As a ligand scaffold

Chiral ferrocenyl phosphines are employed as ligands for transition-metal catalyzed reactions. Some of them have found industrial applications in the synthesis of pharmaceuticals and agrochemicals. For example, the diphosphine 1,1'-bis(diphenylphosphino)ferrocene (dppf) is a valuable ligand for palladium-coupling reactions.

При подальшому вивченні мієломних білків було з'ясовано, що активний центр не є моноспецифічним; в одному активному центрі можуть зв'язуватися структурно різні антигени. Вперше це було пока­зано на білках МОРС 450 (mineral oil induction plasmocytome cell), які крім дінітрофенолу зв'язували структур­но несхожий менаді он (вітамін К₃). Це зв’язування відбувалось конкурентно. При вивченні широкого спектру неспоріднених гаптенів було з'ясовано, що вірогідність їх зв'язування в одному ак­тивному центрі сягає 1 на 140. Вони зв'язуються у різних ділянках по­рожнини активного центру, яка є досить великою для декількох варіантів зв'язування гаптену. Такі антигензв'язуючі центри, які можуть взаємодіяти з декількома антигенними детермінантами отримали назву поліфункційних (рис 9.12).

Таким чином було доведено, що обмежений репертуар антитіл може зв'язувати велику, практично необмежену кількість антигенів. Тоді універсальний характер імунної відповіді потребує кінцевого (10⁴-10⁶) репертуару варіантів антитіл.

Висока вірогідність зв'язування структурно різних антигенів однією молекулою антитіла ставила питання про основу високої спе­цифічності імунної відповіді в цілому. Відповіддю на це стало визначення високої гетерогенності антитіл. РИС 9.13: Імунізація пев­ним антигеном приводить до появи великої кількості варіантів ан­титіл. Окремий антиген А (АгА) може зв’язуватись з рецепторами різних В клітин, специфічними не тільки до А, але і до інших антигенів –C,D,E,F,G,H, тобто тими, що мають поліфункційні активні центри. Кожна В клітина, активована АгА, утворює антитіла, специфічні не тільки до Ага, але і до інших антигенів. Кожне із цих антитіл, крім даного антигену, може впізнати декілька інших, але доля його серед загальної суміші невелика і тому вірогідність ефективного розпізнання неспоріднених антигенів низь­ка. З іншого боку, спільним для всіх варіантів вироблених антитіл є те, що вони впізнають один антиген. Тому вірогідність його ефективного зв'язування дуже велика. Отже, завдяки тому, що всі активовані В клітини специфічні до АгА, але не всі з них специфічні до інших антигенів, концентрація антитіл до АгА буде високою, а до інших антигенів- низькою.

Таким чином, специфічність імунної відповіді є інтегральною величиною, яка складається із багатьох до­лей різних антитіл, кожне з яких є поліфункціональним. Чим більше клонів В клітин стимульовано, тим більша доля антитіл до певного ан­тигену і менша - до інших неспоріднених антигенів. Це означає, що специфічність імунної відповіді є по суті популяційним явищем, а не властивістю кожного члену популяції. Інтегральна специфічність ре­алізується за рахунок гетерогенності антитіл.

Є чотири риси гуморальної імунної відповіді, що вражають і, на перший погляд, взаємно виключають одна одну:

1) універсальність: антитіла можуть бути виробленими проти будь-якого хімічного угрупування. Важко уявити, скільки повинно бути варіантів антитіл, якщо вважати, що кожний антиген потребує окремого антитіла;

2) специфічність: антитіла розрізняють о- чи p-положення функціональних груп, стереоізомери, білки, що відрізня­ються на один амінокислотний залишок;

3) гетерогенність: на один антиген виробляється багато типів (популяцій) антитіл, інколи більше 100 на одну ан­тигенну детермінанту;

4) поліфункціональність: одне антитіло здатне зв'язувати

більш, ніж один антиген.

Виявляється, що саме поліфункціональність антитіл сприяє універсальності імунної відповіді, а гетерогенність - її високій спе­цифічності.