Контроль якості аудиторських послуг

Основною метою контролю якості роботи аудитора є за­безпечення відповідності здійснення аудиторської перевірки загальноприйнятим стандартам. У МСА № 220 “Контроль якості аудиторської роботи” розкрито методичні рекомен­дації щодо контролю роботи аудитора. Зокрема: а) з політи­ки та процедур аудиторської фірми стосовно роботи в ціло­му; б) з процедур стосовно роботи, дорученої асистентам під час проведення аудиту.

Контроль діяльності аудиторів є основним елементом програми підтвердження якості, на якому ґрунтуються ауди­торські перевірки. Контроль діяльності аудиторів перед­бачає: забезпечення необхідними інструкціями членів ауди­торської групи на початку перевірки; узгодження ауди­торської програми; визначення адекватності відображення в робочих документах аудиторських доказів і висновків; за­безпечення точності, об’єктивності, конструктивності та своєчасності аудиторського звіту; досягнення мети аудиту.

Контроль за роботою аудиторів постійно здійснює керів­ник аудиторської фірми або його заступник, на всіх стадіях аудиторської перевірки (від планування до узагальнення інформації) незалежно від виду аудиторських послуг (аудит фінансової звітності, аудиторські тематичні перевірки, аудит відповідності, управлінський аудит).

В аудиторських фірмах періодично відбуваються вну­трішні перевірки якості аудиту, так звана самостійна робо­та аудитора. Ці перевірки здійснює посадова особа, призна­чена керівником аудиторської фірми. У великих фірмах може існувати посада “менеджера забезпечення якості”, в обов’язки якого входить тільки здійснення перевірок яко­сті аудиту. Такі перевірки мають на меті визначити від­повідність діяльності аудиторів загальноприйнятим і вну­трішньо-фірмовим стандартом, а також визначити рівень ефективності аудиту. Обов’язковий елемент перевірки яко­сті праці аудиторів – надання рекомендацій про поліпшен­ня їх роботи.

Програма перевірок якості в невеликих за розміром ауди­торських фірмах коригується з урахуванням їх структур­ної побудови. У випадку нераціональності застосування вну­трішніх перевірок аудиту використовують окремі елементи такого контролю, наприклад, оцінку керівником фірми яко­сті аудиторських перевірок, здійснених під керівництвом інших аудиторів.

Система контролю якості аудиторських послуг ґрунту­ється на надбаннях світової аудиторської практики, проте важливо зауважувати й особливості процесу становлення аудиторської діяльності в Україні. Запровадження в нашій країні МСА та дотримання їх вимог є однією із важливих вимог до якості роботи аудитора.

Важливими напрямами контролю якості аудиторської перевірки є: спрямованість роботи аудиторського колекти­ву; контроль за поточною діяльністю; огляд роботи, вико­наної членами аудиторського колективу.

Спрямованість роботи аудиторського колективу містить як розподіл обсягу запланованих робіт відповідно до їх рівня складності, а також рівня знань і практичного досвіду членів робочої групи, так і роз'яснення для спеціалістів (молод­ших аудиторів), які беруть участь у перевірці їх обов'язків, а також мети запланованих аудиторських процедур.

Контроль за поточною діяльністю охоплює: оцінку пра­вильності розуміння членами аудиторського колективу от­риманих завдань, підтвердження виконаної роботи відповід­но до плану аудиторської перевірки і відсутності випадків неетичної поведінки; отримання інформації про суттєві факти, що впливають на перебіг аудиторської перевірки (з’ясування необхідності коригування загальної стратегії аудиту, а також зміни аудиторської програми); узгодження різних суджень членів аудиторського колективу.

Огляд роботи вважається основним елементом контро­лю якості. Робота, виконана одним з аудиторів, повинна бу­ти оцінена спеціалістом щонайменше такого ж рівня.

Основними завданнями огляду роботи, виконаної члена­ми аудиторського колективу, є: отримання доказів, що ро­бота виконана відповідно до аудиторської програми; вико­нана робота й отримані результати належно документально оформлені; в робочій документації відображені всі суттєві зауваження, що виникли під час перевірки; мета заплано­ваних аудиторських процедур досягнута, зроблені за резуль­татами роботи висновки правильні, а судження аудитора ґрунтуються на цих висновках.

Контроль якості аудиту залежно від часу поділяють на три види: попередній (превентивний), поточний (оператив­ний) і ретроспективний.

Попередній контроль якості аудиту здійснюють до по­чатку аудиторської перевірки, поточний – безпосередньо у процесі аудиту, ретроспективний – після завершення аудиторських процедур.

Попередній контроль за роботою асистентів (молодших аудиторів) здійснюють керівники аудиторських груп, коли розподіляється робота і видається програма дій. Основне призначення попереднього контролю якості аудиту полягає у забезпеченні передумов для аудиторської перевірки на високому рівні. Контрольними моментами при цьому є якість нормативно-правового та методичного забезпечення ауди­торів, оснащення технічними засобами, забезпечення тру­довими ресурсами і висока кваліфікація аудиторів.

Поточний контроль якості аудиторської перевірки по­трібно здійснювати за ієрархічним принципом, тобто наго­лошувати на оперативному контролі роботи аудиторів у про­цесі перевірки на будь-якому організаційному рівні. Якість аудиту значно підвищується, якщо посилити відповідаль­ність кожного керівника групи аудиторів за роботу його підлеглих. Керівник аудиторської фірми звітується про ді­яльність усіх аудиторів (за роботу фірми), керівник робочої аудиторської групи відповідає за результат роботи старших аудиторів, які відповідають за роботу асистентів (молодших аудиторів). Реалізація конкретних функцій на кожному ієрархічному щаблі у процесі аудиторської перевірки забез­печує безперервний, оперативний контроль якості аудиту, його відповідність положенням статуту аудиторської фірми та вимогам чинного законодавства.

Під час ретроспективного контролю якості аудиту основ­ну увагу зосереджують на адекватності відображення ауди­торських доказів у звітах аудиторів. Крім того, постає пи­тання оцінки ефективної аудиторської перевірки, – необ­хідності поєднання витрат на її здійснення і відповідних результатів.

Відповідно до Міжнародного стандарту контролю якості 1 (МСКЯ 1) фірма повинна встановити систему контролю якості, яка б надала їй обґрунтовану впевненість, що сама фірма та її персонал діють у відповідності допрофесійних стандартів та регуляторних і законодавчих вимог, а звіти, що надаються фірмою або партнерами по завданню, відповідають обставинам.

Система контролю якості фірми включає політику та процедури, що сто­суються кожного з наступних елементів:

а) відповідальність управлінського персоналу фірми за якість;

б) вимоги етики;

в) прийняття завдання та продовження співпраці з клієнтом, та виконання специфічних завдань;

г) людські ресурси;

д) виконання завдання;

є) моніторинг.

Структура системи внутрішнього контролю якості представлена на рис. 2.3.

Рисунок 2.3 – Структура системи внутрішньофірмового контролю якості

Є різні методи підвищен­ня знань та компетентності:

1. Професійна підготовка.

2. Безперервна професійна освіта, включаючи підвищення кваліфікації.

3. Досвід роботи.

4. Навчання більш досвідченим персоналом, наприклад, іншими члена­ми групи із завдання.

Політика та процедури контролю якості повинні бути документально зафіксовані та пояснені персоналу фірми.

Фірма встановлює політику та процедури, розроблені для підвищення внутрішньої культури та засновані на визнанні, що якість – це основне при виконанні завдання. Особливо важливою є необхідність визнання управлінським персоналом фірми факту, що ділова стратегія фірми підпорядкована головній вимозі – досягненню фірмою високої якості всіх завдань, що виконує фірма.

Відповідно:

1. фірма розподіляє обов’язки управлінського персоналу таким чином, щоб комерційні аспекти не превалювали над якістю завдання, що виконується;

2. політика та процедури щодо оцінки виконання, компенсації та заохочування (включно із системою стимулювання) працівників мають демонструвати відданість фірми забезпеченню якості;

3. фірма виділяє достатні ресурси для розвитку, документування та підтримки політики і процедур контролю якості.

Особа або особи, яких призначено керівником фірми чи радою партнерів відповідальними за систему контролю якості фірми, повинні мати достатній досвід, знання та повноваження, необхідні для прийняття цієї відповідальності.

До політики та процедур щодо покладення відповідальності за кожне завдання на партнерів по завданню входять системи моніторингу завантаження та наявності партнерів із завдань, які б дозволили цим особам мати достатньо часу для адекватного виконання своїх завдань.

Фірма впроваджує процедури оцінки знань та компетентності персоналу. Знання та компетентність персоналу, що розглядаються під час призначення групи із завдання та визначення необхідного рівня нагляду, включають:

– розуміння та практичний досвід виконання завдань аналогічного ха­рактеру та складності, набуті через відповідну підготовку й участь у практичній діяльності;

– розуміння вимог професійних стандартів, законодавчих та регуляторних вимог;

– відповідні технічні знання включно із знаннями інформаційних технологій;

– знання відповідної галузі, в якій працює клієнт;

– вміння застосовувати професійне судження;

– розуміння політики та процедур контролю якості фірми.

Фірма повинна впровадити таку політику та процедури, які б надали їй достатню впевненість, що завдання виконуються у відповідності до професій­них стандартів та законодавчих і регуляторних вимог, та що фірма або парт­нер із завдання нададуть звіт, що відповідає обставинам.

Обов’язки при перевірці розподіляються таким чином, що більш досвідчені члени групи із виконання завдання, включно з партнером із завдання, перевіряють роботу, виконану менш досвідченими членами групи із виконання завдання.

Фірма повинна впровадити таку політику та процедури, які б надали їй достатню впевненість, що:

а) відповідні консультації із складних або спірних питань мають місце;

б) є достатні ресурси для проведення відповідних консультацій;

в) документуються характер та обсяг таких консультацій;

г) документуються та застосовуються висновки, що є результатом таких консультацій.

Фірма повинна впровадити таку політику та процедури, які б вимагали для відповідних завдань проведення перевірки контролю якості виконання завдан­ня, що надасть об’єктивну оцінку важливих суджень, зроблених групою із зав­дання, та висновків, досягнутих при підготовці звіту. Така політика та процедури:

а) вимагають проведення перевірки контролю якості виконання завдання для всіх завдань з аудиту фінансової звітності зареєстрованих на біржі суб’єктів господарювання;

б) встановлюють критерії оцінки всіх інших завдань з аудиту та перевірки історичної фінансової інформації, завдань з надання впевненості та су­путніх послуг для визначення необхідності проведення перевірки кон­тролю якості виконання завдання;

в) вимагають проведення перевірки контролю якості виконання зав­дань для всіх завдань, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті б.

Перевірка контролю якості виконання завдання з аудиту фінансових звітів зареєстрованих на біржі суб’єктів господарювання включає розгляд восьми питань.

1. Оцінка групою з завдання незалежності фірми щодо конкретного зав­дання.

2. Значні ризики, що було ідентифіковані під час виконання завдання, та дії у відповідь на ці ризики.

3. Судження, особливо щодо суттєвості та важливих ризиків.

4. Чи проводилися відповідні консультації з питань, які викликали розбіжність в думках, або інших складних чи сумнівних аспектів, та яких висновків було досягнуто в результаті цих консультацій.

5. Важливість та місцезнаходження виправлених та невиправлених викривлень, ідентифікованих під час виконання завдання.

6. Питання, які необхідно довести до керівництва та найвищого керів­ництва, і, якщо це необхідно, до інших сторін, наприклад, регулятор­них органів.

7. Чи відображають відібрані для перевірки робочі документи роботу, виконану стосовно важливих суджень, та підтримують зроблені вис­новки.

8. Відповідність звіту, який буде надано.

Політика та процедури перевірки контролю якості виконання завдання вимагають документування, що:

1) процедури, які вимагає політика фірми щодо перевірки контролю якості виконання завдання, були виконані;

2) перевірка контролю якості виконання завдання була завершена до моменту надання звіту;

3) особі, що проводила перевірку контролю якості виконання завдання, не відомо про будь-які невирішені питання, які б змусили цю особу вва­жати, що важливі судження, які були зроблені групою з завдання, та висновки, яких дійшла група, були невідповідними.

Фірма повинна впровадити таку політику та процедури, які нададуть їй обґрунтовану впевненість, що її політика та процедури щодо системи контро­лю якості відповідні, адекватні, працюють ефективно та дотримуються на прак­тиці. Така політика та процедури повинні включати постійний розгляд та оцінку системи контролю якості фірми, а також періодичну перевірку окремих завершених завдань.

Фірма накладає відповідальність за процес моніторингу на партнера, парт­нерів чи інших осіб, що мають достатній відповідний досвід та повноважен­ня для прийняття такої відповідальності.

Постійний розгляд та оцінка системи контролю якості фірми включають такі аспекти, як:

1) аналіз:

– нових розробок в професійних стандартах, законодавчих та регуляторних вимогах, та як вони відображаються, якщо це необхідно в політиці та процедурах фірми;

– письмових підтверджень відповідності політиці та процедурам фірми щодо незалежності;

– постійного професійного розвитку, включно з перепідготовкою;

– рішень щодо прийняття нових клієнтів, продовження взаємовідносин з клієнтами та прийняття специфічних завдань;

2) визначення необхідних коригуючих дій та поліпшень, які необхідно внести в систему, включно з забезпеченням зворотного зв’язку стосовно політики та процедур фірми, що відносяться до навчання та пере­підготовки;

3) повідомлення відповідного персоналу фірми щодо недоліків, ідентифікованих в системі, в рівні розуміння системи або у відповідності їй;

4) вживання заходів відповідним персоналом фірми щодо своєчасного впровадження необхідних змін в політику та процедури контролю
якості.

Перевірка окремих виконаних завдань, зазвичай, здійснюється на циклічній основі. Процес перевірки включаєвідбір окремих завдань, деякі з яких можуть відбиратися без попереднього попередження групи з завдання.

Фірма оцінює вплив недоліків, виявлених в результаті моніторингу, та визначає, чи є вони:

а) окремими випадками, що не вказують на те, що система контролю якості фірми не може забезпечити її достатньою впевненістю щодо дот­римання вимог професійних стандартів та законодавчих і регулятор­них органів, та що звіти, надані фірмою або партнером з завдання, відповідають обставинам;

б) системними або іншими важливими недоліками, що повторюються, які вимагають термінових коригуючих дій.

Якщо результати процедур моніторингу вказують, що звіт може виявити­ся невідповідним, або що під час виконання завдання деякі процедури не були виконані, фірма повинна визначити, які подальші дії необхідні для досягнення відповідності вимогам професійних стандартів та законодавчих і регуляторних органів. Вона повинна також розглянути питання отримання юридичної допо­моги.

Мінімум раз на рік фірма ознайомлює з результатами моніторингу систе­ми контролю якості партнерів з завдань та інший відповідний персонал фірми включно з головною посадовою особою та, якщо це потрібно, радою партнерів.Інформація щодо результатів моніторингу включає:

– опис виконаних процедур моніторингу;

– висновки, зроблені в результаті виконання процедур моніторингу;

– опис, якщо це важливо, системних, повторюваних або інших важливих недоліків, та заходів, прийнятих для усунення або коригування цих недоліків.

Документація, що відноситься до моніторингу:

1) описує процедури моніторингу включно з процедурою відбору для перевірки виконаних завдань;

2) реєструє оцінку:

– дотримання вимог професійних стандартів, законодавчих та регуляторних органів;

– відповідності структури та ефективності застосування системи кон­тролю якості;

– вірності застосування політики та процедур контролю якості фірми, тобто відповідності звітів, що надаються фірмою або парт­нерами з завдання, дійсним обставинам;

3) ідентифікує виявлені недоліки, оцінює їх вплив та задає основи для
визначення, чи потрібні, та якщо так – то які, подальші дії.

Фірма повинна впровадити політику та процедури, які б надали їй обґрунтовану впевненість, що фірма відповідно реагує на:

1) скарги та звинувачення, що робота, виконана фірмою, не відповідає вимогам професійних стандартів та законодавчих і регуляторних органів;

2) звинувачення у недотриманні вимог системи контролю якості фірми.

За розгляд відповідає партнер, який має відповідний достатній досвід та повноваження на фірмі, але не має відношення до завдання.

Фірма встановлює політику та процедури, що вимагають наявності відповідної документації як підтвердження роботи кожного елемента своєї системи контролю якості.