Оптимальне співвідношення ресурсів

До цього часу йшлося переважно про короткотерміновий період. Ми розглядали ситуацію, коли один з факторів виробництва (пра­ця) змінюється, тоді як інші залишаються незмінними (капітал). Настав час розглянути довготерміновий період, коли всі фактори виробництва є змінними.

У довготерміновому періоді перед виробником може виникати два головних запитання: за якого співвідношення ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мінімальними; яке співвідношення ресурсів забезпечить максималь­ний прибуток? Відповіді на них дають правило мінімізації витрат та правило максимізації прибутку.

Правило мінімізації витрат наголошує, що витрати мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розра­хунку на одиницю вартості кожного ресурсу є однаковими. Уявімо, що 1 люд.-год праці (Р_L) та 1 маш.-год капіталу (Р_к) мають вартість 15 грн. Якщо при збільшенні праці на одиницю приріст продукції ста­новить 5 шт. (граничний продукт праці — МР_L), а капіталу — 7 шт. (граничний продукт капіталу — МР_К), то виробнику доцільно пере­розподілити кошти, які він витрачає на придбання ресурсів, таким чином, щоб збільшити використання капіталу і зменшити викорис­тання праці. Вивільнення 15 грн. за рахунок зменшення споживання праці на 1 люд.-год призведе до недоотримання 5 одиниць продукції, тоді як залучення за рахунок цих коштів ще однієї одиниці капіталу дасть додатково 7 одиниць продукції. Виграш виробника очевидний: щоб зберегти попередній обсяг виробництва, він може вивільняти більше коштів від зменшення споживання одного ресурсу, ніж додатково витрачати на придбання іншого. Отже, загальні витрати на виробниц­тво заданого обсягу продукції будуть зменшуватися.

Якщо співвідношення "граничний продукт / ціна" для кожно­го з ресурсів зміниться на користь праці, то виробник буде зменшу­вати свої витрати, перерозподіляючи й кошти на користь праці. Очевидно, що можливості зменшення загальних витрат на вироб­ництво певного обсягу продукції за рахунок перерозподілу коштів між різними видами ресурсів будуть вичерпані, коли їх граничні продукти у розрахунку на одиницю ціни зрівняються:

МР_L/Р_L=МР_К/Р_К. (11.3)

Однак мінімальні витрати на виробництво не завжди забезпечу­ють максимальний прибуток. Обсяг виробництва, що мінімізує витра­ти, та обсяг виробництва, що максимізує прибуток, збігатимуться лише для конкурентного ринку, де попит абсолютно еластичний, а ціна на продукт залишатиметься незмінною при зміні пропозиції фірми. Інша ситуація складається за умов недосконалої конкуренції. Тому до­цільніше користуватися більш загальним підходом, який застосова­ний у попередньому розділі: максимальний прибуток досягається за умови зрівноважування граничного продукту та граничних витрат. Щодо витрат на придбання окремих ресурсів, то прибуток зрос­татиме до того часу, поки граничний продукт у грошовому вира­женні змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Якщо ціна стане вищою, ніж граничний продукт у грошовому вираженні, то прибу­ток зменшуватиметься. Максимального значення він набуває тоді, коли витримується така рівність:

МЕР_L/Р_L = МЕР_К/Р_К = 1. (11.4)

Таким чином, у разі придбання ресурсів на конкурентному рин­ку фірма досягає співвідношення ресурсів, що максимізує її прибу­ток, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорівнює граничному продукту у грошовому вираженні для кожно­го виду ресурсів. Однак ринки ресурсів не завжди конкурентні. Найчастіше конкуренція тут обмежена, недосконала. Особливості ринків окремих ресурсів аналізуються у наступній темі.