Види загальновійськового бою. Характерні риси

Та принципи ведення бою

Єдиним способом досягнення перемоги в збройній боротьбі з противником є бій.

У збройній боротьбі можуть мати місце різні форми воєнних дій: операції, битви, бойові дії, удари і бої.

Операція – сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночасних і послідовних битв, боїв, ударів і маневру військ (сил), що проводяться за єдиним замислом і планом для вирішення стратегічних, оперативних завдань у певному районі в установлений період часу.

За типами операції бувають : загальновійськові, спільні і самостійні.

Битва – складова частина операції, що являє собою сукупність ряду найбільш важливих і напружених боїв і ударів, об’єднаних загальним замислом і таких, що проводяться певними угрупованнями військ (сил) для виконання одного оперативного завдання. Битви можуть бути загальновійськовими, вогневими, повітряними, протиповітрянимитаморськими.

Бойові дії –форма оперативного і бойового застосування об’єднань і з’єднань видів Збройних Сил у рамках операції об’єднання більшого масштабу або між операціями для вирішення декількох послідовно виникаючих оперативних і тактичних завдань.

Удар –складова частина операції, битви, бойових дій, бою, а також особлива форма оперативного (бойового) застосування об’єднань (з’єднань) Сухопутних військ, ПС, ВМС, що полягає в одночасному ураженні угруповань військ, наземних, повітряних та морських об’єктів противника шляхом потужної дії на них зброєю та військами. Удари можуть бути: за масштабами – стратегічні, оперативні і тактичні;в залежності від засобів , що застосовуються – вогневі(ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні) і удари військами(силами); за кількістю засобів , що беруть участь, та об’єктів, по яких наносяться удари – масовані, групові та поодинокі.

Бій – основна форма тактичних дій військ, являє собою організовані та узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з’єднань, частин і підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі протягом короткого часу.

Бій може бути загальновійськовим, повітряним, протиповітряним і морським. Складовими частинами загальновійськового бою є: удар; вогонь; маневр.

Удар– одночасне ураження військ і об’єктів противника шляхом могутнього впливу на них всіма засобами і військами.

Вогонь– ураження противника стрільбою із різних видів зброї. Він ведеться із завданням знищення, подавлення і виснаження противника або зруйнування його об’єктів.

Маневр– організоване пересування військ з метою зайняття вигідного положення по відношенню до противника і створення необхідного угруповання сил і засобів, найбільш ефективного ураження противника. Видами маневру є: оточення, обхід, відхід і маневр ударами і вогнем.

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об’єднаними зусиллями всіх військ, які беруть у ньому участь, із застосуванням танків, БМП, артилерії, засобів протиповітряної оборони, літаків, вертольотів, іншого озброєння і техніки.

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є(показати слайд):

- рішучість мети виконання бойових завдань;

- висока напруженість;

- швидкоплинність і динамічність бойових дій;

- їх наземно-повітряний характер;

- одночасна могутня вогнева дія на всю глибину побудови бойових порядків сторін;

- застосування різноманітних способів виконання бойових завдань;

- швидкий перехід від одного виду бойових дій до іншого;

- складна радіоелектронна обстановка.

Сучасний загальновійськовий бій вимагає від військ:

- безупинного ведення розвідки;

- умілого застосування озброєння, техніки, засобів захисту і маскування;

- високої маневреності і організованості;

- повної напруги всіх моральних і фізичних сил;

- непохитної волі до перемоги;

- твердої дисципліни і бойової злагодженості.

Це досягається:

- високою бойовою виучкою;

- свідомим виконанням свого військового обов’язку;

- стійкістю, хоробрістю, відвагою і готовністю особового складу в будь-яких умовах домогтися повної перемоги над противником;

- знанням начальниками своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їхніх потреб і врахуванням труднощів життя в бойовій обстановці, високою вимогою до них;

- переконанням підлеглих в правоту нашої справи.

Під способами ведення боюрозуміють певний порядок застосування сил і засобів для розгрому противника і досягнення мети бойових дій.

Способи ведення бою, як показує історичний досвід, безперервно змінюються і розвиваються по мірі розвитку матеріальної бази. Вони залежать від завдань, поставлених військам, від умов їх виконання, можливостей військ, складу і характеру дій противника і особливостей місцевості. Велика різноманітність завдань, які вирішують підрозділи, частини і з’єднання і засоби боротьби, які вони застосовують, різний характер дій противника і умов місцевості приводять до того, що способи сучасного загальновійськового бою будуть різноманітні.

Загальновійськовий бій може вестися із застосуванням звичайної зброї, а з урахуванням можливості зруйнування об’єктів ядерної енергетики, хімічного виробництва, наявності у деяких країнах зброї масового ураження і в умовах її застосування.

Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі та інженерні боєприпаси та суміші.

У бою із застосуванням звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП, БТР, зенітних засобів та стрілецької зброї у поєднанні з ударами авіації є основним засобом ураження противника.

Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя, до якої відносять розвідувально-ударні комплекси, а також інші комплекси чи системи озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, здатні уражати цілі, як правило з першого - другого пострілів.

Запалювальні боєприпаси та суміші застосовуються для ураження живої сили та вогневих засобів противника, розташованих відкрито або які знаходяться у фортифікаційних спорудах, а також його озброєння, техніки та інших об’єктів.

Підрозділи повинні вміло вести бій із застосуванням звичайної зброї і завжди знаходитися у готовності до захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної та біологічної зброї.