Схема місцевої вентиляції

Схема загальнообмінної та місцевої вентиляції

Застосування схем місцевої вентиляції визначається гірничо-технічними і метеорологічними умовами. Розглянемо деякі з них.

Для вентиляції невеликих зон забруднення (екскаваторні забої, перегрузочні пункти і т.д.) можна використовувати рухомі вентиляторні установки на базі шахтних вентиляторів.

При цьому вентилятори виконують дві функції: переміщують забруднення в потрібному напрямку (від робочих місць) і розсіюють їх в атмосфері кар’єру. Останнє можливе, якщо атмосфера достатньо чиста і має необхідну рухомість, щоб видалити забруднення з кар’єру. До деякого ступеню можна застосувати схеми вентиляції з розсіюванням забруднень і при незначній рухомості атмосфери. В цьому випадку шкідливості, розсіюючись, будуть збільшувати загальне забрудненння атмосфери. Тривалість роботи обладнання при цьому визначається частковим досягненням небезпечного забруднення атмосфери в цілому.

Вентилятори у випадках, що розглядаються, можуть розташовуватись на рівні робочої площадки, верхніх уступах або спеціальних фермах (рис.16.1). Загальною потребою при цьому є подача вентилятором в зону, що провітрюєтья чистого повітря. Для цього вентилятор слід розташувати поза зоною забруднення. Якщо це не можливо внаслідок обмеженої далекобійності вільного струменю, який створюється вентилятором, то для забору свіжого повітря поза зоною забруднення, або для його подачі в зону, що провітрюється, можна використовувати вентиляційні труби.

Рис. 16.1 Схеми розташування вентиляторів місцевого провітрювання:

а – на верхньому уступі; б - на спеціальній фермі.

Для інтенсифікації провітрювання можливо застосовати нагнітально-всмоктуючу схему вентиляції (рис. 16.2). При цьому використовують дві вентиляторні установки, одна з яких працює на нагнітання, інша – на всмоктування. При роботі з використанням трубопроводів нагнітальна установка подає в зону, що провітрюється, чисте повітря, розмішує забруднення і переміщує їх до всмоктуючої установки.

Рис. 16.2 Схема нагнітально-всмоктувальної вентиляції вентиляторними установками із застосуванням трубопроводів

Вентиляторні установки розташовують на такій відстані від забруднених зон, на яких би виключались, або була б мінімальною рециркуляція забрудненого поітря. При цьому необхідно враховувати напрям і швидкість вітру. Такі ж потреби предявляються і до схем вентиляції при застосуванні вентиляторних установок типу УМП – 1, але без використання трубопроводів.

При вибухових роботах в кар’єрі можливо декілька схем вентиляції зони, занятої утвореною пилогазовою хмарою. При штилі пилогазова хмара розсіюється, або переміщується вентиляторними установками в потрібному напрямку. Для цього можна використовувати або одну достатньо потужну установку, або декілька менш потужних; можна застосувати і установки, які створюють вертикальні струмені, які повинні розміщуватись безпосередньо в зоні забруднення. Установки, які створюють горизонтальні і похилі струмені, розташовуються поза зоною забруднення.

При наявності вітру В.С. Нікітін і Н.З. Бітколов рекомендують наступну схему вентиляції (рис. 16.3). В першому варіанті вентиляторна установка розташовується за пилогазовою хмарою за напрямом вітру. При русі хмари на установку остання оброблює його повітряним струмене, подавляючи в ньому пил і розчинюючи в ньому гази. В другому варіанті, після проходження хмари, установка діє в напрямку видаляючої хмари, розсіюючи її. Схема може бути використана при вибуху невеликої кількості ВР.

Рис. 16.3 Схеми провітрювання пилогазової хмарі при вітрі: а – із застосуванням водоповітряної завіси; б – розсіюванням

При вентиляції розвалу підірваної гірської маси установки УМП – 1 розташовують за схемою рис. 16.4.

Рис. 16.4. Схема вентиляції зворотного блоку установками УМП-1