Методика оцінки стійкості роботи ОГ до дії різних
уражальних чинників
В ході досліджень необхідно, керуватися наступними положеннями:
а) оцінка стійкості елементів об’єкта проводиться до дії кожного уражального чинника окремо;
б) всі елементи об’єкта підлягають дії, вражаючих чинників одночасно і в однаковій мірі;
в) дослідження доцільно проводити для найнесприятливіших умов.
Це дозволяє визначити максимальні значення параметрів вражаючих факторів та доцільну межу підвищення стійкості роботи ОГ.
Методика дослідження стійкості роботи ОГ зводиться до визначення:
І) - мінімальної відстані від об’єкту до передбаченого центру виникнення небезпеки;
2) – максимального значення очікуваних величин основних показників кожного вражаючого фактора:
ΔPФmax - надлишковий тиск
ΔІmax - світловий імпульс
Д max - доза радіації
Р1max - рівень радіоактивного забруднення на I год. після аварії
К ЕМІmax - електромагнітний імпульс
К ЕМІ= 20 lg (3)
Vg- гранично допустима напруга
VE - наведена напруга
3) - lim - межі стійкості кожного елемента і об’єкта в цілому до кожного вражаючого фактора в порівнянні з очікуваною величиною.
Якщо значення межі стійкості більше очікуваної величини - об’єкт стійкий до впливу даного фактора і навпаки:
ΔPФlim ≥ ΔPФmax; Іlim≥ І max; Д lim ≥ Д max ; Р1lim ≥ Р1max; (4)
К ЕМІlim ≥ К ЕМІmax
4) - зробити висновок про стійкість об’єкту до кожного уражального чинника, тобто чи може об’єкт виконувати роботу після аварії, здійснити заходи по підвищенню стійкості.
Розглянемо окремі методики оцінки стійкості до кожного уражального чинника.
3.1. Методика оцінки стійкості роботи об’єкту в умовах
радіоактивного забруднення місцевості
До джерел радіоактивного забруднення належать:
· уранова промисловість;
· ядерні реактори різних типів;
· радіохімічна промисловість;
· місця переробки та захоронення радіоактивних відходів;
· використання радіонуклідів в народному господарстві;
· ядерні аварії.
Радіоактивне зараження може вплинути на виробничну діяльність об’єкту переважно через дію на людей.
Загроза захворювань променевою хворобою може викликати необхідність зупинки або обмеження функціонування підприємства на певний час, за який рівень радіації в результаті природного розпаду радіоактивних речовин зменшиться до значень, які не будуть представляти небезпеку для людей.
Тому головна мета оцінки уразливості об’єкту від дії іонізуючих випромінювань полягає в тому, щоб виявити ступінь небезпеки радіоактивного ураження людей в конкретних умовах роботи (перебування) на зараженій місцевості.
Послідовність оцінки стійкості роботи об’єкта при дії радіоактивного зараження:
· Знаходиться максимальний рівень радіації, очікуваний на об’єкті на 1 годину після аварії;
· Визначається ступінь захищеності робітників та службовців (коефіцієнт послаблення дози радіації К посл. кожної будови, споруди і сховища, де буде працювати чи перебувати виробничий персонал). Значення Кпосл. для основних типів будівель і транспортних засобів подаються в довідниках.
Коефіцієнт послаблення сховища залежить від типу (вбудоване або окремо розміщене), товщини і матеріалу перекриття, місця розташування і розраховується
за формулою:
К посл= К р· ( 5 )
і=1,2,.. n
Кр- коефіцієнт, який враховує умови розташування сховища, який поданий у довідниках
hi- товщина і-го захисного шару , см;
di -товщина шару половинного послаблення матеріалу і-го захисного шару, см.;
n - кількість захисних шарів матеріалів перекриття сховища, які виступають над поверхнею стін;
· Визначається доза радіації, яку може отримати виробничий персонал, що перебуває у виробничих будівлях та у сховищах, за формулою:
( 6 )
де: Р1 – рівень радіації на 1 годину після аварії (рад/год);
tп - час початку роботи в умовах зараження від моменту аварії /год/;
tк - час закінчення роботи в умовах зараження від початку аварії, який дорівнює часу початку і тривалості роботи /год/;
К посл.- коефіцієнт послаблення радіації будівлею (спорудою).
· Визначається межа стійкості цеху в умовах радіоактивного зараження - найбільше значення рівня радіації на об’єкті за якого ще можлива виробнича діяльність у звичайному режимі (двома повними змінами, повний робочий день і при цьому персонал не отримає дозу опромінення, більшу за встановлену):
(7 )
де: Двст. - допустима (встановлена) доза опромінення для працюючої зміни;
· Порівнюємо межу стійкості цеху з максимальним значенням очікуваного рівня радіації на об'єкті.
Якщо P1lim ≥ P1max, то цех стійкий до радіоактивного зараження.
Якщо P1lim < P1max, то цех (об’єкт) не стійкий до радіоактивного зараження.
Отримані результати аналізуються і робляться висновки, в яких вказуються:
– очікувані максимальні значення рівня радіоактивного зараження території об’єкту;
– ступінь захисту виробничого персоналу і обладнання від іонізуючих випромінювань;
– межа стійкості роботи об’єктів в умовах радіоактивного зараження;
– можливість неперервної роботи об’єкту у звичайному режимі при очікуваному рівні радіації на протязі встановленої тривалості робочої зміни;
– заходи по підвищенню стійкості роботи об’єкту (підвищення захисних властивостей сховищ, герметизація виробничих приміщень і підготовка системи вентиляції для роботи в режимі очистки повітря від радіоактивного пилу, заходи по захисту обладнання і матеріалів від радіації і т.п.).
3. 2. Оцінка стійкості роботи ОГ до впливу електромагнітного
імпульсу /ЕМІ/
Для підвищення стійкості роботи ОГД в умовах дії ЕМІ проводиться аналіз і оцінка стійкості всіх видів апаратури електропостачання, електричних систем, радіотехнічних засобів і засобів зв’язку, які є на об’єкті.
В якості показника стійкості елементів системи до дії ЕМІ приймається коефіцієнт безпеки К, який визначається як відношення гранично допустимого до наведеного струму (або напруги).
Коефіцієнт безпеки є логарифмічна величина, яка вимірюється в децибелах.
Так як окремі елементи системи можуть мати різні значення коефіцієнта безпеки, то стійкість системи в цілому буде характеризуватись мінімальним значенням коефіцієнта безпеки елементів, які входять в її склад. Це значення коефіцієнта безпеки є межею стійкості системи до дії ЕМІ.
Стійкість системи до ЕМІ оцінюється в такій послідовності:
1. Виявляється очікувана ЕМІ - обстановка, яка характеризується наявністю ЕМІ - сигналів, створюваних блискавками, що характеризуються параметрами: напруженістю полів, часом зростання і спаду електромагнітного поля.
2. Електронна або електротехнічна система розбивається на окремі елементи (ділянки), аналізується призначення кожного елемента, виділяються основні елементи, від яких залежить робота системи.
3. Визначається чутливість апаратури і її елементів до ЕМІ, тобто граничні значення наведених напруг і струмів, при яких робота системи ще не порушується.
4. Визначаються можливі значення струмів і напруг в елементах системи, наведені від дії ЕМІ.
5. Визначається коефіцієнт безпеки кожного елемента системи і межа стійкості системи в цілому.
6. Аналізуються та оцінюються результати розрахунків і робляться висновки в яких вказується: ступінь стійкості системи до дії ЕМІ; найбільш уразливі місця /елементи системи; необхідні організаційні та інженерно-технічні заходи по підвищенню стійкості уразливих елементів і системи в цілому з розрахунком економічної доцільності.
Дата добавления: 2015-04-10; просмотров: 915;