Нецінові фактори, що визначають сукупний попит.

1) Зміни в споживчих витратах:

1) добробут населення ;

2)очікування споживача ;

3) заборгованість споживача ;

4)податки ;

5)чисельність населення.

2) Зміни в інвестиційних витрат:

1) очікувані прибутки від інвестицій ;

2) податки з підприємств ;

3) технологія виробництва ;

4) надлишкові потужності ;

5) кон’юнктурні коливання економіки.

3) 3міни в державних витратах :

1) дохід державного бюджету ;

2) державна економічна політика.

4) Зміни у витратах на чистий експорт:

а) національний дохід інших країн;

б) валютні курси.

Під дію нецінових факторів крива сукупного попиту (АD) переміщується

II. Сукупна пропозиція (AS) – це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін.

Закон пропозиції справедлив і для рівня національної економіки: рівень цін і величина сукупної пропозиції прямопропорційно залежать один від одного.

Форма кривої сукупної пропозиції інтерпретується по-різному в класичній і кейнсіанських моделях.

Класична модель описує поведінку економіки у довгостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) обсяги виробництва залежать від обсягів ресурсів та рівня технологій і не залежать від рівня цін;

2) зміни обсягів ресурсів та технологій відбуваються повільно;

3) економіка функціонує в умовах повної зайнятості факторів виробництва, отже, обсяг випуску дорівнює потенційному;

4) ціни та заробітна плата гнучкі, їх зміни підтримають рівновагу на ринках.

Таким чином, крива AS у цих умовах вертикальна і зміни сукупного попиту впливають на рівень цін, а не на обсяги виробництва. Зрушення кривої сукупної пропозиції відбувається у довгостроковому періоді під впливом змін обсягів факторів виробництва та технологій,

Класична модель кривої сукупної пропозиції

Кейнсіанська модель розглядає функціонування економіки у короткостроковому періоді. Аналіз сукупної пропозиції базується на наступних умовах:

1) економіка функціонує в умовах неповної зайнятості ресурсів, підприємці можуть додатково залучати трудові ресурси без збільшення рівня оплати праці та цін на продукцію;

2) ціни та номінальна заробітна плата досить жорсткі та повільно реагують на ринкові коливання. Причинами відносної жорсткості цін та заробітної плати є: трудові контракти, законодавчо встановлений мінімальний рівень заробітної плати, строки контрактів на поставку сировини та продукції, діяльність профсоюзів;

3) реальні величини ( обсяг зайнятості, обсяг випуску ) – рухомі та реагують на ринкові коливання.

Крива AS у кейнсіанській теорії горизонтальна. За цих передумов зміни у сукупному попиті відбиваються на обсягах випуску і майже не впливають на рівень цін. Невипадково в кейнсіанській теорії пропонується активне державне регулювання рівня сукупного попиту.

КЕЙНСІАНСЬКА МОДЕЛЬ AS

Загальний вид кривої сукупної пропозиції має складну форму та включає

кейнсіанський, проміжний та класичний відрізки.

Кейнсіанський відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості та постійних цін ( депресивний стан економіки).

Проміжний ( висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.

Класичний відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію:

1) зміна цін на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів.

2) зміни економічно - правових норм:

а) податки з підприємств на субсидії;

б) державне регулювання.

3) зміни в продуктивності праці.

III. Три варіанти макрорівноваги.

1. Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізку, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

2. Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

3. Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП ( оскільки він не може зростати за межі рівня „повної зайнятості”)

Модель „AD – AS”.