А – новакулітова недеформованої яшми і б – гребенеподібна сильно пластично-деформованої яшми

Подібна смугастість у відзначених породах, як правило, дуже тонка, і найвищі її порядки спостерігаються тільки під мікроскопом. У фтанітів вона, крім того, набуває текстури мікросланцюватості, яку надають їй глинисті або слюдисті мікровідокремлення (вторинні мікрошарки), а у силіцитів – тонкого перешарування гематитових та кременистих шарків. Наявність такої шаруватості у кременистих породах проявляється на мезорівні як тонкоплитчаста подільність.

Висока текучість яшм та яшмо-кварцитів в умовах катазони, на наш погляд, саме і зумовлена їх тонкозернистою (тонкодисперною) структурою, яка надає цим породам властивості високої текучості, якою володіють звичайні аморфні речовини, наприклад, типу штучного скла. Останні, як відомо, при нагріванні поводять себе як в'язка рідина. Зокрема, при кімнатній температурі таке скло має в'язкість близько 10¹⁴ Па×с; воно починає розм'якшуватися при температурах 550–650° і його в'язкість знижується до 4,5×10⁶ Па×с, а при температурі 800° воно переходить у типову в'язку рідину (при цій і вище температурі воно штучно формується у певні вироби), яка має в'язкість 4×10³-10² Па×с. Яшми та яшмо-кварцити, звичайно, більш в'язкі речовини (~10²⁰ Па×с при кімнатній температурі) ніж штучне скло, але деформуються вони в природних умовах виключно при високих температурах і незрівнянно повільніше, що може сприяти також їх високої текучості.