Дендритні клітини-0,1 % від всіх лейкоцитів

Нагадаю, Ralf Steinmann отримав Нобелівську премію посмертно в 2011 р. за відкриття дендритних клітин.

Система фагоцитозу зараз активно вивчається, оскільки у її функціонуванні задіяні різноманітні механізми захисту.

Важливими рецепторами макрофагів є Scavenger-рецептори, які сприяють поглинанню певних субстанцій без будь-яких обмежень, що призводить до патологій. Поглинаючи з крові велику кількість змінених ліпопротеїнів низької щільності, які утворились внаслідок активації процесів пер оксидного окиснення ліпідів, макрофаги збільшуються у розмірах, накопичують в цитоплазмі ліпідні вакуолі і затримуються між ендотелієм та м'язовою оболонкою судин. Такі клітини отримали назву "пінних" (Foam cells), після своєї загибелі вони приваблюють інші макрофаги у конфліктну зону, що збільшує, в свою чергу, рівень "пінних" клітин. Таким чином формуються ліпідні "холестеринові" бляшки, що може стати причиною тромбозу судин та атеросклерозу.

Важливою функцією макрофагів є диспетчерська- оскільки ці клітини, захоплюючи антиген, можуть презентувати його Т-лімфоцитам у комплексі з МНС 11, також регулювати утворення антитіл, корегувати імунну толерантність і т.д., тим самим корегуючи в цілому роботу системи специфічного (надбаного) імунітету.

Лейкоцитарна формула крові дорослої людини, %

Натуральні кілери (НК) =великі зернисті (гранулярні) лімфоцити (ВГЛ). Ця популяція лімфоцитів, як і Т-клітини, здатна розпізнавати ті зміни клітинної поверхні, що виникають при злоякісному переродженні або вірусній інфекції. Великі гранулярні лімфоцити на відміну від цитотоксичних Т-лімфоцитів досить ефективно розпізнають клітини, поверхня яких позбавлена зовсім або втратила частково свої молекули МНС. При цьому НК не мають специфічних рецепторів, як у Т- і В-лімфоцитів, тому належать до системи неспецифічного імунітету.

Допоміжні клітини –тромбоцити- завдяки утворення тромбу не розповсюджується по кровотоку інфекція, також містять гранули з медіаторами запалення і катіонними білками, селектинами і т.д.

До процесів на рівні функціонування системи природного імунітету належать: 1).Ендоцитоз- реакція клітин, направлена на поглинання і перетравлення розчинних макромолекулярних сполук, а також чужорідних або структурно-змінених власних клітин. Поділяється на піноцитоз (білки, НК і т.д.) та фагоцитоз- поглинання корпускулярних субстанцій;

2). Екзоцитоз- вивільнення вмісту гранул у позаклітинний простір;

3). Процес запалення- комплексна реакція організму, направлена на локалізацію та знешкодження мікроорганізмів у місцях їх проникнення, чому сприяє підвищення швидкості кровотоку, збільшення проникності капілярів та притік фагоцитуючих клітин.

Фагоцитарная реакция.
К фагоцитирующим клеткам относят: микрофаги - это полиморфноядерные лейкоциты (нейтро-, базо-, эозинофилы), они эффективны в основном против условно - патогенных микроорганизмов. макрофаги - это мононуклеарные фагоциты (1- 6% в крови). Фагоцитарная реакция - процесс захвата, умерщвления и переваривания инфекционных агентов. Выделяют следующие стадии:
- стадия хемотаксиса (приближение к объекту);
- стадия опсонизации (процесс взаимодействия иммуноглобулинов (IgG₁, IgG₃, IgM) и белков системы комплемента (C3b, C4, C5a) с инфекционной частицей);
- прикрепление опсонизированной частицы на поверхность фагоцита;
- стадия захвата; образование фагоцитосомы;
- стадия умерщвления и переваривания;
- стадия исхода.
Вещества, участвующие во второй стадии, называют опсонинами. На фагоцитах есть рецепторы к Fc- фрагментам иммуноглобулинов и к белкам системы комплемента. Момент прикрепления опсонизированной частицы к макрофагу вызывает активацию последних. Далее идет захват бактериальной клетки (антигена) и образование фагосомы. Лизосомы сливаются с фагосомами, при этом происходит резкое снижение рН и начинают действовать ферменты внутриклеточной бактерицидности (система миелопероксидаз). Образуются свободные радикалы, свободный кислород, которые быстро убивают бактерии. В зависимости от стадии исхода различают :
- завершенный фагоцитоз - полное разрушение фагоцитированного объекта;
- незавершенный фагоцитоз - микроорганизм разрушается, но остаются его компоненты с антигенной активностью;
- наблюдается персистенция микроорганизма;
- происходит размножение микроорганизма.

Набутий (специфічний) імунітет (adaptive immunity)

Набутий імунітет харектиризується чіткою специфічністю і залучається до захисту, коли природні фактори виявляються неспроможними знешкодити чужердні агенти, але готовлять для представленням специфічним імунокомпетентним клітинам. Системи специфічного імунітету виконують проміжну функцію специфічного розпізнавання і запам’ятовування інфекційного агента чи чужерідної речовини і підключають широкий спектр системи вродженого імунітету на заключних етапах процесу.

Система надбаного імунітету обслуговується клітинами лімфоїдного ряду, до яких належать Т-лімфоцити (або Т-клітини) і В-лімфоцити (або В-клітини) та натуральні кілери (НК) = великі зернисті (гранулярні) лімфоцити (ВГЛ). Останні, як зазначено вище- клітини ланки природного імунітету. Периферійна кров: 70% Т-клітин, 15%- В-клітини, 15%- НК. Їм належить провідна роль у всіх реакціях специфічного імунітету, оскільки вони специфічно розпізнають конкретного збудника, де б він ні знаходився, усередині або поза клітинами, у тканинній рідині або в крові. Від інших клітин їх відрізняє на­явність антиген-специфічних рецепторів, що кодуються особливими генами. Т-лімфоцити називаються так тому, що після утворення у кістковому мозку вони проходять дозрівання у тимусі. В-лімфоцити отримали свою назву від так званої бурси Фабриціуса (Bursa Fabrizius)- органу, в якому у птахів відбувається дозрівання цього типу лімфоцитів. У ссавців цей процес проходить у кістковому мозку (bone marrow). Основною функцією В-лімфоцитів є продукція антитіл, а також специфічне представлення антигену Т лімфоцитам (В2-клітини). В1 клітини не процесують антиген і не залучені у співпрацю з Т-залежною ланкою імунітету. Функції Т лімфоцитів полягають у розпізнанні антигену, цитотоксичному знищенні інфікованих клітин і регуляції імунної відповіді. До них належать CD 4+ =Т-хелпери (55-60 %) і CD 8 += Т- кілери / супресори. Як В-, так і Т-лімфоцити несуть на своїй поверхні антиген-специфічні рецептори, але тільки В лімфоцити можуть секретуватицірецептори у розчин у вигляді антитіл.