Право інтелектуальної власності не є самостійною галуззю права. Воно входить до найпоширенішої галузі права – цивільного права.

Складовими прав інтелектуальної власності є авторське право і промислова власність ( патентне право ). Вони є окремими інститутами цивільного права, не дивлячись на те, що мають дещо спільне.

Спільним для цих правових інститутів є те, що об’єктами авторського права і промислової власності є результат творчої діяльності людини, що творцями творів літератури та об’єктів промислової власності можуть бути як повнолітні, так і неповнолітні особи, які мають право на ім’я, на авторство. Спільним також є те, що відносно своїх творів автори творів та об’єктів промислової власності наділяються виключними правами, які полягають в тому, що тільки авторам належить право дозволяти чи забороняти використання їх творів у будь – який спосіб іншим особам.

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність, а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісне нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю.

Для людини характерні два види творчості – художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості – винаходи, торгівельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду.

Результати технічної творчості, які сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності та забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг, застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об’єктами права промислової власності або “промисловою власністю”.

До інтелектуальної власності відносять тільки ті результати творчої діяльності, що не суперечать нормам моралі та гуманності.

Право інтелектуальної власності – це система правових норм, що регулюють відносини в суспільстві у зв’язку зі створенням і використанням об’єктів інтелектуальної власності. [Дахно]

Інтелектуальною власністю вважається не результат творчої діяльності, як такий, а право на цей результат. Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох груп прав: майнових і немайнових.

Майнова ІВ – це право, що виникає у творця на досягнутий результат інтелектуальної, творчої діяльності.

Майнові права –суб’єктивні цивільні права, що мають певний економічний зміст.

До майнових прав відносяться права: на використання об’єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання та перешкоджати неправомірному використанню об’єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.

Немайнові права – суб’єктивні цивільні права, що не мають економічного змісту (право на авторство, право на ім’я; право приймати рішення про обнародування твору; право забороняти згадування імені автора, якщо автор твору бажає залишитися анонімом; право вибору псевдоніму у зв’язку з використанням твору; право заперечувати проти змін твору без дозволу автора, проти його спотворення і проти будь-якого посягання на твір; право вилучення твору з публічного користування тощо).

До нематеріальних прав відносяться право на авторство, право на недоторканість твору тощо.

Майнове право на об’єкт права інтелектуальної власності здебільшого обмежене у часі. Немайнове право у часі не обмежене, тобто воно вічне. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає перехід права на річ і навпаки.

Право інтелектуальної власності відноситься до групи нематеріальних активів з усіма наслідками, що з цього витікають.

ІВ може бути представлена:

- авторське право і суміжні права;

- право на об’єкти промислової власності;

- право на нетрадиційні об’єкти ІВ.