова, ускладненою різними ча­стками: Ян мерщій відштовхнув філіжанку — мало не пе­рекинув її (Ю. Смолич). Робота вже майже доходить до кінця,коли Орфей раптом перестає грати (Леся Україн­ка). От узяла та й полетіла[Ґава], щоб недалечка, у ярку, на самоті поснідать до смаку (Л. Глібов).

Складений дієслівний присудок

Складений дієслівнийприсудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом. Допоміжними бувають:

а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, звалити, мусити, мати, пробувати, бра­тися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагати­ся, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хо­тітися, бажатися, доводитися тощо;

б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак',

в) прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здат­ний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо;

г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо;

ґ) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо.

Наприклад, у реченнях Україні, її люду хочу я служити(П. Тичина). Батьківщино моя!Я готовий відповідатиза тебе як твій громадянин (В. Земляк). Мені сказали, що ви великий мастак ловитириби й добре знаєтесь на грибах (П. Колесник). Ми нічого спинити не в силі(В. Сосюра). Як любо йтикоханою землею і рідний вітер питибез кінця! (В. Сосюра) складени­ми дієслівними присудками виступають хочу служити, го­товий відповідати, мастак ловити, не в силі спинити, любо йти, любо пити.

У ролі неозначеної форми дієслова може виступати й діє­слівний фразеологізм: Земляк хороший, що й казати, на все уміврозумну раду дати(Л. Глібов).

Основну дію в такому присудку називає неозначена форма дієслова, допоміжні ж слова вказують лише на її додаткові ознаки та передають граматичні значення способу, часу, осо­би, роду, числа. При допоміжних словах, виражених прикметниками, прислівниками, сполученнями слів, для позначення граматичних значень вживається дієслово-зв'язка бути у від­повідних формах: Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступати(Я. Качура). Очі не в змозі буливідірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян). А справді, варто було б поплаватичовном (І. Нечуй-Левицький). Для позначення теперішнього часу дієслово-зв'язка не потрібна.

Визначаючи присудок, слід мати на увазі, що поєднання неозначеної форми дієслова з особовою формою не завжди становить складений дієслівний присудок; це можуть бути й два різні члени, як у реченнях Раз Жаба вилізлана берег (з якою метою?) подивиться та й трошечки на сонечку погріться(Л. Глібов). Старий батько сидить біля хати та вчитьвнука маленького (ч о г о?) чолом оддавати (Т. Шевченко), де подивиться, погріться — обставини мети, а чолом одда­вати — інфінітивний додаток.

Складений іменний присудок

Складений іменнийприсудок виражається іменником, при­кметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв'язкою.

У ролі дієслова-зв'язки виступають дієслова бути (у тепе­рішньому часі звичайно опускається), становити, стати, ро­битися, здаватися, залишатися, вважатися, називатися, уяв­лятися, являти собою, мати (з прийменником за і без нього), обертатися (чим?), правити за, вважати за, перетворитися на тощо.

Наприклад, у реченнях Неописанна чудовалітня ніч в сте­пах України (О. Довженко). Поезія — це праця зрима, думкасмілої весни (М. Рильський). Темрява в садку стала густіша(М. Коцюбинський). Густа тінь у воротах повітки, при ясно­му сонці, здавалась чорною(І. Нечуй-Левицький). Він завжди лишався непомітним(В. Домонтович). Було літо, і за кабінетмені правивсадок (П. Панч). Яскравий сонячний день перетворюєтьсяшвидко на сутінки(Ю. Яновський) складеними іменними присудками виступають чудова, це праця, це думка (відсутність дієслова-зв'язки тут вказує на теперішній час), стала густіша, здавалась чорною, лишався непомітним, правив за кабінет, перетворюється на сутінки.

Якщо в іменній частині присудка є іменники людина, чоловік, жінка, хлопець, дівчина, справа, річ, вдача, характер і подібні слова з узагальнювальним значенням, то до складу цієї частини присудка обов'язково входять іще прикметники: Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна(Панас Мирний). Тепер така ініціатива вважалася справою гріхов­ною(О. Гончар). Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу(В. Козаченко).

Іменною частиною присудка може виступати й фразео­логізм з іменним значенням: Та й чоловік мій як з клоччя батіг,сказати правду (І. Нечуй-Левицький).

Іменна частина складеного присудка стоїть, як правило, у називному відмінку. Проте, коли вона називає якусь непостій­ну, набуту ознаку, то ставиться в орудному відмінку: Непомі­тно для батьків син став дорослим(і дорослий). Іноді іменник в орудному відмінку виступає присудком у тавтологічних зво­ротах на зразок Критика критикою, тон тоном(Ю. Збанацький). Переважно на тимчасовість якихось функцій указує прийменник за із знахідним відмінком: У групі він був за стар­шого.Іменна частина може стояти й у родовому відмінку: Хмельницький був іншої думки(П. Панч). Вона буладоброго рибацького роду, доброї степової крові(Ю.Яновський). Часом такий присудок виражається прийменниковими словоформами іменників (з означальним значенням): Порожньо на подвір'ї, понуро стоять будівлі, а хата навіть із забитими віконницями(А. Головко). Дивлюся, в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки(Т. Шевченко). А в вас, бачу, пальтечко на риб'ячому хутрі(А. Головко). Я ж іще при здоров'ї(Є. Гу­цало). З ранку до вечора Кравчина в роботі(О. Довженко). Тоня сталадля нього понад усе(О. Гончар). Козак не без щас­тя,дівка не без долі(Нар. творчість).

До складених іменних слід віднести також присудки, ви­ражені прислівниками, у тому числі й у безособових реченнях: Ми завжди напоготові(Остап Вишня). Холодно й лячно людині, коли вона самотня (М. Стельмах). І так мені чомусь робилося тоскно, так жалко,що світ споганіє (О. Довженко).

До складеного іменного присудка можуть входити уточнювальні (порівняльні) частки як, ніби, наче, неначе, мов, немов, мовбито. Кома перед такими частками не ставиться, іноді

може ставитися тире: Голова без розуму як ліхтарбез свічки (Нар. творчість). Ніч — мов криницябез дна (М. Рильський).

Лише біля присудка бувають (або можна підставити) вказівні частки це, то, ось, значить. Тому в реченні Яке це щастя -жити на цій землі! (О. Довженко) присудок — це щастя, а підмет — жити.