ЧИСЛА ФИБОНАЧЧИ

Я – член сім’ї. Сім’я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Зміни, що відбуваються в житті сім'ї, тісно пов'язані зі змінами й перетвореннями в суспільстві, частиною якого вона є. Різні соціальні зрушення, індустріалізація, урбанізація, професійна праця жінок, зміни в матеріальній і духовній культурі, зумовлені науково-технічним поступом, поліпшенням засобів комунікації тощо, впливають на сім'ю. Зокрема, вони викликають зміни ролей і позицій у межах родини, ціннісних орієнтацій, норм і способів поведінки, укладу сімейного життя взагалі.

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою:

- зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

- утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

- побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

- забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

В Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. – в міських поселеннях і 5,8 млн. – в сільській місцевості. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відбиває тенденції відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і серед сільського населення. Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома – 49,3%, з трьома – 7,4%, багатодітних – бездітних – 10%.

Я - громадянин України, тому що народився в Україні. З моменту прийняття Конституції України встановлення принципу єдиного громадянства в Україні зумовлює однакове розуміння кожною людиною своєї причетності до долі незалежної держави - України. Напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна - це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, - це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього. Україна - це славетна історія: мудрі літописці, Київ священний, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи. Україна - це чарівна природа: високі гори й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах. Україна - це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, мова солов’їна…Україна - це все, іцо навколо мене, усе, чим живу й про що мрію, це мої батьки, друзі, учителі. Кожну державу формує народ, який живе на її теренах і творить національну культуру. Саме на підмурівку національної свідомості громадян будується країна, що посідає гідне місце серед інших країн і впливає на події у світі. Отже, держава - це передусім її народ, а свідомість народу є свідомістю його держави. Про стійкість і непереможність українського народу свідчить історія його опору окупантам і створення незалежної держави. У найскрутніші для України часи, коли, здавалося, останні надії було втрачено, на захист співгромадян піднімалися творча інтелігенція, науковці, громадські діячі. Краще ніж будь-хто усвідомлюючи небезпеку втрати рідної країни, вони знаходили шляхи вирішення державних проблем, палким словом надихали зневірених, невтомно піднімали українців на боротьбу, зміцнюючи їхню віру у власні сили. Наше суспільство потребує громадянина освіченого, активного, який вміє жити і працювати в умовах демократизації, в обстановці зростаючої і економічної відповідальності, який уміє встановлювати контакти з іншими людьми, орієнтуватися в ситуаціях, що склалися, швидко адаптуватися до нових умов. Найважливішою складовою громадянської свідомості є моральність особистості. Це такі гуманістичні риси, як єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброта, увага, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повага, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду. Названі якості визначають культуру поведінки особистості. Культура поведінки виражає, з одного боку, моральні вимоги суспільства, закріплені в нормах, принципах, ідеалах закону, а з іншого - засвоєння положень, що спрямовують, регулюють і контролюють вчинки та дії людини. Вибір України пов'язаний з демократичними орієнтирами, ми повинні мати чіткі уявлення про наші обов'язки та права, знати суть громадянського суспільства, його специфічні риси, закономірності розвитку.

Я – громадянин планети Земля. Людство має спільне коріння і живе на одній планеті, тому має в єдності і мирі створювати своє майбутнє. Земля не належить нам, це ми належимо Землі. СправжнійГромадянин Землі - це дбайливий господар, він не порушує права сусідів по планеті. Піклується про них, цінує все живе, що зустрічається на його шляху. Береже і оптимально використовує ресурси Землі (водні, лісові, надра), примножує їх, по можливості, знаходить альтернативу та безвідходні технології; зменшує витрати води, світла, газу в побуті та на виробництві; зменшує кількість відходів, сміття; впроваджує максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві, побуті; бере з природи те, що може повернути, адже ресурси Землі все ж скінченні. Розуміє, що в нашому глобалізованому світі екологічні проблеми однієї країни впливають на всі країни і народи; творить науковий і технічний прогрес за умови його екологічної доцільності; не завдасть шкоди іншим. Досліджує, вивчає навколишній світ, навчається в будь – якому віці. Підтримує традиції наших предків, які йшли до нашого часу багато тисячоліть і залишили нам у спадок прекрасну зелену планету; пам’ятає, що він - частина Всесвіту, а природа – як гніздечко в якому він живе, тому не може заплямовувати свою душу поганими вчинками та думками. Пам’ятає, що може творити, плекати, мріяти, але не забуває головних слів «Знати. Передбачити. Діяти».

ЧИСЛА ФИБОНАЧЧИ

ЧИСЛА ФИБОНАЧЧИ - числовая последовательность, где каждый последующий член

ряда равен сумме двух предыдущих, то есть: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34,

55, 89, 144, 233, 377, 610, 987, 1597, 2584, 4181, 6765, 10946, 17711,

28657, 46368,.. 75025,.. 3478759200, 5628750625,.. 260993908980000,..

422297015649625,.. 19581068021641812000,.. Изучением сложных и удивительных

свойств чисел ряда Фибоначчи занимались самые различные профессиональные

ученые и любители математики.

В 1997 году несколько странных особенностей ряда описал исследователь

Владимир МИХАЙЛОВ. [Компьютерный вестник РИА-Новости "Терра-Инкогнита" N

32(209) от 08.08.1997]. Михайлов убежден, что Природа (в том числе и

Человек) развивается по законам, которые заложены в этой числовой

последовательности. В сосновой шишке, если посмотреть на нее со стороны

черенка, можно обнаружить две спирали, одна закручена против другая по

часовой стрелке. Число этих спиралей 8 и 13. В подсолнухах встречаются пары

спиралей: 13 и 21, 21 и 34, 34 и 55, 55 и 89. И отклонений от этих пар не

бывает!.. У Человека в наборе хромосом соматической клетки (их 23 пары),

источником наследственных болезней являются 8, 13 и 21 пары хромосом...

Возможно, все это свидетельствует о том, что ряд чисел Фибоначчи

представляет собой некий зашифрованный закон природы.

Цифровой код развития цивилизации можно определить с помощью различных

методов в нумерологии. Например, с помощью приведения сложных чисел к

однозначным (например, 15 есть 1+5=6 и т.д.). Проводя подобную процедуру

сложения со всеми сложными числами ряда Фибоначчи, Михайлов получил

следующий ряд этих чисел: 1, 1, 2, 3, 5, 8, 4, 3, 7, 1, 8, 9, 8, 8, 7, 6,

4, 1, 5, 6, 8, 1, 9, затем все повторяется 1, 1, 2, 3, 5, 8, 4, 3, 7, 1, 8,

4, 8, 8,.. и повторяется вновь и вновь... Этот ряд также обладает

свойствами ряда Фибоначчи, каждый бесконечно последующий член равен сумме

предыдущих. Например, сумма 13-го и 14-го членов равна 15, т.е. 8 и 8=16,

16=1+6=7. Оказывается, что этот ряд периодичный, с периодом в 24 члена,

после чего, весь порядок цифр повторяется. Получив этот период, Михайлов

выдвинул интересное предположение - не является ли набор из 24 цифр

своеобразным цифровым кодом развития цивилизации? (ВЧ)

ЧИСЛО 13 "ЧЕРТОВА ДЮЖИНА"

ЧИСЛО 13 "ЧЕРТОВА ДЮЖИНА" - цифра, которой приписываются множество вредных

и (что значительно реже) полезных магических свойств. Некоторые

"совпадения" с этим числом настолько поразительны, что здравый смысл

отказывается считать их случайностями. В самом деле, случайно ли это? Орел

на гербе США имел в каждом крыле по 13 перьев. Американский Союз

первоначально образовали как раз 13 штатов, которые приняли девиз,

состоявший о именно из 13 букв ("E pluribus Unum" - "Из многих Единое"), а

когда Джордж Вашингтон торжественно поднимал флаг США, прозвучал

торжественный салют... ровно из 13 залпов!

Для сравнения странных свойств нелишне было бы вспомнить и о других цифрах.

Хрестоматийной, например, является фатальная роль числа 14 в жизни и судьбе

"короля-солнца", Людовика IV. В самом деле: -он был 14-м по счету королем

Франции, взошел на трон 14 мая 1643 года (1+6+4+3=14), был спасен Тюренном

в Блину в 1652 г. (1+6+5+2=14), был объявлен cовершеннолетним в 14 лет,

стал править после Мазарини в 1661 г. (1+6+6+1=14), подписал договор в

Дувре в 1670 г. (1+6+7+0=14), и, наконец, умер в возрасте 77 лет (7+7=14),

то есть именно в 1715 г. (1+7+1+5=14)!

Почему так происходит в истории и на чем основана эта странная логика

чисел, люди не могли понять ни тогда, ни сейчас,- но так ли это важно, если

закономерность находит регулярное подтверждение в опыте? Может быть,

поэтому символом и тайным образом числа 13 является изображение женского

скелета, который, широко оскалив зубы, быстро движется, держа в костлявых

руках косу и срезая ею на ходу траву, среди которой видны изрубленные части

человеческих тел?! И в то же время странно: стоит скелету пройти немного

вперед, как тут же показываются конечности вырастающих из земли людей...

Филипп, удачливый и победоносный царь древней Македонии, присоединив свою,-

ставшую 13-й,- статую к истуканам 12 высших богов, внезапно погиб, убитый в

театре. На тайной вечере Христа с 12 апостолами было - вместе с Иудой

Искариотом - 13 сотрапезников. 13 глава Апокалипсиса посвящена описаниям

великих бедствий, которые сопровождают приход Антихриста, страшного Зверя

из бездны. Еврейская каббала перечисляет 13 главных злых духов. И так

далее, и тому подобное.. И, наконец, начав писать это эссе о числе 13 как

раз 13 ноября, сам автор нечаянно рассыпал соль и тут же переругался со

всеми домашними... Наверное, из-за этих несчастливых особенностей числа 13

далеко не во всех западных отелях вы найдете апартаменты N 13, в оперных

театрах Италии вы нигде не найдете мест с этим странным числом, за столом в

приличном доме вас никогда не посадят 13-м, и уж совсем на редком корабле

капитан предложит вам 13-ю каюту!

Стоит также отметить, что - как почти все другое в этом парадоксальном мире

- число 13 имеет не только отрицательные, но и положительные свойства: со

времен античности было замечено, что тринадцатый в группе считался самым

могущественным и сильным. Таков Зевс в окружении двенадцати небожителей,

которым он предводительствует в качестве тринадцатого, выделяясь силой и

могуществом - по меньшей мере, так рассказывают Платон и Овидий. Улисс,

тринадцатый среди своих товарищей, единственный ускользает от прожорливого

Циклопа. В индийском пантеоне находится 13 Будд. Соединенные Штаты Америки,

государство, образованное под явным воздействием числа 13, является

могущественной державой. И так далее. В числовой символике современных

оккультистов, число тринадцать представляет активный принцип: три в

единстве с десяткой, которая ее содержит, а, следовательно, и ограничивает.

Они утверждают, что число тринадцать соответствует организованной и

динамичной системе ("ограниченной и крайне специфической"), которая,

однако, не является универсальной. В то же время тринадцать в некотором

отношении является ключем для понимания и манипулирования неким частным

целым. Другие мистики трактуют число тринадцать как универсальную силу,

которая может быть как доброй, так и злой. Благодаря своим статическим

(десятка статична) и динамическим ("тернер"-тройка-активен) границам, 13

обозначает фатальную эволюцию к смерти - к достижению какой-то силы, но так

как эта последняя ограничена, то 13 оказывается символом усилия, которое

периодически терпит крах. Говоря в общем, 13 - этот эксцентричный,

маргинальный, блуждающий элемент - отрывается от нормального порядка и

ритма вселенной, поэтому с космической точки зрения система числа 13

инициирует преимущественно губительные инициативы; ее действия не

гармонизированы с универсальным законом, поэтому они могут быть только

слепыми и недостаточными. 13 может способствовать эволюции индивида, однако

оно взрывает упорядоченность макрокосмоса и потрясает его покой: это число

нарушает равновесие разнообразных отношений в мире (12+1). Крайне

интересна, наконец, роль, которую играет число 13 в теологии, календаре и

астрологии древних мексиканцев: всего, по их верованиям, существует 13

богов - двенадцать главных звезд и 12 главных богов, - являющихся

ипостасями 13-го, который одновременно является 1-м, или Великим Богом

Неба.

Оккультисты именно так интерпретируют 13-й Великий Аркан Таро, Смерть,

которая обозначает не конец, а очередное начало после окончания

предшествующего цикла: 13 = 12 + 12. В сознании ацтеков число также

обладает поистине космической важностью. Каждое из них связано с

определенным богом, точкой в пространстве, цветом и ансамблем воздействий,

которые могут быть как положительными, так и негативными. Тринадцать у

ацтеков - это число самого времени, которое также маркирует окончание

очередной серии событий во времени. 13 дней - это длительность их недели;

52 (13х4) - это уже век ацтеков. 13х52 = 676 годам, времени жизни каждого

их 4-х "солнц", образовывающих вместе один Великий период.

Обобщая свои наблюдения, нумерологи утверждают, что 13 - это число, которое

соответствует новому началу, но с деликатной особенностью: тут речь идет не

столько о новом рождении, сколько о радикальной переделке вещи. Таким

образом, 13 может олицетворять, например, бочку Данаид, которую невозможно

наполнить, или, еще лучше, бесконечно повторяющиеся движения Сизифова камня

вверх и его неизбежные возвращения в исходной точке. (ГХ)