Україна і розв'язання проблеми кордонів у післявоєнній Європі.

На початку жовтня 1944 р. територія України була повністю очищена від окупантів, а наприкінці цього місяця було звільнено й Закарпаття. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословаччиною укладено угоду про возз'єднання Закарпаття з Українською РСР.

Врегулювання територіальних проблем відбувалося в основному на Паризькій мирній конференції (29 липня – 15 жовтня 1946 року)

Суть коніеренції полягала у розправі над державами, що програли війну, тобто тими, що пдтримували Німеччину ( Угорщина, Румунія, Болгарія, Італія і Фінляндія).

У червні 1945 року була підписана угода між СРСР та Чехословаччина про передачу Закарпаття.

Взагалі на конференції було прийнято багато рішеннь на користь СРСР, одним із них є предача стратегшічно важливої території – Закарпаття.

Радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну 1945 підписа­ний 29.06.1945 у Москві заст. голови РНК СРСР, наркомом закорд. справ В. Молотовим і за уповноваженням Президента Чехословач-чкни головою уряду ЧСР 3. Фірлінгером та статс-секретарем МЗС В. Клементісом. При були присутні: з чехословацької сторони — міністри уряду ЧСР Л. Свобода, 3. Неєдли, Г. Ріпка ЙЛ. Прохазка, з радянської— Й. Сталін, заст. наркома закорд. справ А. Вишинський, посол СРСР у ЧСР В. Зорін, пред­ставник уряду УРСР П. Рудницький. Перша стаття Р.-ч. д. проголошувала: «Закарпатська Україна (що носить, згідно з Чехословацькою Конституцією, назву Підкарпатська Русь), яка на підставі договору від 10.09.1919, укладеного в Сен-Жермені-ан-Ле, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької Республіки, возз'єднується в згоді з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України, і на під­ставі дружньої угоди обох Високих Договірних Сторін, зі своєю споконвічною Батьківщи­ною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Рес­публіки». У тій самій статті зазначалось, що кордони між Словаччиною і Закарпатською Україною, які існували до 29.09.1938, стануть, із внесеними змінами, кордонами між СРСР і ЧСР, згідно з мапою, яка додавалась. Окремим протоколом про оптацію особам укр. та рос. національностей, які проживали на території Чехословаччини, та особам словацької й чеської національностей, що проживали на території Закарпатської України, надавалось право вибору між громадянством СРСР і громадянством ЧСР. Цим правом незабаром скористалось бл. 10 тис. осіб з обох сторін. Р.-ч. д. означав за­вершення возз'єднання укр. земель у єдиній д-ві та був, незважаючи на певні тіньові мо­менти й прорахунки в процесі його укладання, закономірним, історично справедливим актом; був ратифікований 22.11.1945 Тимчасовими нац. зборами Чехословаччини, 27.11.1945 — Прези­дією ВР СРСР. 22.01.1946 Указом Президії ВР СРСР була утворена Закарпатська обл. в складі УРСР

Радянсько-чехословацький тимчасовий ДОГОВІР 1922 — двостороння угода, підписана 5.06.1922 у Празі (набула чинності 9.08.1922); встановлювала основи двосторонніх відносин у політ, та екон. галузях. Сторони домовились обмінятись представництвами з функціями дип. місій, зобов'язалися припинити будь-які зв'язки з орг-ціями та особами, що ведуть під­ривну діяльність проти уряду іншої сторони. У разі війни однієї сторони з третьою держа­вою інша сторона зобов'язувалася дотримуватись нейтралітету. В екон. відносинах сто­рони домовились керуватися принципом най­більшого сприяння; Чехословаччина визнавала держ. монополію уряду РСФРР на зовн. тор­гівлю. Договір не містив офщ. визнання РРФСР з боку Чехословаччини; його положення зали­шались чинними до встановлення диплома­тичних відносин між СРСР та Чехословаччиною в червні 1934 та підписання рад.-чехословаць­кого дог-ру про торгівлю та мореплавство 25.03.1935.